печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57600/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Проскурні А.Г.,

справа № 757/57600/18-ц

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідча: Кобзар Ю.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» в якому просить:

стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN25000700282960 (Стандарт) від 12.10.2007 року у розмірі 25 521 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять один) доларів США, 79 центів. Судові витрати просив стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 26.11.2018 року у справі відкрито провадження.

25.02.2019 року представник відповідача подала до суду відзив на позов, у якому заперечувала щодо позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні, зазначаючи, що відокремлений підрозділ ПАТ «КБ «Приватбанк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРК та міста Севастополя, доступ до первинних документів (у тому числі оригіналів договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на даний час є обмеженим, позивач не надав оригіналів укладених договорів та внесення грошових коштів на рахунок у банку ПАТ «КБ «Приватбанк».

16.05.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в якій остання заперечувала щодо відзиву відповідача.

04.07.2019 року представник відповідача подав до суду письмові пояснення на позов.

18.02.2020 року представник відповідача подав до суду письмові пояснення на позов.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а наведені у ньому відомості та докази такими, що належним чином непідтверджені та недоведені.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся в порядку встановленому ст. 128 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2007 між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SAMDN25000700282960 (Стандарт) від 12.10.2007, на виконання якого, на рахунок № НОМЕР_1 позивачем внесено 12104,28 доларів США.(а.с. 6-7).

За умовами укладеного договору Банк сплачує Позивачу проценти по вкладу згідно договору № SAMDN25000700282960 від 12.10.2007 року у розмірі 10 річних.

У зв`язку із припиненням функціонуванням банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році, рахунок позивача було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків.

06.11.2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до Банку з вимогою про розірвання договору, яка отримана відповідачем 08.11.2018 року, проте відповіді не надав.

Однак, на сьогоднішній день договір не розірваний та кошти, які знаходяться на рахунках, не повернуто.

Судом встановлений факт звернення позивача до відповідача із заявою про розірвання договорів та видачу коштів та нарахованих відсотків та незадоволення відповідачем даної заяви.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором банківського вкладу, укладеного між сторонами, допускається одностороннє його розірвання за ініціативою вкладника.

Судом встановлено, що позивачем 06.11.2018 року було подано заяву про розірвання договору банківського вкладу № SAMDN25000700282960 (Стандарт) від 12.10.2007року, укладених між позивачем та відповідачем, яка була одержана банком 08.11.2018 року, що передбачено умовами договору.

Отже, згідно п. 7 вищевказаних Договорів, договір є розірваним через два банківських дні після одержання заяви.

Частиною першою ст. 1058 Цивільного кодексу України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частина перша ст. 1061 Цивільного кодексу України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03 грудня 2003 року № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно з частиною першою ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 1060 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 1070 ЦК України, проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачуються банком за вкладом на вимогу.

Оскільки, зобов`язання відповідача стосовно позивача стосується виплати грошових коштів, порушення строків його виконання є простроченням грошового зобов`язання, тобто має юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на які поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України,як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.13 ЦПК Укаїни, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід зазначити, що у своєму позові позивач хоч і посилається на те, що за невиконання вимоги позивача про розірвання договору протягом двох днів, з відповідача необхідно стягнути пеню у розмірі 3%, проте у прохальній частині позову не вказує про стягнення з відповідача пені у розмірі 3%, уточнень до позову не подавала, а тому суд вирішує вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Що стосується вимоги про стягнення відсотків, то суд перевіривши наданий представником позивача розрахунок, приходить до висновку про його правильність у частині нарахування відсотків за договором, а саме 12104,28 доларів США х 10% річних х 4046 днів: 365 днів = 13 417,51 доларів США.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 01 червня 2016 року у справі № 2558цс15.

Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.

Що стосується посилань відповідача на те, що АТ КБ «Приватбанк» не несе зобов`язань за спірним договором, оскільки уклав з ТОВ «ФК «Фінілон» договір про переведення боргу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, посилання відповідача про відсутність заперечень позивача щодо переведення боргу та взагалі можливості укладення договору переведення боргу у такий спосіб суперечить вимогам чинного законодавства.

Твердження представника відповідача, що належним відповідачем у справі є ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки останнє на підставі договору про переведення боргу від 17.11.2014 замість АТ КБ «Приватбанк» стало боржником за депозитними договорами, укладеними сторонами, суд відхиляє, оскільки позивачем не ставилось питання про заміну неналежного відповідача на належного відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, а таке право надано лише позивачу.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов`язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Ухвалюючи рішення суд виходить з того, що АТ КБ «Приватбанк» не виконав взяті на себе зобов`язання, від якого воно не звільняється через тимчасову окупацію території АР Крим.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на законодавство Російської Федерації є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний Кодекс України та інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також інших органів державної влади та влади АР Крим, видані в межах встановлених Конституцією та законами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано належних доказів в розумінні ст. 77 ЦПК України, на підтвердження сплати вкааних коштів.

Наявність договірних зобов`язань та факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме договором та банківськими квитанціями.

Таким чином вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів за договорами вкладів та виплати відсотків є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити з підстав викладених в мотивувальній частині.

При цьому суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 1 частини другої, шостої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в дохід держави.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,ст.ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1070 Цивільного кодексу України,ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу № SAMDN25000700282960 (Стандарт) від 12.10.2007 року у розмірі 25 521 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять один) доларів США, 79 центів.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири), 80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса реєстрації юридичної особи: вул. М. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ,01001/адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» вул. Січеславська набережна, буд.29-А, м.Дніпро, 49000.

Суддя О.М.Соколов