Справа № 183/1654/21

№ 2/183/2300/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тен І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

17.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на те, що він є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01.12.1989 року. В зазначеному будинку зареєстровані також його колишня дружина ОСОБА_2 , її син ОСОБА_4 , а також син його колишньої дружини ОСОБА_3 .

Фактично відповідачі в будинку не проживають з 2019 року по теперішній час, не являються його власниками, вищезазначеним житлом не користуються, не оплачують комунальних послуг та не беруть участі у його утриманні, але до теперішнього часу залишаються в ньому зареєстрованими. Відповідачі проживають за іншою адресою. Дані обставини заважають йому як власнику користуватися, розпоряджатися своєю власністю, продавати, дарувати та вчиняти інші не заборонені законом угоди. Крім того, це позбавляє його права на призначення субсидії, у зв`язку з чим останній змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

За таких обставин, позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням (будинком), розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.03.2021 року цивільний позов залишено без руху, у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

07.04.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання уточненої позовної заяви разом з додатками.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 14.04.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в загальному позовному провадженні.

В судове засідання позивач не з`явився. Разом з тим, від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача, позов підтримала, просить задовольнити його у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, відзив на позов не подала, в судове засідання не з`явилася, була повідомленою належним чином, оскільки на її зареєстрованому адресу місця проживання направлялися судові повістки про виклик до суду, втім конверти з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» поверталися на адресу суду.

Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Кравченко І.А. в судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 01.12.1989 року належить на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Дана обставина підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.01.2006 року (а.с.12).

Згідно з розпорядженням Новомосковського міського голови від 19.02.2016 року № 61-р Про здійснення заходів з декомунізації у м. Новомосковську, перейменовано у м. Новомосковську, зокрема, вулицю Дзержинського на вулицю Кущівську (а.с.18-19).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 07.10.2019 року розірвано шлюб, укладений 29.07.2011 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 08.10.2019 року (а.с.13).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у будинку з 05.08.2011 року по теперішній час (а.с.21, 37), однак у вказаному будинку не мешкає з 2019 року, що підтверджено актом сусідів, засвідчених головою квартального комітету № 4 м. Новомосковська від 03.12.2020 року (а.с.14).

Факт не проживання відповідача у вказаному будинку також підтверджується актами сусідів, засвідчених головою квартального комітету № 4 м. Новомосковська від 15.01.2021 року, 03.02.2021 року (а.с.15, 16).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у будинку з 05.08.2011 року по теперішній час (а.с.21, 36), однак у вказаному будинку не мешкає з 2019 року, що підтверджено актами сусідів, засвідчених головою квартального комітету № 4 м. Новомосковська від 03.12.2020 року, 15.01.2021 року, 03.02.2021 року (а.с.14, 15, 16).

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований у будинку з 22.09.2011 року по теперішній час (а.с.21, 35), однак у вказаному будинку не мешкає з 2019 року, що підтверджено актами сусідів, засвідчених головою квартального комітету № 4 м. Новомосковська від 03.12.2020 року, 15.01.2021 року, 03.02.2021 року (а.с.14, 15, 16).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради щодо втрати права користування жилим приміщенням малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради не вбачає підстав для зняття з реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з адреси: АДРЕСА_1 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з адреси: АДРЕСА_1 , оскільки визнання дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням не відповідатиме їх інтересам та призведе до звуження обсягу інтересів існуючих їх житлових прав і порушення охоронюваних законом інтересів (а.с.95-96).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло, житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Дитина набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає. Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Отже, дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Виходячи з вищезазначеного, місцем проживання дитини віком до 10 років та від 10 до 14 років, не може бути адреса відмінна від адреси її батьків (усиновлювачів чи опікунів).

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 разом з неповнолітніми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстрована у будинку позивача, однак така реєстрація носить лише формальний характер, оскільки відповідачі отримали посвідку на постійне проживання на території Російської Федерації (а.с.57, 58, 59).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що реєстрація відповідачаОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у належному позивачу будинку створює йому перешкоди в користуванні та розпоряджанні своїм майном. Крім того, позивач вимушений нести додаткові витрати за відповідача та її неповнолітніх дітей при оплаті комунальних послуг.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аргументи позивача, наведені в позові, обґрунтовані та підтверджені належними, допустимими й достовірними доказами, відповідачі по справі не проживають у житловому приміщенні понад рік без поважної причини, а тому є всі підстави для задоволення позову про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволені позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), треті особи: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14, код ЄДРПОУ 04052206), Служба у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Українська, 12), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням (будинком), розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя О.І. Гузоватий