Справа № 2-1139/10

                Р І Ш Е Н Н Я

                Іменем України

06 квітня 2010 року Новозаводський районний суд м.Чернігова у складі:

    головуючого – судді Філатової Л.Б.,

    при секретарі Гиляка О.М.,

з участю представника позивача Кутукова С.О., відповідача ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника відповідачів – ОСОБА_5, представника третьої особи на боці неповнолітнього відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якого є ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення,

            в с т а н о в и в :

    КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якого є ОСОБА_4, про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Заявлені вимоги позивач обгрунтовує тим, що на стадії виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06.08.2009 року про виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, до спірного житла самоправно вселилась дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 Посилається, що відповідачі вселилися до квартири без рішення про її виділення, без ордеру, без відома ЖЕО та без укладання договору найму, а отже самоправно і підлягають виселенню.

    В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсягу і до викладеного в позовній заяві доповнив, що факт проживання відповідачів в спірному житлі був встановлений позивачем в грудні 2009 року - до цього часу ОСОБА_4 не повідомляв про проживання в квартирі дружини та сина, звертався лише в своїх інтересах і працівники позивача не бачили відповідачів в квартирі. Зазначив, що ОСОБА_2 має житло в селі Мохнатин Чернігівського району і області, а ОСОБА_3 – в квартирі АДРЕСА_2, де кожен відповідно зареєстрований. Наполягав, що спірне житло відповідачам в користування не виділялось, їх заселення відбулось самоправно. Доповнив, що 02.04.2010 року відбулося виселення ОСОБА_4 з спірного житла.

    Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що зразу ж після одруження – 22.08.2008 року переїхала до чоловіка ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1, наймачем якої був покійний ОСОБА_7 і який дуже добре до неї ставився. Вказала, що за життя квартиронаймача було розпочато процес приватизації квартири, але не встигли довести його до кінця, бо квартиронаймач помер. Наполягала, що вселилася до чоловіка, а будинок в селі Мохнатин, де зареєстрована, належить їй з донькою в рівних частинах (набули право власності під час приватизації) і там проживає донька з дитиною.

    Законний представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що відповідач – син від першого шлюбу, який з 2005 року майже постійно проживав в квартирі АДРЕСА_1, але зареєстрований за місцем проживання його матері – квартира АДРЕСА_2. Вказав, що за місцем реєстрації дитини зареєстровані ще вісім осіб. Підтвердив, що 02.04.2010 року відбулося виселення з спірної квартири, але фактично залишився там проживати як законний представник неповнолітнього сина.

    Представник третьої особи на боці відповідача ОСОБА_3 – Новозаводської районної у місті Чернігові ради (як органу опіки та піклування) суду пояснив, що в інтересах дитини було б збереження за нею права на користування спірною квартирою.

    Представник третьої особи на боці позивача – Виконавчого комітету Чернігівської міської ради в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а отже суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

    Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 – начальник виробничого відділу КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради, суду пояснила, що в лютому та березні 2009 року відвідувала спірне житло, але двері квартири ніхто не відкрив, залишала записку і складала відповідні акти для внутрішнього використання. Доповнила, що в лютому 2009 року після відвідування до начальника КП приходив ОСОБА_4 для вирішення питання про своє подальше проживання в спірній квартирі.

    Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 – мешканець квартири АДРЕСА_3, суду пояснив, що покійного ОСОБА_7 дуже добре знав, бував у нього вдома. Вказав, що  ОСОБА_4 почав проживати в спірному житлі з дозволу покійного близько 5 років тому, а ОСОБА_2 – близько року тому. Зазначив, що сина ОСОБА_4 неодноразово бачив в квартирі. Підтвердив, що на даний час в квартирі живуть ОСОБА_4, його син і дружина ОСОБА_2

    Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що товаришує з ОСОБА_4 і його дружиною, була у них на весіллі. Вказала, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та його син ОСОБА_3 з дозволу покійного ОСОБА_7 вселилися до спірного житла і там проживають до цього часу, покійний мав намір приватизувати квартиру разом з ОСОБА_4

    Вислухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи: ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27.10.2009 року (а.с.4-6), постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2009 року (а.с.7), розпорядження Новозаводського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції № 201/17 від 18.01.2010 року (а.с.8), особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9), свідоцтво про шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (а.с.20), довідку Мохнатинської сільської ради № 283 від 06.04.2010 року (а.с.21),  довідку КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради № 3731 від 19.08.2009 року (а.с.22), свідоцтво про народження ОСОБА_3 і пенсійне посвідчення ОСОБА_11, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу. При цьому суд виходить з наступного:

    Наймачем квартири АДРЕСА_1, яка належить до державного житлового фонду, з 16.05.2000 року був ОСОБА_7 (а.с.9), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

    Піднаймач квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06.08.2009 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 27.10.2009 року (а.с.4-6) був виселений з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення.

    Із пояснень учасників розгляду, які підтверджується показами всіх допитаних свідків, видно, що як на час звернення до суду з даним позовом, так і на час розгляду справи в суді, в квартирі АДРЕСА_1 проживають дружина бувшого піднаймача квартири – ОСОБА_2 та його неповнолітній син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що відповідачі проживають у спірній квартирі без правових для цього підстав - квартира у встановленому порядку їм не надавалась, будь-яких рішень щодо права користування житлом не приймалось, ордер – у відповідності до ст. 58 ЖК України єдина підстава для вселення в житлове приміщення – відповідачам на спірну квартиру не видавався, будь-які договори на користування вказаним житлом між відповідачем ОСОБА_2., ОСОБА_4, як законним представником неповнолітнього сина і покійним наймачем житла ОСОБА_7, а після його смерті з утримувачем житла – не укладались.

    Судом при вирішенні даного спору також враховано, що ОСОБА_2 з 20.05.1991 року по даний час зареєстрована в АДРЕСА_4 (а.с.21) і як вона пояснила, має право власності на частину цього будинку, а неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований разом з матір»ю ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.22), а отже постійним місцем проживання відповідачів є інше ніж спірне житло і вони зберігають за собою право на користування саме цими житловими приміщеннями, не позбавлені цього права на час розгляду справи в суді.

      Довготривалість користування самоправно зайнятим жилим приміщенням не надає особі будь-яких прав на нього, оскільки відповідно до ч.1, ч.2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням здійснюється відповідно до договору найму, який укладається в письмовій формі на підставі ордера, а отже час проживання відповідачів в спірному житлі не має правового значення.

    Суд вважає, що оскільки вселення ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 відбулося без належного дозволу і правових підстав, воно є самоправним, а отже позов про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення підлягає задоволенню у відповідності до ч.3 ст. 116 ЖК України.

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 57-62,64, 74, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 24, 58, 61, ч.3 ст.116 ЖК України, враховуючи Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1982 року із наступними змінами та доповненнями, суд, -

            В и р і ш и в :

Позовні вимоги Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради задовольнити в повному обсягу.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з наступною подачею апеляційної скарги через Новозаводський районний суд м.Чернігова на протязі двадцяти днів після подання заяви.

Суддя :                             Філатова Л.Б.