Судове рішення 2-1387/2010 від 24.11.2010

Судове рішення #9483235

Справа № 2-1387

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Оревіній О.В., Бєрдєннікову І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовною заявою: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 та стягнути з останнього аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача та залишити сина ОСОБА_3 на проживанні з неї та на її утриманні.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з відповідачем з 24 січня 2003 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На протязі всього їх сумісного життя, у неї з відповідачем виникали непорозуміння та сварки, виявилась різка несхожість характерів, різність поглядів на життя та розбіжностей інтересів при вирішенні життєвих труднощів та будь-яких проблем, які виникають у повсякденному житті. Вказані обставини призвели до того, що вони втратили один до одного почуття любові та поваги, не рахувались з думкою один одного при вирішенні питань, які стосуються сім’ї. В серпні 2009 року відповідач остаточно покинув сім’ї та змінив місце проживання. За весь період перебування в шлюбі вони з відповідачем неодноразово приймали спільні зусилля по налагодженню відносин, збереженню сім’ї, але ці зусилля виявились марними. Син проживає разом з нею, відповідач проживає окремо від дитини, працює на керівній посаді та має можливість надавати допомогу на утримання дитини.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, та пояснила, що з відповідачем проживає окремо з серпня 2009 року. їх шлюбні стосунки відновити не можливо і бажання продовжувати спільне сумісне життя ні вона ні відповідач не має. На даний час дитина проживає з її батьками в АДРЕСА_1, оскільки вона працює з понеділка по п’ятницю в м. Києві та не має змоги доглядати за дитиною протягом тижня. Починаючи з п’ятниці та до понеділка кожного тижня, вона проживає разом з сином та забезпечує його всім необхідним. ЇЇ заробітна плата в середньому складає 5000 гривень. Оскільки заробітна плата відповідача заробітна плата відповідача також становить приблизно 5000 гривень, а тому він може сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, оскільки ніякої участі у вихованні дитини більше не приймає, з дитиною не займається.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги та просила суд розірвати шлюбу укладений між нею та відповідачем та стягнути з останнього аліменти в розмірі Ѕ частини з усіх видів заробітку відповідача, оскільки вона має нестабільний дохід, місце її роботи є тимчасовим, термін дії договору про надання послуг, укладений між нею та ПрАТ «СК Провідна», закінчується 16 квітня 2010 року, та її подальше працевлаштування невідоме.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем, дійсно з серпня 2009 року вони проживають окремо, не ведеть спільне господарство, не мають спільного бюджету. Щодо стягнення аліментів не заперечує, але вважає що розмір аліментів повинен бути встановлений в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку. Починаючи з серпня по грудень 2009 року він особисто надавав позивачу кошти на утримання сина в розмірі 1200-1500 гривень, з січня по лютий 2010 року здійснював грошові перекази в розмірі 800 гривен на банківських рахунок матері позивачки у зв’язку з тим, що їх син проживає разом з батьками позивачки. він працює в ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, має постійну заробітну плату в розмірі приблизно 4300 гривень. Однак згідно Указу Президента України, наданий час відбуваються зміни в організаційній структурі СБУ та його подальша робота можу бути під загрозою.

Крім того додав, що він є особою працездатного віку, психічних чи фізичних захворювань не має, інших непрацездатних осіб на утриманні не має, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 січня 2003 року (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Як встановлено в судовому засіданні, місце проживання сторін зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 (гуртожиток). Разом з тим, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_5, відповідач – АДРЕСА_2. Неповнолітня дитина, ОСОБА_3, проживає разом з батьками позивача за адресою: АДРЕСА_3, де з 15 січня 2010 року також проживає позивач по справі, у вільний від роботи час.

Крім того. в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони з серпня 2009 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, не мають спільного бюджету, втратили один до одного почуття любові та поваги.

Відповідно до ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з вимогами ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин суд вважає, що збереження сім’ї є неможливим, оскільки її існування носить формальний характер і позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до довідки ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 17 березня 2010 року, грошове забезпечення та інші доходи ОСОБА_2, який проходить службу в СБУ з 14 липня 1999 року за період часу з квітня 2009 року по березень 2010 року склав 59698 гривень 41 копійку (а.с.27).

Аналізуючи наведене, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини у частці від заробітку (доходу) батька є обґрунтованим.

При визначені розміру аліментів, який буде стягуватись на утримання дитини, суд з урахуванням положень ст. 182 СК України, враховує як матеріальне становище позивача, яка працює відповідно до договору про надання послуг укладеного з ПАТ «СК «Провідна» та її дохід з січня по лютий 2010 року склав 10058 гривень 42 копійки, так і матеріальне становище відповідача, який працює, проживає окремо від родини, матеріальної допомоги родині в повній мірі не надає, та як встановлено в судовому засіданні є особою працездатного віку, будь-яких психічних чи фізичних захворювань не має, інших дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має. Суд, також враховує обставину надання допомоги відповідачем батькам позивача на утримання спільного з позивачем сина, шляхом переказу грошових коштів, що не оспорювалось в судовому засіданні позивачем та підтверджується відповідними квитанціями (а.с.28-30).

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України Постановою №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» підпункту 4 пункту 17, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягають частковому задоволення та присуджує до стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, що буде більшим ніж встановлений Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року, прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років та достатнім для забезпечення дитині належних умов утримання та спроможнім до сплати відповідачем.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір (мито) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, від сплати яких відповідно до ст.81 ЦПК України та п.5 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», була звільнена позивач при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 112, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст.10, 60, 88, 205, 208, 209, 212-215, 218, 294, 367 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 24 січня 2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міського управління юстиції, актовий запис №20, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГС на користь держави державне мито в розмірі 17 /сімнадцять/ гривень, звільнивши від сплати державного мита ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, працюючого ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_6, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 15 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, працюючого ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, на користь держави судовий збір (мито) в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений законодавством України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

Суддя: