Справа №2-а-313-1/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Соколової В.В.,
при секретарі - Іконніковій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дію, -
в с т а н о в и в :
17.02.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати відмову начальника управління Пенсійного фонду України в Солом’янському р-ні м. Києва Папіленкової Т.О. в нарахуванні йому пенсії у відповідності до ст.50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 р. №796-XII неправомірною та зобов'язати начальника управління Пенсійного фонду України в Солом’янському р-ні м. Києва Папіленкову Т.О. нарахувати йому основну пенсію – не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію -75 % мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на протиправність дій відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати пенсійного забезпечення у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвела до порушення конституційних прав позивача на соціальний захист та поставила у нерівні умови, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 02.06.2010 р. було замінено неналежного відповідача - начальника управління ПФУ в Солом’янському районі м. Києва ОСОБА_2на належного – Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, про що викладено в письмових запереченнях які долучено до матеріалів справи (а.с.25-28).
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом II групи захворювання, пов’язане з Чорнобильською катастрофою, що відноситься до 1 категорії – безстроково, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 та відповідна довідка КИ-1 №085281 від 24.05.2004 року(а.с.10,11) і перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва, отримує пенсію по інвалідності II групи, внаслідок аварії на ЧАЕС в розмірі фактичних збитків відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
14.12.2009 р. позивач подав заяву відповідачу з проханням провести нарахування пенсії у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 р. №796-ХІІ, бо вважає, що пенсія йому нараховується невірно (а.с.5) на що листом №11377/09 від 16.12.2009 р. позивачу відмовили зробити перерахунок пенсії, пояснюючи, що вона виплачується відповідно до законодавства (а.с.6).
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, передбачене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пункту 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» – за
умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, – члени їхніх сімей.
Статтею 10, вказаного Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає право призначення та виплати пенсій і компенсацій, особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 50 вказаного Закону передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу II Закону України №107-VI від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого позивачу призначається пенсія, було внесено зміни, зокрема, статті 50 та 54 було викладено в новій редакції.
Так, згідно статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 28.12.2007 року) передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІ групі інвалідності – 200 процентів прожиткового мiнiмуму для осіб, які втратили працездатність та для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році iз зони відчуження по II групі інвалідності – 150 процентів прожиткового мiнiмуму для осіб, які втратили працездатність (стаття 54), та особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах інвалідам ІІ групи – 20 процентів прожиткового мiнiмуму для осіб, якi втратили працездатність (стаття 50).
Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.05.2008 року №10-рп/2008, зокрема, пункт 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України №107-VI від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакції, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні положення Закону України №107-VI від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України», які були визнані такими, що не відповідають Конституції України, втратили чинність з дня ухвалення рішення
Конституційного Суду України від 28.05.2008 року №10-рп/2008, з 22.05.2008 року.
Таким чином, внаслідок визнання рішенням Конституційного Суду України неконституційним положення Закону України №107-VI від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України», знову набули законної сили редакції статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які діяли до внесення змін відповідним Законом.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок був визначений Постановами Кабінету Міністрів України: №1 від 03 січня 2002 року; №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 01 липня 2008 року.
Згідно роз’яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» – встановило, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і Закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року; №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 01 липня 2008 року, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розміру виплати пенсій та допомоги не відповідають розміру, встановленому іншими законами України, зокрема, статті 50 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, на думку суду, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України.
За таких умов відмову Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва у перерахунку пенсії позивачу не можна визнати законною і обґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державної Конституційної гарантії громадян і достатній життєвий рівень, дає ч.3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, розмір мінімальної пенсії встановлений Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-IV був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня – 470,00 гривень, з 1 квітня – 481,00 гривень, з 1 липня – 482,00 гривень, з 1 жовтня – 498,00 гривень.
Частиною 1 статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» був встановлений прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто віднесений до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах,
що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мiнiмум на одну особу в розрахунку на місяць у розмiрi 701 гривня та для тих, хто вiдноситься до основних соцiальних i демографiчних груп населення: дiтей вiком до 6 рокiв – 632 гривнi; дiтей вiком вiд 6 до 18 рокiв – 776 гривень; працездатних осiб – 744 гривнi; осiб, якi втратили працездатнiсть, – 573 гривнi.
Таким чином, для позивача, як для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліда ІІ групи захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися виходячи із наведених розмірів.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинного закону за статтею 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва, як суб’єкта владних повноважень, щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсійного забезпечення у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту його звернення до відповідача із відповідною заявою, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, Законом України №796-XII від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – , -
в с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дію - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку і виплаті державної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва провести перерахунок щомісячної державної пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Постанова може бути оскаржено на протязі 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя