Справа № 2а-694/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М..,
при секретарі Якуш І.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1414, військової частини А0665 про стягнення суми матеріальної допомоги та компенсаційних виплат,-
В С Т А Н О В И В :
16.02.2010 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до військової частини А1414, військової частини А0665 про стягнення з військової частини А1414 на користь позивача грошову суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2 645,80 грн. та компенсаційні виплати згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплат» у розмірі 227,39 грн. Свої вимоги обґрунтовує наступним, що під час проходження служби офіцером у військовій частині А1414, що дислокована у сел. Десна Козелецького району Чернігівської області в порушення вимог наказу Міністра оборони України від 24.01.2009 № 30, наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 та розпорядження Директора департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.02.2009 № 248\9\57 позивачу не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2 645,80 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача військової частини А1414 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду повідомлення, в якому просить розглянути справу за його відсутність та зазначає, що військова частина позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Представник відповідача військової частини А0665 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому ст. 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Позивач проходив військову службу офіцером у військовій частині А1414. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 271 від 09.06.2009 позивача звільнено з військової служби за підпунктом «а» статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (у зв’язку із закінченням строку контракту) та відповідно до наказу командира в/ч А 1414 (по стройовій частині) від 02.09.2009 № 172 його виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII - держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» - керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Слід зазначити, що саме на виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України видана Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, в якій п. 30.3 визначено, що виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Відповідно п. 33.1 – 33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (наказ застосовується з 01.01.2008) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Позивачем 04.06.2009 подано рапорт на ім’я командира військової частини А1414 про клопотання перед вищим командуванням про виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в зв’язку з тим, що позивач являється батьком багатодітної родини.
Військовою частиною А1414 у відповідності із вимогами наказу Міністерства оборони України від 24.01.2009 № 30, оформлено клопотання про виплату позивачу матеріальної допомоги та направлено для вирішення питання до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України в м. Київ про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцю військової частини А1414 майору ОСОБА_1, начальнику інженерної служби-старшому викладачу.
Однак, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з наказу Командира військової частини А1414 від 02.09.2009 № 172, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем за 2009 рік згідно наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 позивачу не виплачена.
Крім того, у вказаному наказі не відображено відомостей щодо матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік, оскільки протокол про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовців був затверджений командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України 02.10.2009 під номером 9, тобто вже після звільнення позивача з лав Збройних Сил України.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 зазначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Посилання відповідача на відсутність законних підстав у позивача на отримання допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік через затвердження протоколу про виплату вказаної допомоги після його виключення зі списків особового складу частини не приймається судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII гарантується державою, та обов’язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від затвердження протоколу про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовців командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вимога про стягнення компенсаційних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплат», компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А1414, військової частини А0665 підлягають задоволенню в частині стягнення грошової суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік у розмірі 2 645,80 грн., в частині стягнення компенсаційних виплат необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А1414, військової частини А0665 – задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А1414 (17024, Чернігівська область, Козелецький район, селище Десна) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2 645 (дві тисячі шістсот сорок п’ять) грн. 80 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 16 квітня 2010 року.
Суддя: підпис О.М. Тихоненко
З оригіналом згідно
Постанова суду від 09.04.2010 не набрала законної сили.
Суддя: О.М. Тихоненко