Справа № 2а-592/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Ясинському С.Г.
за участю представника позивача Корнеєвої О.В.,
представника відповідача Серебрякової О.М.,
представника третьої особи Тимошенка О.В.,
представника третьої особи Жорової Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання рішення незаконним та скасування припису,-
В С Т А Н О В И В :
12.02.2010 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (далі - ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національна комісія регулювання електроенергетики України про скасування припису Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року №9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін та визнання незаконним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року №9 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді: 2308437,84 грн. – суми необґрунтовано одержаної виручки та 4616875,68 – штрафу. Свої вимоги мотивує тим, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області було проведено перевірку ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» щодо правильності формування та застосування роздрібних цін (тарифів) на природний та скраплений газ, який реалізується населенню, установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, промисловим та іншим споживачам, якою встановлено, завищення встановленої граничної ціни на природний газ при постачанні природного газу, установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, промисловим та іншим споживачам в період з 01.01.2009 року по 18.02.2009 року, про що складено акт перевірки від 27.01.2010 року № 006991 На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення від 29 січня 2010 року №9 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та вилучення у позивача у дохід держави 2308437,84 грн. і стягнення штрафу у сумі 4616875,68 грн., а також винесено припис від 29.01.2010 року №9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін з вимогою у місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін шляхом приведення цін у відповідність. Вважають, що не порушували норми чинного законодавства, а вказані припис та рішення є безпідставними та незаконними, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» діяв в межах встановлених норм законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити та пояснив, що припис від 29.01.2010 року №9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін та рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року №9 є такими, які відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають виконанню та пояснив, що граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на рівні 2020,25 грн за 1000 м3, без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, позивач, як ліцензіат на постачання газу природного, повинен був застосовувати з 19.02.2009 року. Натомість позивач застосовував вказану ціну з 01.01.2009 по 18.02.2009 включно, в той час як граничний рівень ціни на природний газ для вказаних споживачів становив у сумі 1152,00 грн. за 1000 м3 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 №605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Вказав, що товариство при постачанні газу природного зазначеним споживачам в період з 01.01.2009 року по 18.02.2009 року завищило граничний рівень ціни на природний газ з 1152,00 грн. до 2020,25 грн за 1000 м3, внаслідок чого позивачем необґрунтовано отримано виручку у спірному періоді в сумі 2308437,84 грн.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в судовому засіданні пояснив, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються державними органами України. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №998, якою було внесено зміни до постанови від 29.04.2006 року №605 змінено граничну ціну на природний газ з 934,70 грн. на 1152,00 грн. за 1000 м3. Відповідно до Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики від 21.04.1998 року затвердженого Указом Президента України №3335/98, Національна комісія регулювання електроенергетики України – державний орган виконавчої влади, що формує державну політику по установленню ціни на природний газ, тарифи його транспортування. Відповідно до положень п. 8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Національна комісія регулювання електроенергетики регулює, встановлює граничні рівні ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономікою. Пунктом 14 вказаного Положення встановлено, що рішення комісія приймає у формі постанов та розпоряджень. Пунктом 1 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 19.02.2009 року № 195 встановлено граничний рівень ціни на природний газ з 01.01.2009 року без врахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за за 1000 м3.. Отже, порушення державної дисципліни цін відповідачем, враховуючи вищевикладене, допущено не було.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії регулювання електроенергетики України в судовому засіданні пояснив, що відповідно до повноважень наданих постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» Національна комісія регулювання електроенергетики України затверджує граничні рівні ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономікою. Україна споживає природний газ з двох джерел його надходження: газ власного видобутку та імпортований природний газ. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» потреби в природному газі установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів та промислових споживачів та інші суб'єкти господарювання задовольняються за рахунок ресурсів імпортованого природного газу. Джерелом імпортованого природного газу у 2009 році є природний газ отриманий НАК «Нафтогаз Укрїни» у 2009 році відповідно до довгострокового контракту у 2009 році, укладеного 19.01.2009 року між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз Україна» на 2009-2019 роки. Граничні рівні ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік були розраховані з урахуванням вартості імпортованого природного газу, отриманого відповідно до вказаного контракту, офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 1 січня 2009 року, витрат імпортера, пов’язаних з закупівлею і реалізацією природного газу та річних обсягів споживання імпортованого природного газу зазначеними споживачами відповідно до прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу на 2009 рік. Постановами НКРЕ від 29.01.2009 року №56 та від 19.02.2009 року №194 були затверджені граничні рівні ціни на природний газ на 2009 рік для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на рівні 2020,25 за 1000 м3. Постановами НКРЕ від 29.01.2009 року №57 та від 19.02.2009 року №195 були затверджені граничні рівні цін на 2009 рік для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на рівні 2020,25 за за 1000 м3 без врахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання. Проекти постанов відповідно до яких були встановлені граничні ціни на газ були розглянуті Міністерством економіки України і листами від 29.01.2009 №3802-25/45 та від 18.02.2009 №3802-25/69 погоджені без зауважень. Також, стосовно цього питання були наданні роз'яснення Міністерством юстиції України від 10.07.2009 року , відповідно до яких, вказані постанови прийняті в межах повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України та є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням на території України встановлено Законом України від 03.12.1990 року № 507-XII «Про ціни і ціноутворення» (далі – Закон № 507-XII)
У відповідності до статті 8 Закону №507-XII державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Стаття 9 Закону № 507-XII передбачає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Статтею 4 Закону №507-XII передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до ст. 13 Закону № 507-XII державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Основним завданням Держцінінспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Судом встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області на підставі посвідчення №8 від 11 січня 20010 року та відповідно до пункту 2.1.4 Плану роботи на перший квартал 2010 року було проведено планову перевірку ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» щодо правильності формування та застосування роздрібних цін (тарифів) на природний та скраплений газ, який реалізується населенню, установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, промисловим та іншим споживачам. Перевіркою встановлено завищення граничного рівня цін на природний газ при постачанні природного газу установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, промисловим та іншим споживачам в період з 01.01.2009 року по 18.02.2009 року за рахунок завищеного застосування цін у сумі 2020,25 грн. за за 1000 м3. без врахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, про що складено акт перевірки від 27.01.2010 року № 006991, де зазначено, що внаслідок порушення дисципліни цін товариством необґрунтовано отримано виручку у січні та лютому 2009 року в сумі 2308437,84 грн.
При цьому Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області виходила з того, що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» при постачанні природного газу з 1 січня 2009 року по 18.02.2009 року неправомірно застосувало граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на рівні 2020,25 грн. (без урахування ПДВ) за за 1000 м3, встановлений постановами НКРЕ від 29.01.2009 року №56 «Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на 2009 рік» та від 29.01.2009 №57 «Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на 2009 рік», оскільки зазначені постанови не були погоджені з Мінекономікою, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 №36 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Постанови НКРЕ від 29.01.2009 №56 та №57 відмінені постановами НКРЕ від 19.02.2009 №194 і №195 та затверджено граничний рівень ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів та для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на 2009 рік без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за за 1000 м3 за погодженням з Мінекономіки. Отже, на думку відповідача, товариство, як ліцензіат на постачання газу природного, на вказану дату повинно було застосувати граничний рівень ціни на природний газ, який становив 1152,00 грн за за 1000 м3 (без урахування ПДВ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 29.04.2006 №605 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №998.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення від 29 січня 2010 року №9 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та вилучення у позивача у дохід держави необгрунтовано одержаної виручки у сумі 2308437,84 грн. і стягнення штрафу у сумі 4616875,68 грн., а також винесено припис від 29.01.2010 року №9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін з вимогою у місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін шляхом приведення цін у відповідність.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Відповідно до положень пп.2 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) потреба в природному газі установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання задовольняється з ресурсів імпортованого природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
В судовому засіданні встановлено, що джерелом імпортованого природного газу у 2009 році є природний газ отриманий Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» відповідно до довгострокового контракту, укладеного 19.01.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Газпром» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» на 2009-2019 роки.
Органом, який відповідно до покладених на нього завдань, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію, газ, нафту та нафтопродукти, тарифів на їх транспортування, зберігання, постачання та розподіл, а також транспортування трубопроводами інших речовин є Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Згідно із пунктом 4 Указу Президента України від 19.08.1997 № 853 «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» функції з регулювання діяльності господарюючих суб'єктів у сфері постачання природного газу покладені на Національну комісію регулювання електроенергетики України.
Основні засади діяльності та завдання Національної комісії регулювання електроенергетики України визначені Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженим Указом Президента України від 14.03.1995 № 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21.04.1998 № 335/98).
Так, абзац 5 пункту 3 згаданого Положення передбачає одним із основних завдань комісії забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції.
Згідно з повноваженнями наданими постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" ( зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 року №36) Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює, зокрема, граничні рівні ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України та у межах наданих повноважень Національною комісією регулювання електроенергетики України постановами від 29.01.2009 року № 56, 57 було затверджено на 2009 рік граничні рівні ціни на природний газ без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом для: установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3; промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3 . Як вбачається з матеріалів справи, проекти постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2009 рік та «Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік» були погоджені Міністерством економіки України листом від 29.01.2009 №3802-25/45 без зауважень, що підтверджується аркушами погодження проекту постанов, наявними в матеріалах справи.
Крім того, суд відмічає також, що правомірність постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 року № 56 та 57 підтверджена Міністерством юстиції України, яке листом від 10.07.2009 року №8712-0-33-09-20/1 повідомило НАК «Нафтогаз Україна» про те, що постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 року № 56 та 57 прийняті в межах повноважень комісії та є обов’язковими для виконання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності. Обчислення календарного року розпочинається з 1 січня 2009 року.
Згідно до п.п 16 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.11.2006 року №1577 Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань дає роз'яснення законодавства державним органам, підприємствам, установам та організаціям, готує за дорученням Кабінету Міністрів України правові висновки з відповідних питань.
Також, позивачем на адресу Національної комісії регулювання електроенергетики України був направлений запит правомірності встановлення граничних рівнів цін на природний газ для потреб бюджетних установ в січні та лютому місяці 2009 року. Листом від 22.01.2010 року №312/24/17-10 Національна комісія регулювання електроенергетики України надала відповідь позивачу про правомірність дій товариства щодо застосування граничних рівнів цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3 і промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3 без врахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання.
Суд прийшов до висновку, що позивач зобов’язаний був керуватися постановами НКРЕ від 21.01.2009 року №56 та №57, оскільки пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.95 N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21.04.98 N 335/98), передбачено, що рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів. Вказані постанови НКРЕ не були визнані в судовому порядку нечинними.
Також суд звертає увагу про неправомірність обчислення відповідачем суми необґрунтовано одержаної виручки ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договорів від 31 грудня 2008 року №06/08-2359 та додаткової угоди від 30 січня 2009 року №1 до цього договору, та від 25.02.2009 року №06/09-289, укладених між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» та дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 1 січня 2009 року ціна за за 1000 м3 природного газу для вказаних споживачів становить 2020,25 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, розподіл і постачання природного газу.
Відповідно до Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням природного газу за регульованим тарифом (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також дочірня компанія "Газ України" і державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності постановою, якою затверджується цей Порядок, в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" (далі - уповноважений банк) поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів (далі - поточні рахунки), в порядку, визначеному Національним банком.
Пункт 5 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕ алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до п'ятого числа до НКРЕ для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕ до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
Постановами Національної Комісії регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 року №1528 та від 22 січня 2009 року №44 затверджено на січень та лютий 2009 року нормативи перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, що надійшли від населення, установ і організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджету, з яких вбачається, що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» отримує дохід на власний поточний рахунок, відповідно за січень – 6,44% та за лютий – 5,99% від вартості природного газу.
Отже, суд прийшов також до висновку, що позивач не набував права повного розпорядження коштами, які надходили на власний його рахунок від бюджетних установ та організацій за природний газ, а отримував лише певний відсоток за надані послуги з газопостачання, а основна ж частка коштів, які споживачі сплачували за поставлений природний газ, уповноваженим банком розподілявся згідно з алгоритмом розподілу коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання власника природного газу, яким є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в особі дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Враховуючи те, що Національною Комісією регулювання електроенергетики України в період з січня 2009 року по лютий 2009 року було затверджено єдиний граничний рівень ціни на природний газ для вказаних споживачів у сумі 2020,25 грн. за 1000 м3 з урахуванням всіх вимог чинного законодавства, і який при цьому не було визнано в судовому порядку нечинним, та погодження цього рівня ціни з Міністерством економіки України, суд приходить до висновку про правомірність його застосування позивачем у спірному періоді, що відповідає меті державного регулювання цін.
Таким чином, твердження відповідача щодо порушення позивачем державної дисципліни цін є безпідставним та спростовується матеріалами справи, а отже суд вважає, що постачання позивачем природного газу зазначеним споживачам в спірному періоді 2009 року при граничному рівні ціни у сумі 2020,25 грн. за 1000 м3 здійснювалося на підставі постанов Національної Комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 №56 та № 57 правомірно.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно п. 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Як вбачається з матеріалів справи ( посвідчення на перевірку №8 від 11.01.2010 року та акту перевірки від 27 січня 2010 року) перевірку здійснювали головний державний інспектор Серебрякова О. М. та провідний державний інспектор Самоненко Т. В., а припис Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року №9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін підписаний начальником інспекції Г. М. Зубком, що є порушенням статті 7 вказаного закону.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки відповідачем, який за ознаками статті 3 зазначеного Кодексу є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірності спірних рішень, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення порушують права і інтереси позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» в частині скасування припису Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року № 9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін та визнання незаконним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року № 9 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді: 2308437,84 грн. – суми необґрунтовано одержаної виручки та 4616875,68 грн. – штрафу необхідно задовольнити, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національна комісія регулювання електроенергетики України - задовольнити повністю.
Скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року № 9 про виконання законних вимог щодо усунення порушення державної дисципліни цін.
Визнати незаконним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 29.01.2010 року № 9 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді: 2308437,84 грн. – суми необґрунтовано одержаної виручки та 4616875,68 грн. – штрафу.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення постанови в повному обсязі - 01.06.2010 року.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.