Справа № 2а-429/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Завальнюка І.В.,
при секретарі – Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт-ЮГ» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати недійсним рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.12.2009 року №0000792300.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Роздільнянською МДПІ Одеської області, при винесенні оскаржуваного рішення, не враховано, що для підприємства припинення провадження у справі, зокрема у зв’язку із добровільним задоволенням позовних вимог, є позитивним вирішенням спору на його користь. Відтак, застосування штрафних санкцій у відповідності до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон) без урахування рішення господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі за клопотанням позивача є необґрунтованим, адже для визначення можливості застосування санкцій слід виходити не з формальної обставини, а з факту погашення заборгованості. Крім того, позивач зазначив, що положення Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 25.12.1995 року №207 та Положення про валютний контроль, затверджене постановою Національного банку України від 08.02.2009 року №49, не розповсюджуються на ТОВ «Інтерпласт-Юг», оскільки подавати декларацію підприємство не зобов’язано, так як останнє не має валютних цінностей та майна за межами України. Зважаючи на безпідставність оскаржуваного податкового рішення, позивач просить визнати його недійсним.
В судовому засідання представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, в задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі, пояснивши, що під час проведення повірки ТОВ «Інтерпласт-Юг» було встановлено, що підприємство станом на 01.04.2009 року мало прострочену дебіторську заборгованість по розрахунках з нерезидентом у розмірі 60000,00 дол. США, станом на 05.06.2009 року – 24850,00 дол. США, яка станом на 31.07.2009 року була погашена в повному обсязі. В зв’язку із цим, відповідно до ст. 4 Закону Роздільнянською МДПІ нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 122436,48 гривень. Крім того, представники відповідача зважали, що у 2му кварталі 2009 року та 2му кварталі 2009 року підприємство мало прострочену дебіторську заборгованість за розрахунками у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не надало Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за вказані періоди, в зв’язку із чим Роздільнянською МДПІ правомірно застосовані штрафні санкції за порушення термінів декларування валютних цінностей у розмірі 340,00 гривень Зважаючи на правомірність прийнятого рішення, представники відповідача заявили про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Інтерпласт-Юг».
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлення від 09.12.2009 року №779, виданого Роздільнянською МДПІ, згідно із п.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу Роздільнянської МДПІ від 09.12.2009 року №992 співробітниками податкової інспекції проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерплатс-Юг» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 27.08.2008 року по 28.09.2009 року, відповідно до затвердженого плату перевірки, за результатами якої складений акт від 09.12.2009 року №2464-265/23-00/35993451.
Перевіркою встановлено станом на 01.04.2009 року наявність у ТОВ «Інтепласт-Юг» простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з нерезидентом у розмірі 60000,00 дол. США, станом на 05.06.2009 року – 24850,00 дол. США, яка станом на 31.07.2009 року, чим порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Інтерпласт-Юг» у 2му кварталі 2009 року, 3му кварталі 2009 року мало прострочену дебіторську заборгованість за розрахунками у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не надало Декларацію про валютні цінності та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за вказані періоди, чим порушено ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами».
На підставі вищевказаного акту перевірки Роздільнянською МДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2009 року №0000792300, яким до ТОВ «Інтерпласт-Юг» застосовані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 122776,48 гривень.
Проте суд вважає вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, у зв’язку з наступним.
Судом встановлено, що 24.09.2008 року між ТОВ «Інтепласт-Юг» із турецькою фірмою MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI укладено контракт від 24.09.2008 року №1/24/09, за яким фірма MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI прийняла на себе зобов’язання поставити ТОВ «Інтерпласт-Юг» обладнання для переробки відходів пластмаси згідно специфікації, а ТОВ «Інтепласт-Юг» у свою чергу зобов’язалося прийняти та сплатити таке обладнання.
02.01.2008 року на виконання п.4 Контракту ТОВ «Інтепласт-Юг» перерахувало фірмі MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI 60000,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням від 02.10.2008 року №1. Проте всупереч вимогам п.3 Контракту фірма MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI обладнання не поставила.
З метою врегулювання спірних відносин 27.03.2009 року Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з вимогою зобов’язати фірму MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI виконати умови контракту та поставити обладнання у повному обсязі (справа №16/47-09-1542).
Під час судового розгляду справи господарським судом Одеської області фірмою MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI здійснено поставку необхідного обладнання згідно ВМД від 04.06.2009 року №512000003/9/000366 та згідно ВМД від 31.07.2009 року №500010105/9/002779.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2009 року провадження у справі №16/47-09-1542 припинено, у зв’язку з відмовою ТОВ «Інтерпласт-Юг» від адміністративного позову, так як спірні відносити вирішені мирним шляхом. Зазначені факти представниками сторін не заперечувалися.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Таким чином, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.
Виходячи з наведеного врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Зазначене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.
При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом. Наведене випливає з приписів частини третьої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки чи поставки імпортного товару з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі.
Зазначене положення Закону поширюється також і на випадки припинення провадження у справі у зв'язку із затвердженням господарським судом мирової угоди (пункт 7 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) або припинення арбітражного розгляду внаслідок укладення сторонами мирової угоди з постановленням арбітражного рішення на узгоджених умовах (ст. 30 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Разом із тим, укладення сторонами і затвердження судом мирової угоди у справі після повного погашення боргу нерезидента згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (сплата коштів, виконання зобов'язань із поставки товарів чи послуг тощо) на момент затвердження судом відповідної угоди за своїми правовими наслідками дорівнює постановленню і виконанню рішення про задоволення позовних вимог. У такому разі слід надавати перевагу змісту судового рішення (ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди чи узгодженого рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду або Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України) над його процесуальною формою. При цьому на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ухвали господарського суду Одеської області від 28.09.2009 року у справі №16/47-09-1542, судом прийнята відмова позивача від заявлених позовних вимог з підстав вирішення спору мирним шляхом. Обставинами, що спонукали позивача до заяви відповідного клопотання та фактичними обставинами, що зумовили припинення провадження у справі, стали виконання фірмою MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI зобов’язань за контрактом та здійснення поставки необхідного обладнання згідно ВМД від 04.06.2009 року №512000003/9/000366 та згідно ВМД від 31.07.2009 року №500010105/9/002779.
Таким чином, зазначеною ухвалою господарського суду Одеської області припинено провадження у справі, зокрема у зв’язку з добровільним задоволенням позовним вимог, що фактично є позитивним вирішенням спору на користь ТОВ «Інтерпласт-Юг».
Крім того, згідно акту перевірки співробітниками податкового органу зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Інтерпласт-Юг» ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» (далі – Наказ), оскільки у 2му кварталі 2009 року, 3му кварталі 2009 року підприємство мало прострочену дебіторську заборгованість за розрахунками у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не надало Декларацію про валютні цінності та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за вказані періоди. У зв’язку із даним порушенням до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 340,00 гривень.
Однак суд не погоджується з вищевказаним висновком, у зв’язку з наступним.
Відповідно до п.3 Наказу обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік.
Згідно п.2.7 положення «Про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.
Пунктом 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (далі – Указ) встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, у десятиденний строк, зобов’язані, у тому числі, подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результатів здійснення підприємницької діяльності за межами України.
Спільним листом Національного банку України та Державної податкової адміністрації України від 17.04.2003 року №28-311/1929-2823, №3368/5/23-5316 встановлена послідовність подання суб’єктами підприємницької діяльності Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами та отримання ними довідки про проведення декларування за встановленою формою. Водночас незалежно від термінів подання бухгалтерської звітності на вимогу суб’єктів підприємницької діяльності, які планують здійснення зовнішньоекономічної діяльності та не мають валютних цінностей і майна за межами України, державні податкові інспекції реєструють видані таким суб’єктам довідки про відсутність у них валютних цінностей та майна за межами України. Після реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяльності зазначена довідка є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, здійснення банківських операцій з валютними цінностями уповноваженими банками України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримані довідки про відсутність за межами України валютних цінностей та майна у першому кварталі 2009 року – станом на 01.04.2009 року (довідка від 09.04.2009 року №21) та у другому кварталі 2009 року – станом на 01.07.2009 року (довідка від 07.07.2009 року №36), що підтверджує відсутність у ТОВ «Інтепласт-Юг» валютних цінностей та майна за межами України. Відтак, підприємство не мало обов’язком декларувати валютні цінностей, в зв’язку із чим висновок перевіряючих щодо порушення ТОВ «Інтерпласт-Юг» ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» є безпідставним та необґрунтованим. Такий висновок також узгоджується із узагальненим податковим роз’ясненням, наданим Листом ДПА України «Щодо надання роз’яснень з окремих питань валютного законодавства» від 08.10.2003 року №15657/723-5317, відповідно до якого за неподання або несвоєчасне подання декларації про валютні цінності, в якій повинен бути заповнений тільки п’ятий розділ, фінансові санкцій не застосовуються, але тільки за відсутності цінностей і майна за межами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представники відповідача не довели суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що рішення Роздільнянської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2009 року №0000792300 є протиправним, підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Інтерпласт-Юг» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, на підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт-ЮГ» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 22.12.2009 року №0000792300 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт-Юг» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 122776,48 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано «08» червня 2010 року.
Суддя ________________________ І.В. Завальнюк
08 червня 2010 року