ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 лютого 2010 року < Час проголошення > № 2а-8170/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді:Пісоцької О.В.,
суддів: Донця В.А.,
Костенка Д.А.,
за участю:
секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
представників:
- представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
- Державного Департаменту України з питань виконання покарань - Мотляха С.Г.,
- Київського слідчого ізолятора управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області - Олексійовець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявоюОСОБА_5
до:Державного Департаменту України з питань виконання покарань,
Київського слідчого ізолятора управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області,
Міністерства охорони здоров’я України,
Дніпровського районного суду міста Києва
провизнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_5 (далі –ОСОБА_5, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного Департаменту України з питань виконання покарань (далі –Департамент виконання покарань, відповідач-1), Київського слідчого ізолятора управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області (далі –Київський СІЗО, відповідач-2), Міністерства охорони здоров’я України (далі –МОЗ України, відповідач - 3), Дніпровського районного суду міста Києва (далі –Дніпровський райсуд, відповідач-4), в якому просить визнати бездіяльність відповідачів щодо ненадання медичної допомоги незаконною, зобов’язати відповідачів надати йому медичну допомогу з приводу встановлених у нього захворювань.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначив, що 24 листопада 2008 року під час утримання в Київському СІЗО у нього встановлено діагноз: остеосаркома лівої плечової кістки, а 23 лютого 2009 року діагноз уточнено: синовіальна саркома лівого плеча з проростанням у кістку лівого плеча. Рекомендовано оперативне лікування в умовах спеціалізованого онкологічного закладу. На його неодноразові звернення до відповідачів протягом півроку ніякої медичної допомоги та лікування з приводу наявного у нього захворювання він не отримував і не отримує.
28 грудня 2009 року до суду надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій позивач просить визнати бездіяльність Департаменту виконання покарань, Київського СІЗО та МОЗ України при наданні ОСОБА_5 медичної допомоги незаконною.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що Дніпровським райсудом надано документи, які підтверджують, що останній не перешкоджав наданню медичної допомоги. Додатково пояснив, що відповідальність за організацію медичної допомоги в Київському СІЗО покладається на зазначену установу, а контроль за ним покладається на Департамент виконання покарань та МОЗ України - в частині здійснення нагляду за додержанням законодавства про охорону здоров’я установами Департаменту виконання покарань.
Посилаючись на те, що відповідачі не вжили належних заходів до забезпечення дотримання права ОСОБА_5 на медичну допомогу та своїми діями порушили Закон України «Про попереднє ув’язнення», Закон України «Про державну кримінально-виконавчу службу України»та Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затверджене Указом Президента України від 24 липня 2000 року, позивач просить змінені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Департамент виконання покарань позов не визнав та заперечував проти його задоволення, в обґрунтування чого представник останнього зазначив, що безпосередній медичний контроль за станом здоров’я підслідних та засуджених, проведення медичних оглядів, обстежень та надання кваліфікованої медичної допомоги здійснюється медичними частинами слідчого ізолятору, тому Департамент виконання покарань є неналежним відповідачем у даній справі. Разом з тим, вважає, що твердження позивача щодо ненадання відповідачами протягом півроку медичної допомоги є безпідставним, оскільки, цей час знадобився для проходження обстеження ОСОБА_5, визначення місця проведення операції, призначення курсу передопераційної підготовки та проведення оперативного втручання.
Київський СІЗО просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Представники відповідача-2 в судовому засіданні послалися на те, що ОСОБА_5 медичною частиною Київського СІЗО, по мірі необхідності, надавалась належна медична допомога з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, діагноз: остеосаркома лівої плечової кістки, який встановлений позивачу 24 листопада 2008 року, не міг бути підставою термінової госпіталізації та хірургічного втручання поза межами установи, а після повторного обстеження 23 лютого 2009 року позивачу надано весь необхідний комплекс медичної допомоги, направлений на його одужання.
МОЗ України заперечило проти задоволення позовних вимог, посилаючись на виконання своїх зобов’язань, передбачених чинним законодавством, стосовно звернень ОСОБА_5, а тому МОЗ України є неналежним відповідачем у даній справі представником, що, на думку представника відповідача-3, є підставою залишити позовну заяву без розгляду.
В подальшому у судовому засіданні представник відповідача-3 просив у позові відмовити, посилаючись на те, що безпосередній медичний контроль за станом здоров’я підслідних та засуджених, проведення медичних оглядів, обстежень та надання кваліфікованої медичної допомоги здійснюється медичними частинами слідчого ізолятора. Крім того, у Київській міській онкологічній лікарні проведено хірургічне лікування позивача, а звернення останнього та його адвоката щодо необхідного наступного лікування перенаправлялись до компетентних державних установ у встановлені законодавством строки.
Дніпровський райсуд, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України №6 від 12 червня 2009 року, вважає, що позовні вимоги в частині звернення до суду не підлягають розгляду в іншому суді, оскільки відповідач-4 не є суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції.
Разом з тим, в судовому засіданні представник Дніпровського райсуду зазначив, що діючим законодавством не передбачено надання судом будь-якого дозволу при необхідності невідкладної медичної допомоги ув’язненим, що утримуються в слідчому ізоляторі. Крім того, листом від 15 лютого 2009 року суд повідомив керівництво Київського СІЗО, що не заперечує проти проведення необхідних медичних обстежень ОСОБА_5
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 лютого 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з пояснень позивачів, представників сторін та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10 грудня 2007 року утримується в Київському СІЗО, а з 05 березня 2008 року - рахується за Дніпровським райсудом як підсудний у кримінальній справі.
На письмовий запит представника позивача ОСОБА_9 від 14 листопада 2008 року Київським СІЗО надана відповідь від 26 листопада 2008 року №32660, що 24 листопада 2008 року ОСОБА_5 консультований лікарем-онкологом. За даними проведеної консультації встановлений попередній діагноз: Остеосаркома лівої плечової кістки. Рекомендовано: рентгенографія лівої плечової кістки; трепан-біопсія новоутворення; консультація онколога в інституті онкології. Дані обстеження та консультація лікаря-онколога можливо провести лише з дозволу органу в провадженні якого знаходиться кримінальна справа ОСОБА_5, а також після проведення попередньої сплати необхідних обстежень родичами ув’язненого.
Листом від 03 лютого 2009 року представник позивача просив начальника Київського СІЗО вжити заходів до активізації обстеження та лікування ОСОБА_5
Також, лист від 03 лютого 2009 року було направлено до МОЗ України щодо надання позивачу належної медичної допомоги, який 16 лютого 2009 року за №3.09-53/145 направлено за належністю до Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, який також був направлений Міністерством внутрішніх справ України 19 лютого 2009 року за №3048/Ус до Департаменту виконання покарань.
На лист начальника Київського СІЗО від 26 листопада 2008 року №32660 15 лютого 2009 року за №1-1006/1/08/Ф-32 Дніпровським райсудом надано відповідь, що суд не заперечує проти проведення необхідних обстежень позивача.
11 березня 2009 року за №039-1533/12 Головним управлінням охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації надано відповідь представнику позивача на звернення, яке направлено 12 лютого 2009 року Київською міською державною адміністрацією за №5566. В ньому вказано, що у разі госпіталізації ОСОБА_5 до лікувальних установ, що їм підпорядковуються, його буде забезпечено необхідною медичною допомогою у відповідності до чинного законодавства.
Листом від 18 березня 2009 року за №6751 ОСОБА_10 на запит від 03 березня 2009 року Київське СІЗО повідомило, що ОСОБА_5 обстежений в Київській міській онкологічній лікарні 23 лютого 2009 року з подальшою консультацією лікаря онколога. За результатами обстеження та проведеної консультації встановлений діагноз: Синовіальна саркома лівого плеча з проростанням у кістку лівого плеча. Рекомендовано: оперативне лікування в умовах спеціального онкологічного інституту.
10 квітня 2009 року за вихідним номером 07-0-135 Департамент виконання покарань повідомив, що звернення ОСОБА_10 до МОЗ України розглянуто, під час перевірки якого було встановлено, що за результатами обстеження позивача 23 лютого 2009 року останньому рекомендовано планове оперативне лікування в умовах спеціалізованого онкологічного закладу. В даному випадку невідкладної медичної допомоги ув’язнений ОСОБА_5 не потребує.
Представник позивача повторно звернувся до МОЗ України з запитом від 06 квітня 2009 року, який 27 квітня 2009 року за №3.09-53/428 направлено за належністю до Департаменту виконання покарань.
06 квітня 2009 року ОСОБА_10 звертався з листами до Президента України Ющенка В.А. та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Н.І. Дані листи направлені за належністю до Департаменту виконання покарань.
Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації 27 квітня 2009 року за №039-2628/12 на запит представника позивача від 06 квітня 2009 року надало відповідь, що до його компетенції та компетенції МОЗ не входить вирішення питання про необхідність лікування хворого, який перебуває під вартою в слідчому ізоляторі, в умовах спеціалізованого стаціонару. ОСОБА_10 було запропоновано звернутися з клопотанням до представників правоохоронних органів з приводу призначення комісійної судово-медичної експертизи та перед експертами поставити питання про можливість лікування позивача в умовах Київського СІЗО.
Департамент виконання покарань у листі від 07 травня 2009 року №11309 просив Дніпровський райсуд зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України конвоювати та охороняти ОСОБА_5 в закладах МОЗ.
13 травня 2009 року Дніпровським райсудом за №1-188/09/Ф-32 на вказаний лист від 07 травня 2009 року надано відповідь, що порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів охорони здоров’я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Департаментом виконання покарань, Міністерством оборони України і Міністерством охорони здоров’я України. Зауважив, що 15 лютого 2009 року повідомлено керівництво Київського СІЗО про те, що не заперечує проти проведення необхідних медичних обстежень ОСОБА_5
Дніпровським райсудом 13 травня 2009 року за №1-188/09/Ф-32 надано відповідь на лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 24 квітня 2009 року №10.3/8-О127764.09/26-80 у якому зазначив, що вживаються необхідні заходи щодо прискорення розгляду кримінальної справи, а відповідно до листа Департаменту виконання покарань від 10 квітня 2009 року позивач на даний час невідкладної медичної допомоги не потребує.
На заяву позивача від 29 квітня 2009 року Дніпровським райсудом направлено відповідь 20 травня 2009 року за №1-188/09/Ф-32 про те, що діюче законодавство не передбачає надання судом будь-якого дозволу при необхідності невідкладної медичної допомоги ув’язненим, які утримуються в слідчому ізоляторі. Питання конвоювання та охорони вказаних осіб не відноситься до компетенції суду.
20 травня 2009 року за №07-0-135/2/3 Департамент виконання покарань надав відповідь адвокату ОСОБА_10 щодо його звернення до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. У ній вказано, що дозвіл Дніпровського райсуду на проведення хірургічного лікування позивача в спеціальному медичному закладі не надано. Враховуючи діагноз хворого, встановлений 23 лютого 2009 року, та наслідки розвитку онкологічних захворювань госпіталізація ОСОБА_5 в онкологічний спеціалізований заклад МОЗ України запланована на найближчий час.
Проте, у листі від 10 квітня 2009 року стосовно діагнозу, встановленого позивачу 23 лютого 2009 року, надавалася відповідь, що невідкладної медичної допомоги ув’язнений ОСОБА_5 не потребує.
20 травня 2009 року ОСОБА_5 вивезений на консультацію до Київської онкологічної лікарні (м. Київ, вул. М.Ломоносова), де йому надана консультація з засобами матеріалу з пухлини на гістологічне дослідження.
27 травня 2009 року отримані результати обстеження ОСОБА_5 в Інституті онкології Академії медичних наук України, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43. Діагноз: Хрящова пухлина лівої плечової кістки, не відмічається малігнізація. Рекомендовано хірургічне лікування в об’ємі крайової резекції лівої плечової кістки. У зв’язку з чим до Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 04 червня 2009 року за №15373 був направлений лист з проханням надати допомогу у вирішенні питання щодо надання необхідної допомоги ОСОБА_5, а саме визначити місце проведення необхідного оперативного втручання.
20 липня 2009 року на адресу Київського слідчого ізолятора надійшла відповідь з Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради за підписом заступника Загороднього В., який повідомив, що за інформацією ортопеда-травматолога ГУОЗ та МЗ Косякові О.М., хворі на пухлини кісток направляються на хірургічне лікування до фахівців відділу опорно-рухового апарату Національного інституту раку за адресою:. М. Київ, вул. Ломоносова, 33/43.
06 серпня 2009 року в.о. начальника Департаменту виконання покарань затверджено висновок за результатами перевірки звернення адвоката ОСОБА_10 щодо надання медичної допомоги у Київському СІЗО його підзахисному –ув’язненому ОСОБА_5, згідно якого порушень діючого законодавства про охорону здоров’я під час організації надання медичної допомоги ув’язненому ОСОБА_5 медичними працівниками та адміністрацією Київського СІЗО не допущено.
Департамент виконання покарань листом від 07 серпня 2009 року за №07-0-420/2 направив представнику позивача відповідь на його звернення до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що лікування ОСОБА_5 буде проведено в найближчий час після надання дозволу органу за яким він рахується.
05 жовтня 2009 року за №0-210 на запит ОСОБА_10 від 21 вересня 2009 року Київським СІЗО надано відповідь, що 19 серпня 2009 року проведено оперативне втручання в національному інституті раку з приводу діагнозу: Остреохондрома лівої плечової кістки.
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Частиною четвертою та п’ятою статті 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення»від 30 червня 1993 року N3352-XII (далі - Закон N3352-XII) визначено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, Міністерством оборони України і Міністерством охорони здоров'я України.
Згідно з підпунктами 5.1.1., 5.1.2. пункту 5.1 Порядку медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного Департаменту України з питань виконання покарань, затвердженого Державним Департаментом України з питань виконання покарань, Міністерством охорони здоров’я України 18 січня 2000 року №3/6, зареєстрованого Міністерством юстиції України 09 березня 2000 року за №143/4364 (далі - Порядок), для медичного забезпечення підслідних та засуджених у місцях позбавлення волі створюється система лікувально-профілактичних закладів (підрозділів). Первинною ланкою цієї системи є медичні частини слідчого ізолятору та установ виконання покарань Департаменту виконання покарань. Завданням цих підрозділів є здійснення медичного контролю за станом здоров’я підслідних та засуджених шляхом проведення систематичних медичних оглядів, обстежень, організації та надання кваліфікованої медичної допомоги.
Відповідно до підпункту 5.1.4 пункту 5.1 Порядку за неможливості надання необхідної медичної допомоги в місцях позбавлення волі залучаються сили та засоби лікувальних закладів Міністерства охорони здоров’я України згідно з чинним законодавством.
Підпунктами 1.5.4 пункту 1.5 Правил утримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, затверджених Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 20 вересня 2000 року №192, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 року за №751/4972 (далі - Правила), щодо осіб які тримаються у слідчих ізоляторах адміністрація слідчих ізоляторів забезпечує створення належних житлово-комунальних умов та матеріально-побутового забезпечення, медичного обслуговування та інше.
У підпунктах 9.1.1. та 9.1.2 пункту 9.1 Правил зазначено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична робота у слідчому ізоляторі організовується згідно з вимогами чинного законодавства України про охорону здоров’я. Для цього в слідчому ізоляторі створюється (організовується) медична частина, яка здійснює: медичний контроль за станом здоров’я ув’язнених і засуджених шляхом проведення оглядів та обстежень; виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров’я і працездатності; амбулаторне та стаціонарне лікування методами і засобами, які рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров’я України.
Так, враховуючи переліченні встановлені обставини суд вважає, що всі дії відповідачів взаємопов’язані між собою, а тому процесуальна дія щодо закриття провадження у будь-якій частині позову є неприпустимою.
Посилання Київського СІЗО на те, що останній не мав можливості надати медичну допомогу в закладах МОЗ України без дозволу Дніпровського райсуду оцінюються критично, оскільки необхідний дозвіл існував з часу отримання відповідачем-2 листа суду від 15 лютого 2009 року. Таким чином, Дніпровським райсудом виконано необхідні обов’язки щодо своєчасного реагування на вказаний запит Київського СІЗО.
Крім того, з вимог чинного законодавства вбачається, що Київський СІЗО зобов’язаний вчасно надавати медичну допомогу ув’язненим, які в них утримуються. Проте, тривалий час, не враховуючи висновків фахівців щодо оперативного лікування ОСОБА_5, відповідач-2 не виконував своїх обов’язків.
Що стосується позовних вимог до МОЗ України, то останнє діяло на підставі Закону України «Про основу законодавства України про охорону здоров’я»та інших нормативно-правових актів, і, як встановлено, здійснювало відповідне своєчасне реагування на запити позивача та його адвоката. Відповідачем-3 забезпечено умови перебування позивача у Київській міській онкологічній лікарні.
Департамент виконання покарання виконав свої повноваження шляхом здіснення контролю та проведення розслідування щодо надання медичної допомоги у Київському СІЗО ув’язненому ОСОБА_5
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача та відповідачів, надані під час розгляду справи, суд вважає заявлений адміністративним позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Київського СІЗО щодо надання медичної допомоги ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Отже, з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути 85коп. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.
Керуючись статтями 7, 9, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Київського слідчого ізолятора управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області щодо надання медичної допомоги ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 85коп. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя
Судді: О.В. Пісоцька
В.А. Донець
Д.А. Костенко