707/878/18

2/707/253/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Смоляра О.А.

при секретарі Зарубі Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018 року позивач через свого представника звернулась до Черкаського районного суду Черкаської області із позовами про стягнення із її дочки ОСОБА_5 та внука ОСОБА_4 аліментів на свою користь в розмірі ј частини усіх видів їх заробітку (доходу) але не менше 50 % прожиткового мінімуму.

В обґрунтування даних позовів зазначила, що вона потребує матеріальної допомоги, у зв`язку з тим, що на даний час вона залишилась без засобів для існування, так як її пенсії не вистачає на життя та на лікування тяжких, хронічних хвороб, які в неї розвинулися після перенесеного інфаркту та які обтяжені важкою формою цукрового діабету, що призвів позивача до прогресуючої сліпоти. Позивач на даний час потребує стороннього догляду та нагляду, проте відповідачі це повністю ігнорують і ніякої підтримки не надають, відмовившись надавати любі види фізичної та матеріальної допомоги, а тому, враховуючи те, що позивач є непрацездатною, хворіє тяжкими хронічними хворобами, а відповідачі відмовляються її утримувати, вона змушена була звернутись до суду та просить суд стягнути з кожного з відповідачів пожиттєво аліменти в розмірі ј частини усіх видів їх заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму в державі, починаючи з 15 травня 2018 року.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10 червня 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів № 707/878/18 об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів № 707/879/18 та присвоєно об`днаній справі номер № 707/878/18 (провадження 2/707/57/19).

13.03.2019 року від представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, та пояснив, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що отримувана нею пенсія не забезпечує її потреб на життя. Крім того, позивач крім ОСОБА_5 також має повнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак жодного позову про стягнення аліментів з останнього позивачем до суду не подано, докази надання сином матеріальної допомоги позивачу в матеріалах справи відсутні. На даний час ОСОБА_5 знаходиться в матеріально-скрутному положенні, адже вона не має заробітку чи будь-якого іншого доходу, та зареєстрована в центрі зайнятості як така, що шукає роботу, а тому не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачу, а тому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Крім того, 04.02.2019 року від ОСОБА_3 , який також є представником ОСОБА_4 в даній справі, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в позові в повному обсязі, враховуючи те, що ОСОБА_4 на даний час перебуває в шлюбі, має неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дружина та неповнолітня дитина знаходяться на його повному утриманні, а тому він не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачу.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, та просили суд їх задовольнити, з підстав викладених в позовних заявах.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовів заперечив повністю, з підстав викладених у відзивах на позовні заяви, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є донькою позивача ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 - внуком останньої, що не заперечується сторонами по справі.

Крім того, позивач має ще одну повнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що сама вказала в позовній заяві про стягнення аліментів до ОСОБА_4 .

Як вбачається з виписки медичної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , остання має цукровий діабет, тип ІІ, важкий перебіг, стадія медсубкомпенсації, ВІЗ. Діабетична ангіопатія ніг ІІ ст. Діабето-гіпертензивна ангіопатія сітківок обох очей. Полінейропатія ІІ ст. Хронічна дисциркулятора діабетична, атеросклеротична, гіпертонічна енцефалопатія. ІХС: атеросклеротичний постінфарктний (невідомої давнини) кардіосклерох стенокардія напруги, фк ІІ. ГБ ІІІ ст., СН ІІ А ст. Стеатогепатит. Хронічний пієлонефрит, сечосольовий діатез. Гіпотеріоз середньої важкості, декомпенсація.

Згідно довідки Черкаської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості № 01-19/602 від 13.11.2018 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована 05.10.2018 року як така, що шукає роботу.

16.03.2013 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 08.

Від вказаного шлюбу він має неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 86.

Згідно довідки відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУПФ України № 265 від 21.04.2021 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ ГУ ПФУ у Черкаській області і отримує пенсію за віком, а саме: квітень 2021 року в сумі 6376,02 грн.

Частиною другою статті 51 Конституції України встановлено обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Крім того, ч.1 ст.266 СК України передбачено, що повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Так, непрацездатними громадянами в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Водночас, статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, згідно діючого законодавства держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому суди при постановленні рішень мають зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Як роз`яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним.

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Згідно ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Твердження сторони позивача щодо того, що позивач, яка хворіє на тяжкі та хронічні хвороби, вимушена купляти багато ліків, а тому її матеріальне становище є вкрай нужденним та вона потребує додаткової матеріальної допомоги від відповідачів не підтверджується жодними належними доказами, оскільки суду не надано будь-яких відомостей про розмір коштів, витрачених позивачем на придбання ліків.

При винесенні рішення, суд також враховує, що ОСОБА_9 на час звернення позивача до суду із позовною заявою, перебуває в зареєстрованому шлюбі, від якого має неповнолітню дитину, яка перебуває на його утриманні, а тому на даний час не має змоги надавати матеріальну допомогу позивачу, так як відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а тому в силу статті 266 СК України, на які посилається сторона позивача, згідно якої, повнолітні внуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення пожиттевих аліментів на користь позивача з ОСОБА_9 є безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству.

Суд відхиляє доводи сторони позивача з приводу того, що повнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачу, адже він не працює, так як змушений постійно та невідлучно доглядати свою скалічену матір, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин, а жодного позову до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на користь матері, позивачем до суду не подано.

Між тим, статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність визначено у розмірі: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Так, судом установлено, що розмір пенсії позивача на час винесення рішення по справі складає 6376,02 грн. на місяць, що перевищує прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, більше ніж в три рази, а тому суд вважає доводи позивача про те, що їй не вистачає пенсії на життя та на лікування від тяжких, стійких хронічних хвороб необґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, вбачається, що позивач хоча і є непрацездатною, між тим отримує пенсію, що перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, доказів того, що вона потребує додаткової матеріальної допомоги стороною позивача суду не надано, що є необхідною складовою для зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків, а сам по собі факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у відповідачів обов`язку надання їй утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги, а відтак, суд приходить до висновку, що позивач не є такою, що потребує матеріальної допомоги в розумінні ст.ст. 202, 266 СК України, у зв`язку з чим, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, суд вважає позов недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 263-268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2021 року.

Суддя: О. А. Смоляр