Справа 362/1493/21

Провадження 3/362/674/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       11.06.2021 року                        м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області адміністративний матеріал, що надійшов від відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП

встановив:

Згідно з протоколом серії ДПР18 № 184638 від 15.03.2021, ОСОБА_1 15.03.2021 о 15:30 год. у м. Васильків Київської області по вул. Гончарна, керував транспортним засобом CHANA BENNI д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у присутності двох свідків.

       У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні вказаного правопорушення заперечив, просив провадженні по справі закрити. Пояснив, що 15.03.2021 його дочка попросила перевірити справність свого автомобіля, бо чула незвичний стукіт з-під капоту. Сів за кермо і розпочав рух вздовж свого домоволодіння. У цей момент під`їхали працівники поліції, запросили його сісти до їхнього службового автомобіля і повідомили про підозру перебування його, ОСОБА_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Він заперечив, однак інспектори на зважали на його пояснення і склали цей протокол, роз`яснивши, що факт його винності у цьому правопорушенні буде встановлено у суді. Також зазначили, що автомобіль буде вилучено до майданчика тимчасового утримання до вирішення справи по суті.

Наголосив, що ввесь час при складанні цього протоколу він та інспектори перебували у службовому автомобілі останніх, йому не роз`яснили права та обов`язки, свідків відмови від проходження освідування не було, а також працівники поліції не пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ні на місці зупинки, ні в закладі охорони здоров`я.

Оскільки перелякався за автомобіль дочки, який могли вилучити, а також у силу похилого віку, підписав усі документи, які надали поліцейські.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Щодо правого регулювання порядку проходження огляну на стан сп`яніння та застосування правових норм до обставин цієї справи.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється ст. 266 КУпАП.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі – Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі – Інструкція № 1452/735), а також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція № 1395)

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до вимог п. 3 Розділу Х Інструкції № 1395 направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку № 1103.

Згідно з п. 6 Порядку № 1103 та п. 7 Розділу І Інструкції від № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266КУпАП. І лише у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Щодо оцінки аргументів ОСОБА_1 і досліджених судом доказів.

У судовому засіданні було досліджено відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, який складав протокол. На даному відеозаписі зафіксовано тільки розмову ОСОБА_1 з поліцейськими у їх службовому автомобілі, де останні висловили припущення щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Однак на записі відсутній факт складання спірного протоколу, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та/або у закладі охорони здоров`я, свідки події на відеозаписі також відсутні.

Разом з тим, суд враховує, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прізвища яких зазначені у вищезазначеному протоколі, не можуть бути беззаперечними доказами відмови ОСОБА_1 від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, оскільки вони записувались не зі слів вказаних свідків, а були вже заздалегідь роздруковані на спеціальних бланках, до яких були внесені лише анкетні дані про особу, яка відбирала пояснення, про свідків та про водія щодо якого складався адміністративний протокол.

       Отже, незважаючи на вищезазначені вимоги нормативно-правових актів, якими повинен був керуватися поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи щодо ОСОБА_1 не містять достатніх і беззаперечних даних про те, що ці вимоги були дотримані, натомість вказують на протилежне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 Рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року та інші), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Також, суд виходить з того, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини санкція, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпAП, за характером і наслідками фактично є кримінальною, а тому під час доведення винуватості у цій категорії справ належить застосовувати стандарт доведення «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey», пункт 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Ст. 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 у вчиненні aдміністративного прaвопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про пpитягнення до aдміністративної вiдповідальності на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за вiдсутністю подiї та cкладу aдміністративного прaвопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 221, 245, 247, 251-252, 266, 283-284, 294 КУпАП, суд

постановив:

Зaкpити пpовадження у справі про aдміністративне пpавопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпAП у зв`язку з вiдсутністю cкладу aдміністративного прaвопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя                                                                В.М. Дорошенко