ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2009 р. Справа № 2а-2688/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю:
представника позивача - Юхменка Д.М.,
відповідача - Пилипціва М.П.,
представника відповідача - Патера Р.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоківський цегельний завод",
про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розиірі 33809,16 гривень та пені в розмірі 1632,54 гривень,-
ВСТАНОВИВ:
29.09.2009 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоківський цегельний завод»(далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 33809,16 гривень та пені в розмірі 1632,54 гривні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не виконав нормативу по працевлаштуванню двох інвалідів та в строк до 16 квітня 2009 року не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємств, в сумі 33809,16 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачу нарахована пеня в розмірі 1632,54 гривні. Загальна сума адміністративно - господарських санкцій складає 35441,70 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, на адресу суду надіслали письмове заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнали, вважали їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Однак, вказаними органами інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача з метою їх працевлаштування.
ТзОВ «Потоківський цегельний завод»в свою чергу звертався в Рогатинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області з наявною вакансією для працевлаштування інвалідів. Проте, через відсутність безробітних інвалідів за необхідною професією Рогатинський районний центр зайнятості Івано-Франківської області зазначену вакансію укомплектувати не зміг. Зазначена обставина підтверджується довідкою № 1156/01-13/05 від 20.10.2009 року. Інформація про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів регулярно поширювалась в трудовому колективі. Зазначив, що відповідачем було вчинено можливе і необхідне для виконання свого зобов'язання з працевлаштування інваліда, але воно не було виконано через фактичну відсутність інваліда, тобто через обставину, за яку ані відповідач, ані позивач, ані Рогатинський районний центр зайнятості Івано-Франківської області, ані будь-яка інша особа не відповідає. Вважає, що розрахунок суми позову, який було додано позивачем до позову, слід було вчинити з урахуванням 1 (одного) непрацевлаштованого інваліда. Тобто, сума адміністративно-господарської санкції (п. 2.4. Розрахунку) повинна становити 16904,58 грн. (16904,58 х 1 = 16904,58). На підставі наведеного, сума пені (п. 3 Розрахунку) повинна становити 816,49грн.(16904,58 х 0,03% х 161 = 816,49 грн.).
Розглянувши справи, вислухавши сторони та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частина 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Також зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.
Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.
Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою:
1. Виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць.
2. Створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.
3. Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.
4. Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
5. Забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. За період 2008 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 131 особа. Відповідач, починаючи з 11.06.2008 року вжив заходів для забезпечення створення 1 робочого місця необхідного задля працевлаштування 1-го з 2-х місць, призначених для інвалідів, що підтверджується довідкою № 1156/01-13/05 від 20.10.2009 року, виданою Рогатинським районним центром зайнятості. З цією метою подав до Рогатинського районного центру зайнятості звіт про вакансію посади маркшейдера для працевлаштування інваліда. Через відсутність на обліку безробітних за такою професією дана вакансія не була укомплектована.
Враховуючи викладене, суд вважає, що починаючи з 11.06.2008 року відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для працевлаштування інваліда, внаслідок чого сума застосованих позивачем адміністративно-господарських санкцій повинна бути зменшена для одного інваліда пропорційно розміру фонду оплати праці штатного працівника, яка була б перерахована даному працівнику з 01.01.2008 до 11.06.2008 року, тобто на 163 дні , що у відсотковому відношенні до 365 днів становитиме 44,65 %. З метою визначення в твердій грошовій сумі розміру заробітку 1 працівника за 163 дні, слід визначити 44,65 % від суми середньої річної заробітної плати штатного працівника (16904,58 грн. * 44,65 % = 7547,89 грн.), в подальшому від суми адміністративно-господарських санкцій розрахованих для 2-х працівників за 365 днів відняти частину санкцій розрахованих для одного працівника за 163 дні, внаслідок чого буде розрахована коректна сума адміністративно-господарських санкцій для 2-х працівників ( 33809,16 грн. - 7547,89 грн. = 26261,27 грн.).
Таким чином, суд вважає, що з ТзОВ «Потоківський цегельний завод»слід стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 26261,27 гривень та пені а розмірі 1632,54 гривні.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоківський цегельний завод» вул. Грушевського, 13, с. Потік, Рогатинський район, Івано-Франківська область на користь Івано-Франківського обласного Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 26261,27 гривню та пені в розмірі 1632,54 гривні.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 04.12.2009 року.