ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
| справа № |
За позовом Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради
до Комунального підприємства “Ремонтно –експлуатаційне підприємство № 16”
про стягнення вартості отриманої теплової енергії
Суддя Дмитрієв В.Є.
Представники:
від позивача Дорожко О.Л., довіреність № 01-юр від 02.01.2007
від відповідача Михайлова Н.В., довіреність № 12 від 05.01.2007
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства “Ремонтно –експлуатаційне підприємство № 16” про стягнення вартості отриманої теплової енергії.
Представник позивача обґрунтовує заявлені позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем вимог договорів № 458/у від 23.05.2002, від 01.12.2003 та від 07.02.2006, в процесі судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 8134,11 грн., пеню в розмірі 146,55 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 1117,94 грн., 3 % річних в розмірі 315,6 грн.
Представник відповідача уточнені позовні вимоги визнає частково, просить надати розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача були роз'яснені його права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд, встановив:
23.05.2002, 01.12.2003 та 07.02.2006 між Комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради та Комунальним підприємством “Ремонтно –експлуатаційне підприємство № 16” було укладено договори № 633 на послуги по забезпеченню тепловою енергією (далі –Договори № 1, № 2 та № 3 відповідно).
Відповідно до умов Договорів позивач зобов`язується подавати, а відповідач зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії.
Відповідно до п.6.4 Договору № 1 відповідач зобов`язваний здійснити оплату за поставлену теплову енергію відповідно до встановлених тарифів впродовж 10 днів після отримання рахунку, але не пізніше 30 числа наступного місця.
Відповідно до п. 6.4 Договору № 2 відповідач зобов`язваний здійснити оплату за поставлену теплову енергію впродовж 10 днів після отримання рахунку.
Відповідно до п. 4.4 Договору № 3 відповідач зобов`язваний здійснити оплату за поставлену теплову енергію в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунки споживачу надсилаються простими листами. Рахунок вважається отриманим споживачем якщо споживач впродовж місяця після настання строку платежу не заявить про неотримання рахунку.
Вищезазначеної заяви про неотримання рахунку від відповідача на адресу позивача не надходило, відповідачем доказів надіслання зауважень суду не надано.
Позивачем зобов`язання за договором виконувалися належним чином та своєчасно.
У встановлений строк відповідач вартість отриманої теплової енергії не оплатив, в результаті чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 8134,11 грн.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Суд, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 8134,11 грн. вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково у зв`язку з наступним.
Відповідно до акту звірення взаєморозрахунків позивачем не зарахована оплата відповідача в розмірі 4,4 грн.
Відповідачем надано докази на підтвердження здійснення оплати в розмірі 4,4 грн. за Договором № 3 (арк. с. 95).
Позивачем доказів на підтвердження того, що оплата заборгованості в розмірі 4,4 грн. здійснена за іншими договорами суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню частково без урахування суми 4,4 грн. в розмірі 8129,71 грн.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 146,55 грн., інфляційного відшкодування в розмірі 1117,94 грн., 3 % річних в розмірі 315,6 грн., позовні вимоги в цієї частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Судом перевірений розрахунок інфляційного відшкодування та 3 % річних, він зроблений з урахуванням норм діючого законодавства, тому позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні суму заборгованості визнає частково, просить зменшити розмір пені у зв’язку з тим, що він є збиточним підприємством, на підтвердження чого надав суду звіт про фінансові результати за 2006 року, також мотивуючи клопотання тим, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягнення зі сторони, що порушила зобов`язання.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає за можливе звільнити відповідача від сплати штрафних санкцій у вигляді пені.
Відповідно до п. 6.3 Роз`яснення Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на 12 місяців. Представник позивача проти надання відстрочки виконання рішення суду на 9 місяців не заперечує, у зв`язку з чим суд, враховуючи скрутне фінансове становище, вважає заяву про надання відстрочки виконання рішення такою, що підляже задоволенню частково на 9 місяців.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИ Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства “Ремонтно –експлуатаційне підприємство № 16” (99055 м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, 149; р/р 26002301501 в СФ АКБ УСБ в м. Севастополі; МФО 324195, код ЄДРПОУ 20670607) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2; р/р 26030945206831 в СФ УСБ м. Севастополя, МФО 324195; код ЄДРПОУ 03358357) 9563,25 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 8129,71 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 1117,94 грн., 3 % річних в розмірі 315,5 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі - 8129,71 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,0 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
3. Надати розстрочку виконання рішення строком на 9 місяців.
1 липня 2007 –1062,45 грн.
1 серпня 2007 –1062,6 грн.
1 вересня 2007 –1062,6 грн.
1 жовтня 2007 –1062,6 грн.
1 листопада 2007 –1062,6 грн.
1 грудня 2007 - 1062,6 грн.
1 січня 2008 –1062,6 грн.
1 лютого 2008 - 1062,6 грн.
1 березня 2008 - 1062,6 грн.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 09.07.2007.