Ухвала

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 535/1245/19

провадження № 61-7207ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня

2021 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок у с. Більськ, Котелевського району, Полтавської області. Пропуск строку для прийняття спадщини як спадкоємець п`ятої черги за законом обумовлює наявністю поважних причин, зокрема тим, що вона є інвалідом першої групи з ураженням опорно-рухового апарату, самостійно пересуватися не може, потребує сторонньої допомоги та постійного лікування. Окрім того, про смерть двоюрідного брата її ніхто не повідомив, що унеможливило своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Посилаючись на наведене, позивачка просила визначити їй додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , терміном у два місяці, який починається з дня набранням рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується наявною у справі медичною документацією, що дає підстави для задоволення її вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини терміном у два місяці.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наведені позивачкою причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Тривала хвороба позивачки не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки доказів на підтвердження неможливості направлення такої заяви засобами поштового зв`язку та/або запрошення нотаріуса для складання відповідної заяви за місцем свого проживання, позивачка не надала. Наявна у матеріалах справи медична документація ОСОБА_1 не дає підстав стверджувати, що стан її здоров`я протягом всього строку для прийняття спадщини був таким, що не дозволяв їй реалізувати право на подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2021 року та залишити в силі рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 касаційну скаргу заявника залишено без руху, надано строк до 04 червня 2021 року для сплати судового збору, або надання документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати, а також подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направив до Верховного Суду лист на усунення недоліків та касаційну скаргу у новій редакції. На підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору, заявник надав копію довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 187840, з якої убачається, що ОСОБА_1 з 08 жовтня 2013 року є інвалідом першої «Б» групи, безтерміново.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду на постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18 та від 20 січня

2021 року у справі № 334/670/19 є необґрунтованими, оскільки у зазначених справах судами були встановлені інші фактичні обставини, зокрема у справі

№ 172/888/18 - хвороба позивача не була об`єктивною та непереборною перешкодою, на час звернення до нотаріальної контори стан його здоров`я не змінився, на лікуванні він не перебував, а у справі № 334/670/19 суди вказали, що хвороби родичів позивача не можуть вважатися об`єктивною та непереборною перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини. Апеляційний суд не врахував та не надав належної правової оцінки медичній документації, наявній у матеріалах справи, відповідно до яких ОСОБА_1 постійно лікується амбулаторно та перебуває на диспансерному обліку в КНП «Зіньківський ЦПМСД», у період з 01 червня 2017 року по 01 квітня 2018 року не мала можливості самостійно пересуватися, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку з ускладненням хвороби перебувала у безпорадному стані, а тому не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 332/1434/15-ц.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку про незаконність та неправильність оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові

від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також Верховним Судом у постановах

від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 та інших.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Законодавство України не містить переліку поважних причин, а тому суд у кожному конкретному випадку оцінює поважність чи неповажність таких причин.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

ОСОБА_1 , як на підставу поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини зазначала, що про смерть двоюрідного брата не знала, вона є інвалідом першої групи з ураженням опорно-рухового апарату, не може самостійно пересуватися, потребує сторонньої допомоги та постійного лікування, що й зумовило пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок у с. Більськ, Котелевського району, Полтавської області.

Відповідно до довідки Зінківського центру первинної медико-санітарної допомоги від 02 жовтня 2018 року №131 ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку в КНП «Зінківський ЦПМСД», є інвалідом першої «Б» групи з ураженням опорно-рухового апарату. Стан після оперативного втручання у 2016 році та подальшим ускладненням стану здоров`я. За станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

З довідки сімейного лікаря ОСОБА_6 від 24 вересня 2020 року убачається, що ОСОБА_1 у період з 01 червня 2017 року по 01 квітня 2018 року дійсно не мала можливості самостійно пересуватися, оскільки більше десяти років хворіє, постійно лікується амбулаторно і перебуває на диспансерному обліку в КНП «Зінківський ЦПМСД» і поліклініці «КНП Зінківська ЦРЛ», має першу «Б» групу інвалідності загального захворювання, згідно амбулаторної карти № 67 «Д» зверталась за допомогою: 14 червня 2017 року - невролог, сімейний лікар,

19 жовтня 2017 року - невролог, сімейний лікар, 09 січня 2018 року - невролог,

12 березня 2018 року - сімейний лікар.

У травні 2018 року ОСОБА_1 , з метою оформлення спадщини після смерті

двоюрідного брата ОСОБА_5 , звернулася до Котелевської державної нотаріальної контори, 16 травня 2018 року листом № 427/01-16 нотаріус відмовив у видачі їй свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та рекомендував звернутися до суду.

Установивши, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску нею строку для прийняття спадщини після померлого двоюрідного брата ОСОБА_5 , пов`язаних з об`єктивними, непереборними чи істотними труднощами, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки наведені позивачкою причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначені позивачкою обставини не перешкоджали їй направити протягом шести місяців заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку та/або запросити нотаріуса для складання відповідної заяви за місцем свого проживання у разі неможливості подати заяву до нотаріальної контори особисто у разі хвороби.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного тлумачення заявником положень частини третьої статті 1272 ЦК України та не дають підстав вважати, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Перевіряючи наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 332/1434/15-ц, відповідно до якого тривала хвороба є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

У справі № 332/1434/15-ц Верховний Суд виходив із того, що наведена позивачем причина пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки тривала хвороба позивача (перебування у цей період на лікуванні як амбулаторному, так і стаціонарному) призвела до неможливості подати заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, а пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини є незначним (шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого сплив ІНФОРМАЦІЯ_2 , а із відповідною заявою позивач звернулась 27 березня 2015 року).

Натомість, у справі, яка переглядається, позивачка у межах визначеного законом строку із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулась та доказів на підтвердження існування у неї об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для прийняття спадщини не надала. З часу відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5 і до її звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса пройшов майже один рік.

Право на прийняття спадщини не є безмежним, а визначається конкретно визначеним законом строком - протягом шести місяців з часу відкриття спадщини і лише за наявності поважних причин, яких у цій справі позивачка не навела.

Наведене свідчить про те, що зазначена заявником підстава касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) не знайшла свого підтвердження при перевірці доводів касаційної скарги, оскільки у вказаній ним постанові предмет і підстави позову, а також встановлені судами фактичні обставини справи не є подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив судове рішення відповідно до висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак