Ухвала

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 748/362/19

провадження № 61-3978 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору міни від 25 жовтня 2012 року вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Попереднім власником будинку - ОСОБА_5 було зареєстровано у вказаному будинку ОСОБА_2 , як квартиронаймача. Вказувала, що відповідач влаштовує сварки, при цьому його реєстрація у вказаному будинку позбавляє її можливості належним чином здійснювати свої права власника будинку, а він не бажає добровільно знятися з реєстрації у вказаному будинку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаного житлового будинку без надання йому іншого житлового приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2019 року у складі судді Кухти В. О. позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 без надання йому іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час реєстрації місця проживання у спірному будинку склались правовідносини договору найму житлового приміщення, укладеного в усній формі. Після набуття права власності на спірний будинок позивачем ОСОБА_2 залишився проживати в будинку на тих же умовах. Таким чином між позивачем та відповідачем також існували договірні відносини найму кімнати в будинку, що належить позивачу. 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 надала відповідачу письмову вимогу про звільнення будинку та зняття з реєстрації. Тому на час ухвалення рішення минуло більше 3 місяців, як відповідача було повідомлено про необхідність його виселення з будинку, тобто про розірвання договору найму, на підставі якого відповідач проживав у спірному будинку, і договір найму між сторонами є розірваним. На підставі статті 169 ЖК України суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення, оскільки на даний час у нього відсутні правові підстави для користування жилим приміщенням у будинку позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щопозивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач вселився та зареєструвався у спірному будинку в якості наймача. Між сторонами спору не укладався у письмовій формі договір найму житла, який повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов`язки наймодавця і наймача та інші умови найму, як це передбачено вимогами законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Позивачем не доведено відповідними доказами факту укладення між сторонами даного спору договору найму жилого приміщення у спірному будинку, як не доведено і факту укладення договору найму жилого приміщення у вказаному будинку між попереднім власником будинку - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , в тому числі, і в усній формі. Позивачем не надано доказів того, що вимога від 18 грудня 2018 року про виселення направлялась позивачем на адресу ОСОБА_2 та була ним отримана.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 748/362/19 з Чернігівського районного суду Чернігівської області.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення відповідача із апеляційною скаргою згідно з договором дарування житлового будинку від 29 листопада 2019 року позивач передала безоплатно спірний житловий будинок ОСОБА_3 , яка діє яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 . Зазначала, що судом не було залучено до участі у справі власника житлового будинку та її законного представника, але фактично вирішив питання про користування її власністю, задовольнивши апеляційну скаргу відповідача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору міни від 25 жовтня 2012 року ОСОБА_1 передала 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_5 в порядку обміну на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_5 передала вказаний будинок у власність ОСОБА_1 в порядку обміну на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 8-9).

Згідно з довідкою від 25 вересня 2012 року № 1590, виданої виконавчим комітетом Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Бугері А. В., за нею зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1 . В будинку зареєстровані та проживають: мати - ОСОБА_1 , 1958 року народження, квартиронаймач - ОСОБА_2 , 1956 року народження (а.с. 10).

З довідки Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 25 лютого 2019 року № 139 вбачається, що ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 08 лютого 2011 року (а.с. 21).

Матеріали справи містять копію вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 18 грудня 2018 року про виселення з будинку АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації (а.с. 29).

Згідно з дублікатами квитанцій від: 15 листопада 2018 року, 19 грудня 2018 року, 20 лютого 2019 року, 19 березня 2019 року (газ), 19 березня 2019 року (електроенергія), 14 січня 2019 року, 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 було проведено оплату за послуги з електропостачання та газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 81-87).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 є одним із іпотекодавців нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 157-158)

Згідно з договором дарування житлового будинку від 29 листопада 2019 року, ОСОБА_1 передала безоплатно житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , яка діє від імені своєї малолітньої дочки - ОСОБА_4 (а.с. 161-162).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , підлягає закриттю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Подаючи касаційну скаргу, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , яка не брала участі у справі, посилалася на те, що згідно з договором дарування житлового будинку від 29 листопада 2019 року, ОСОБА_1 передала безоплатно житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , яка діє від імені своєї малолітньої дочки - ОСОБА_4 .

Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , вказувала, що судом не було залучено до участі у справі власника житлового будинку та її законного представника, але фактично вирішив питання про користування її власністю, задовольнивши апеляційну скаргу відповідача.

Однак, з такими твердженнями погодитись не можна з огляду на таке.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем наявний спір щодо користування останнім житловим будинком АДРЕСА_1 .

Згідно з статтею 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов`язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач вселився та зареєструвався у спірному будинку в якості наймача. Між сторонами спору не укладався у письмовій формі договір найму житла, який повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов`язки наймодавця і наймача та інші умови найму, як це передбачено вимогами законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Докази про те, що договорі найму розірвано у встановленому законом порядку відсутні.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України).

Врахувавши вказані норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у цій справі унаслідок укладення договору дарування від 29 листопада 2019 року не відбулося сингулярного правонаступництва ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , за правовідносинами, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , як новий власник житлового будинку, не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом на підставі статті 391 ЦК України.

Таким чином, оскаржуваною постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , не вирішувалися.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи те, що з касаційною скаргою звернулася особа, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої оскаржуваними судовими рішеннями не вирішувалися, касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2020 року закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович