ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" квітня 2010 р. Справа № 2a-114/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача - Воришко Я.Я.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,
до відповідача: ПП ОСОБА_2, АДРЕСА_1,
про стягнення податкового боргу в сумі 1760,17 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
11 березня 2009 року ДПІ в місті Івано-Франківську звернулася з адміністративним позовом до ПП ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 1760,17 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на момент подання позову за відповідачем рахується податковий борг в сумі 1760,17 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що станом на момент розгляду справи, відповідачем заборгованість не погашено. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, хоча про час, місце та дату був повідомлена належним чином. Своїм правом подання заперечення не скористався.
Вислухавши представника позивача, оцінивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначенні положеннями Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Згідно статті 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно пунктів 6, 10 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення та друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Згідно пунктів 3, 5 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну та десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.
Згідно статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та статті 13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян ("Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприсмницькою діяльністю"), затвердженої наказом ГДГП України від 21.04.1993р. №12, зареєстрованої в Мінюсті 09.06.1993р. за №64 із змінами та доповненнями, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку №6 до Інструкції. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями.
Згідно пункту 1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платник податку зобов'язаний вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1), як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 20.10.2006 року а платником податків в ДПІ відповідач зареєстрований 23.10.2006 року(реєстраційний номер 24635).
За результатами проведеної планової виїзної комплексної документальної перевірки діяльності підприємця ОСОБА_2 встановлено ряд порушень чинного законодавства України, а саме: порушення статей 13-14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92 із змінами та доповненнями, п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-1У від 22.05.20003 р. зі змінами та доповненнями та порушення п.6, п.10 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
За вищевказані правопорушення до відповідача було застосовано штрафні(фінансові санкції) та донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності на загальну суму 1760,17 гривень.
22.02.2008 року та 19.06.2008 року відповідачу було вручено податкові повідомлення рішення на загальну суму заборгованості, які ним не було виконано та не оскаржено.
Вищевказана заборгованість перед бюджетом підтверджується довідкою про борг станом на 25.08.2009 року, корінцями податкових повідомлень-рішень та іншими матеріалами справи.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, відповідно податкова заборгованість в сумі 1760,27 гривень підлягає до стягнення в судовому порядку.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 1760,17 гривень(одна тисяча сімсот шістдесят гривень сімнадцять копійок).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 06.04.2010 року.