ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 квітня 2010 року < Час проголошення > № 2а-12262/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді:Пісоцької О.В.,
суддів: Донця В.А.,
Кочана В.М.,
за участю:
секретаря
судового засіданні Кузьменкової С.П.,
представників:
- приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» - Гончарової М.В.,
- Міністерства освіти і науки України - Сорокіної С.В.,
- Державної акредитаційної комісії –Лиходольської В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявоюприватного вищого навчального закладу «Європейський університет»
доМіністерства освіти і науки України,
Державної акредитаційної комісії
провизнання протиправним та скасування частково п. 5.1 Рішення Державної акредитаційної комісії від 02 липня 2009 року, протокол №79, зобовязання Міністерства освіти і науки України видати наказ,
ВСТАНОВИВ :
Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет»(далі –ПВНЗ «Європейський університет», позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі –відповідач-1), Державної акредитаційної комісії (далі –відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати частково п. 5.1 Рішення Державної акредитаційної комісії від 02 липня 2009 року, протокол №79 в частині слів «без права набору», виклавши його в новій редакції без зазначення –«без права набору»;
- збов’язати Міністерство освіти і науки України видати наказ, яким затвердити рішення про визнання акредитованим ПВНЗ «Європейський університет»(в тому числі Рівненську, Уманську, Нікопольську філії) та видати сертифікати про акредитацію.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Рішення відповідача-2 від 02 липня 2009 року, викладене у формі протоколу №79, та Наказ відповідача-1 від 16 липня 2009 року №2675л є протиправними, безпідставними та прийнятими поза межами повноважень, що надані останнім законодавством, а тому порушують права та інтереси позивача.
Позивач вважає, що відповідно до статті 19 Конституції України, Закону України «Про вищу освіту», Положення про Державну акредитаційну комісію, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 року №1380, Постанови Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2001 року №978 Державна акредитаційна комісія мала право прийняти одне з двох рішень: акредитувати або відмовити в акредитації ПВНЗ «Європейський університет». Проте, Рішення відповідача-2 від 02 липня 2009 року, викладене у формі протоколу №79, прийняте поза межами повноважень, оскільки крім висновку «визнати акредитованим…»містить слова «обмеження»: «без права набору», а відповідач-1 Наказом від 16 липня 2009 року №2675л затвердив позитивне рішення про акредитацію зі словами «без права набору».
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.
Представники Міністерства освіти і науки України та Державної акредитаційної комісії позов не визнали, заперечували проти його задоволення.
В судовому засіданні представники відповідачів зазначили, що Рішення відповідача-2 від 02 липня 2009 року (протокол №79) та Наказ відповідача-1 від 16 липня 2009 року №2675л, прийняті відповідно до вимог Конституції України, чинного законодавства та в межах повноважень, визначених законодавством.
Вимоги позивача про виключення слів «без права набору», відповідачі вважають необґрунтованими та безпідставними, оскільки без акредитування позивач не зміг би видати документ про освіту студентам, які навчаються у філіях ПВНЗ «Європейський університет». Тобто, держава виконує свій обов’язок щодо створення умов для реалізації прав людини на здобуття вищої освіти та додержання принципів безперервності, єдності і наступності системи освіти у випадках, і в тому випадку, коли вищий навчальний заклад не відповідає державним стандартам освіти, та існує загроза, що студенти, які в ньому навчаються не отримають документ про освіту державного зразка Державна акредитаційна комісія та Міністерство освіти України приймають рішення про акредитацію без права набору. Таке рішення дає змогу навчальному закладу закінчити відповідний цикл та видати особам, які в ньому навчалися, документ про освіту державного зразка. Одночасно, вказане рішення обмежує навчальний заклад в провадженні подальшої освітньої діяльності, а саме: здійснити новий набір на навчання.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 квітня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Абзацом четвертим частини другої статті 28 Закону України «Про вищу освіту»від 17 січня 2002 року №2984-ІІІ (далі –Закон України №2984-ІІІ) визначено, що акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №2984-ІІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати.
Пунктом третім Положення про Державну акредитаційну комісію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 року №1380 (далі - Положення) передбачено, що основними завданнями Державної акредитаційної комісії є формування і забезпечення разом з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні навчальні заклади, додержання ними вимог до вищої та професійно-технічної освіти; участь в організації ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів, професій та напрямів (спеціальностей) підготовки фахівців; розгляд і прийняття рішень з питань ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів відповідно до законодавства; та інше.
Пунктом четвертим Положення визначено, що Державна акредитаційна комісія відповідно до покладених на неї завдань вчиняє наступні дії: розглядає експертні висновки експертних рад за результатами проведення ліцензійної, атестаційної або акредитаційної експертизи, приймає рішення про можливість надання ліцензій, свідоцтв про атестацію, сертифікатів про акредитацію тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах»від 09 серпня 2001 року №978 (далі –Постанова КМ №978) визначено порядок акредитації вищих навчальних закладів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПВНЗ «Європейський університет»здійснює освітню діяльність на підставі Ліцензії щодо надання освітніх послуг серії АВ №395188, виданої 07 квітня 2008 року Міністерством освіти і науки України. У складі позивача діє 25 філій, які зареєстровані у передбаченому законодавством порядку та здійснюють підготовку фахівців на підставі вищевказаної ліцензії.
ПВНЗ «Європейський університет»були подані заяви на проведення акредитації для окремих філій з певних напрямів (спеціальностей).
Пунктом 5.1 Рішення Державної акредитаційної комісії України від 02 липня 2009 року (вихідний №1018-ДАК від 15 липня 2009 року), оформленого протоколом №79 (далі –Рішення №79), за поданням експертних рад визнано акредитованими деякі філії ПВНЗ «Європейський університет»з певних напрямів (спеціальностей) без права набору, а саме: Рівненську, Уманську та Нікопольську філії.
На підставі Рішення №79 Міністерством освіти і науки України прийнято Наказ про результати ліцензування, акредитації та атестації від 16 липня 2009 року №2675л, пунктом першим якого зазначено наступне: «наказую за результатами проведення ліцензування, акредитації та атестації видати ліцензії на надання освітніх послуг, свідоцтва про атестацію та сертифікати про акредитацію, відмовити в наданні ліцензій, акредитації та атестації навчальним закладам згідно з додатком»(додаток –Рішення №79).
Зазначені обставини у справі сторонами визнані та підлягають додатковому встановленню.
Відповідно до Закону України №2984-III та Постанови КМ №978 акредитація вищого навчального закладу визначено як процедуру надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
З пункту п’ятого Постанови КМ №978 вбачається, що під час акредитації вищого навчального закладу Державною акредитаційною комісією можуть бути прийняті лише рішення про акредитацію або про відмову у акредитації. Зазначене рішення через два тижні з дня прийняття затверджується Міністерством освіти України.
Проте, як встановленому судом у судовому засіданні, відповідачем п. 5.1 Рішення №79 прийнято всупереч чинному законодавству, оскільки останнім акредитацію вищих навчальних закладів без права подальшого набору студентів не передбачено.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною акредитаційною комісією як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а також відповідність останнього вимогам Закону.
Посилання відповідачів в обґрунтування необхідності прийняття спірних положень Рішення №79: з одного боку - на неналежний рівень підготовки позивачем фахівців з певних напрямів освіти, а з іншого –на обов’язок держави щодо створення умов для реалізації права людини на здобуття вищої освіти, - судом не можуть бути враховані, оскільки мають суперечливий один одному характер та не обґрунтовують правомірність прийняття такого рішення. Крім того, негативні висновки експертних комісій з акредитації спеціальностей щодо рівня освіти передбачають інше визначене законодавством рішення.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача та відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 5.1 Рішення Державної акредитаційної комісії від 02 липня 2009 року, оформленого протоколом №79.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги ПВНЗ «Європейський університет»про скасування Рішення №79 лише п. 5.1 в частині слів «без права набору», виклавши його в новій редакції без зазначення –«без права набору», а також зобов’язання Міністерства освіти і науки України видати наказ про затвердження такого та сертифікати про акредитацію, є необґрунтованими, оскільки зміст прийнятого рішення про акредитацію випливає з проведеної певної процедури, передбаченої законодавством.
Відповідно до вимог частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Отже, з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути 01грн. 70коп. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 5.1 Рішення Державної акредитаційної комісії від 02 липня 2009 року, оформлений протоколом №79.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»з Державного бюджету України 01грн. 70коп. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя О.В. Пісоцька
Судді: В.А. Донець
В.М. Кочан