ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 березня 2010 року < Час проголошення > № 2а-2358/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю:
секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
представника Міністерства внутрішніх справ України Скригонюка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявою Міністерства внутрішніх справ України
доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,
ВСТАНОВИВ :
Міністерство внутрішніх справ України (далі –МВС України, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі –Департамент ДВС, відповідач), в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Черноволова В.А. від 02 лютого 2010 року про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00коп. у виконавчому провадженні №16664406.
В обґрунтування позовних вимог МВС України послалося на те, що, рішення, за яким відкрито виконавче провадження, неможливо виконати, оскільки поновленню на роботі на посаді заступника Міністра внутрішніх справ України –начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, та прийняттю позивачем відповідного наказу в обов’язковому порядку має передувати відповідне Розпорядження Кабінету Міністрів України. Разом з тим, виконавчі листи, видані на підставі означеного судового рішення, не містять способу їх виконання, тобто - визначення послідовності вчинення боржниками відповідних дій: прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження, а позивачем - наказу.
Позивач вважає, що відповідач зобов’язаний був звернутися до суду з заявою про роз’яснення виконавчого документу в порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
У судовому засіданні представник МВС України позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі та зауважив, що, згідно зі статтею 87 вказаного Закону, єдиною підставою накладення штрафу є невиконання рішення без поважних причини. Оскільки МВС України мало поважні причини невиконання судового рішення, у відповідача не було законних підстав для винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 340грн. 00коп.
Крім того, як зазначив представник позивача, 21 січня 2010 року державного виконавця було повідомлено, що МВС України направлено до Донецького окружного адміністративного суду заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, на підставі якої боржник просив зупинити провадження у справі в порядку статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Департамент ДВС явку представника у судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв про поважність неприбуття останнього або клопотань про можливість розгляду справи за його відсутності не надав.
19 березня 2010 року у судовому засідання представник позивача, посилаючись на строки розгляду даної категорії спорів, передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, наполягав на продовженні розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 19 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.
Статтями 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР та 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регламентуються Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі –Закон №606-ХІV), Законом України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року №202/98-ВР, Інструкцією про проведення виконавчий дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 199 року №74/5 тощо.
Оскаржувана постанова на адресу позивача надійшла 10 лютого 2010 року за вхідним №3919, тоді як 19 лютого 2010 року останній звернувся до суду з позовною заявою, а тому десятиденний строк для оскарження рішення державного виконавця, передбачений частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 46 Закону №606-ХІV, не пропущено.
Як встановлено під час судового розгляду справи та підтверджується її матеріалами, 11 грудня 2009 року Донецьким окружним адміністративним судом у справі №2-а-13642/2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, якою ухвалено:
- визнати бездіяльність Луценка Ю.В. –Міністра внутрішніх справ України, та Міністерства внутрішніх справ України в частині непоновлення ОСОБА_5 (далі –ОСОБА_5, стягувач) на посаді заступника Міністра внутрішніх справ України –начальна Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року протиправною,
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України (далі –боржник-2) щодо звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Міністра внутрішніх справ України –начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим (далі –посада),
- скасувати Розпорядження боржника-2 №971-р від 19 серпня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Міністра внутрішніх справ України –начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим»,
- визнати протиправними дії ОСОБА_4 щодо звільнення ОСОБА_5 з посади,
- скасувати Наказ МВС України від 19 серпня 2009 року №1989 о/с за підписом Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4,
- поновити стягувача на посаді з 20 серпня 2009 року,
- зобов’язати Кабінет Міністрів України видати Розпорядження про поновлення ОСОБА_5 на посаді,
- зобов’язати Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 видати наказ про поновлення ОСОБА_5 на вказані посаді,
- зобов’язати Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 та МВС України забезпечити допуск стягувача до виконання його попередніх обов’язків заступника Міністра внутрішніх справ України –начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим у порядку, передбаченому законодавством України, яке регулює порядок виконання судових рішень.
Зазначена постанова суду від 11 грудня 2009 року у справі №2-а-13642/2008 в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді з 20 серпня 2009 року допущена до негайного виконання, про що було роз’яснено сторонам під час проголошення її вступної та резолютивної частин.
25 грудня 2009 року МВС України отримало вказану постанову суду.
14 січня 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №16664406 (далі –постанова №16664406 від 14 січня 2010 року) за виконавчим листом №2-а-13642/2008, виданим 11 грудня 2009 року Донецьким окружним адміністративним судом на підставі постанови про поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника Міністра внутрішніх справ України –начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим з 20 серпня 2009 року.
15 січня 2010 року за вхідним номером 1089 МВС України отримало постанову відповідача №16664406 від 14 січня 2010 року, про що свідчить відтиск штемпелю вхідної кореспонденції позивача на супровідному листі №З-40555-25.
21 січня 2010 року МВС України направило до Департаменту ДВС заяву №12/6-94 щодо неможливості виконання рішення, в якій боржник просив відповідача звернутися з заявою до суду про роз’яснення його постанови від 11 грудня 2009 року у справі №2-а-13642/2008 в частині поновлення стягувача на вище вказаній посаді, а також - зупинити виконавче провадження, оскільки позивач подав до вище вказаного суду заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Представником позивача було надано для огляду суду повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого заява від 21 січня 2010 року №12/6-94 відповідачем отримана 25 січня 2010 року.
02 лютого 2010 року у виконавчому провадженні ВП №16664406 винесено постанову про накладення на МВС України штрафу у розмірі 340грн. на підставі невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.
Статтею 5 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з вимогами статті 24 Закону №606-ХІV державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо останній відповідає вимогам законодавства та не закінчився строк його пред'явлення, зобов’язаний відкрити виконавче провадження та прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Враховуючи, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 15 січня 2010 року, тому семиденний строк на добровільне виконання рішення суду №2-а-13642/2008 закінчився 22 січня 2010 року.
Статтею 25 Закону №606-XIV визначено строки вчинення виконавчих дій, зокрема, рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню, державний виконавець має виконати у двомісячний строк.
Дотримання строків вчинення виконавчих дій є обов’язком державного виконавця, безпідставне порушення яких не допускається.
Статтями 34, 35 Закону №606-ХІV встановлено обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження. Зупинення виконавчого провадження на підставі повідомлення державного виконавця про направлення заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення не передбачено.
Згідно статті 28 Закону №606-ХІV у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа. Тобто, законом визначено, що звернення державного виконавця з заявою про роз’яснення судового рішення є правом останнього, а не його обов’язком.
Таким чином, заява МВС України від 21 січня 2010 №12/6-94 не могла бути підставою зупинення виконавчого провадження, не передбачала обов’язку відповідача звернутися з заявою про роз’яснення судового рішення, а також надійшла на адресу останнього лише 25 січня 2010 року –поза межами строку, встановленого у постанові про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2010 року для добровільного виконання судового рішення.
Крім того, не залишається й поза увагою суду, що боржник, отримавши 25 грудня 2009 року копію судової постанови від 11 грудня 2009 року, резолютивна частина якої була відома під час її проголошення та яка підлягала негайному виконанню, вирішив звернутися з заявою про встановлення способу і порядку його виконання лише 21 січня 2010 року. Доказів звернення МВС України до Донецького окружного адміністративного суду з вказаною заявою не надано.
Згідно з частиною першою статті 87 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Оскільки позивачем не надано доказів поважності невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк, не доведено протиправності вчинених державним виконавцем дій, суд вважає, що постанова ВП №16664406 від 02 лютого 2010 року про накладення штрафу є законною.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представника позивача, надані під час розгляду справи, суд вважає, що дії державним виконавцем вчинено у відповідності нормам чинного законодавства, а тому заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити Міністерству внутрішніх справ України у задоволенні позову у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька