Справа № 523/4591/16-ц

Провадження №2/523/1606/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р.                 м.Одеса

         Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Щербан О.Д.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні власністю, відшкодування штрафу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказуючи на те, що їй належить 21/50 частина домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідачі є родичами колишнього власника домоволодіння, вони проживають в цьому домоволодінні без згоди позивача, та володіють ним незаконно, чим порушують право користування та розпорядження домоволодінням позивачки. При цьому рішення суду про виселення відповідачів зі спірного домоволодіння не виконується, оскільки відповідачі займають самовільно збудований тамбур, який знаходиться на земельній ділянці позивачки але на неї не оформлений. Тому позивачка просить суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідачів знести вказаний самовільно збудований тамбур. Оскільки позивачка не може самостійно його знести в зв`язку з тим, що їй це зробити перешкоджають відповідачі. Також на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за вказаний самовільно збудований тамбур, які вона просить стягнути з відповідачів. Також своїми неправомірними діями, які полягають у перешкоджанні користування позивачкою своїм майном відповідачі заподіяли позивачці моральну шкоду, яку вона оцінює у 20000 грн., та просить суд стягнути вказану суму з відповідачів на її користь. Також позивачка просить суд стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати в розмірі 1929 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

       Представник відповідачів надав заперечення на позов за змістом якого з позовом відповідачі не погоджуються, оскільки позивачем не доведено, що саме вони збудували тамбур та збільшили його розмір, крім того, відповідачів за рішенням суду від 13.07.2015 р. виселено з 21/50 частин домоволодіння. Також позивачем не доведено завдання моральних страждань, які вона понесла у зв`язку з начебто самочинним зведенням відповідачками тамбуру літ. 3.3. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу та сплаченого штрафу, то вказував на відсутність підтверджуючих доказів про їх сплату позивачем.

       Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано солідарно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 21/50 частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , шляхом знесення за свій рахунок тамбуру літ. 3-3 відповідно до технічної документації, яка зареєстрована в КП «ОМБТІ та РОН». Стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 170 гривень матеріальної шкоди, 5000,00 гривень моральної шкоди, разом 5170 гривень. Стягнено в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на юридичну допомогу у розмірі 1000,00 гривень, судовий збір у розмірі 1929,20 гривень. Разом 2929,20 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

       24.01.2018 року Апеляційним судом Одеської області вказане рішення залишено в силі.

       17.04.2019 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 15 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

       13.05.2019 р. здійснено авторозподіл справи.

       15.05.2019 р. у справі призначено підготовче засідання .

       25.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

       12.01.2021 р. позивачем подано заяву про уточнення вимог, яку 31.03.2021 р. судом повернуто.

       В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити. При цьому, вказувала також на те, що право на захист позивачки також було підтверджено Верховним Судом під час касаційного перегляду. На теперішній час позивач вже стала власником земельної ділянки і її права потребують захисту.

       Відповідачі в засідання не з`явилися, від їх представника надійшла заява про розгляд справи в його відсутності та підтримав раніше поданий відзив на позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

       Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

       Судом встановлено, що позивачці належить 21/50 частина домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 16 серпня 2004 року державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Романовою В. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-1381.

       Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є родичами колишнього власника 21/50 частини вищевказаного домоволодіння ОСОБА_5 .

       Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 13 липня 2015 року у справі №523/2450/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування частиною домоволодіння і виселення задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права користування 21/50 частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 . Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 21/50 частини вищевказаного домоволодіння. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину приміщень 21/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю відмовлено.

       На позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн за вказаний самовільно збудований тамбур.

       Звертаючись до суду з цим позовом про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення здійсненого відповідачами самочинного будівництва, ОСОБА_2 посилалася на те, що у 2004 році відповідачі без її згоди та дозвільних документів самочинно прибудували тамбур під літерою 3-3 поверхового плану будинку, а у 2008 році – самочинно збільшили розміри зазначеного тамбуру. За змістом позовної заяви перешкоди у користуванні належною позивачу частиною будинку полягають у значному погіршенні її житлових умов, а саме – зменшенні освітлення її кімнат.

       На підтвердження зазначених обставин позивач надала протокол від 26 листопада 2014 року № 129 проведення досліджень освітленості в житловій кімнаті А 2-2 площею 12,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , складений Державною установою «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», яким встановлено, що показники природного освітлення не відповідають допустимим нормам, вказаним в ДБН В 2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

       Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

       Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

       За нормами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

       Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

       Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

       Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

       Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12 ЦПК України).

       Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       За нормами ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

       Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 , ч.2 ст.78 ЦПК України).

       Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

       Таким чином, виходячи із вказаних норм право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення, у спосіб визначений законом, при цьому, суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів.

       Необхідно звернути увагу на те, що і Верховний Суд в своїй постанові скасовуючи раніше ухвалене рішення у справі наголошував на необхідності належної оцінки наданих доказів впідтвердження факту порушення права власності.

       Із змісту свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що у спадкове майно не увійшли самовільно збудовані споруди, в тому числі літ."а4"- тамбур.

       Як видно з постанови №781 по справі про адміністративне правопорушення від 08.12.2015 р. головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведення перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменським С.І. встановлено, що ОСОБА_6 у період з 1992 року до 2004 року було самовільно побудовано тамбур ( літ.а-4) до житлового будинку (літ.А-1), загальною площею 2,3 кв.м (приміщ.3-3) . В сукупності з іншими порушеннями на позивачку накладено стягнення. Вказана постанова не оскаржувалася позивачем.

       Оцінивши усі надані докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довела обгрунтованості своїх вимог, оскільки не надала належних доказів які б підтверджували, те, що було порушено її права та саме відповідачами.

       Необхідно звернути увагу на те, що позивач звертаючись до суду з позовом не просила захисту її права на користування земельною ділянкою і в наступному, до закінчення підготовчого провадження не змінювала підстав позову, хоча жодних перешкод в цьому не було. Після скасування рішення та при новому розгляді справи позивачем не було надано нових доказів для підтвердження заявлених вимог.

       Враховуючи межі заявлених вимог та докази, надані в обгрунтування вимог, а також те, що рішення суду не може грунтуватися на припущеннях, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

               Керуючись ст.ст. 12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

       Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні власністю, відшкодування штрафу та моральної шкоди.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Суддя

Повне рішення складено 17.06.2021 р.