ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 грудня 2009 року < Час проголошення > № 2а-13683/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю:
секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
за участю представників:
- публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»- Корецького І.Г.,
- Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Андреєвої Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»
доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправними (незаконними) дій та скасування постанови про повернення виконавчого документу,
ВСТАНОВИВ :
Публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»(далі –ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі –Департамент ДВС, відповідач) про визнання дій та постанови відповідача протиправними (незаконними), скасування постанови від 05 жовтня 2009 року про повернення виконавчого документу.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»послалося на те, що відповідач незаконно зобов’язав позивача здійснити заміну сторони у виконавчому провадженні та незаконно і безпідставно виніс постанову про повернення виконавчого документу, порушивши при цьому статтю 19 Конституції України, статті 5, 7, 11, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач зауважив на тому, що постанова відповідача від 05 жовтня 2009 року про повернення виконавчого документу була направлена ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»21 жовтня 2009 року, а отримана останнім лише 29 жовтня 2009 року, що є поважною причиною звернення до адміністративного суду лише 05 листопада 2009 року.
У судовому засіданні представник ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» позовні вимоги підтримав та зазначив про те, що, на думку позивача, відсутня необхідність заміни боржника за виконавчим написом з закритого акціонерного товариства «КРАФТ»на правонаступника приватне акціонерне товариство «Вознесенський консервний завод», оскільки боржником за виконавчим написом нотаріуса, що був вчинений на виконання договору застави, було товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО», тому що договір застави укладався саме з останнім, а не з закритим акціонерним товариством «КРАФТ».
Крім того, позивач вважає, що лист державного виконавця №8-14324-25-8 від 15 вересня 2009 року про зобов’язання замінити сторону виконавчого провадження зовсім не стосується виконавчого провадження, в якому прийнято спірну постанову. Даний лист був надісланий державним виконавцем під час виконання виконавчого провадження №13011206 та зобов’язував замінити сторону за виконавчим провадженням №13010089.
Відповідач позов не визнав та заперечував проти його задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що листом від 15 вересня 2009 року №Н-14324-25-8 Департамент ДВС зобов’язав позивача вжити заходів щодо заміни сторони –боржника за виконавчим написом №13844, який стосувався іншого виконавчого провадження. Але позивач не вжив заходів, зазначених у вказаному листі, на підставі чого державним виконавцем винесено постанову від 05 жовтня 2009 року про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні №13010089.
Крім того, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», оскільки позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, який передбачений у даній категорії спорів. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена 05 жовтня 2009 року, а позов подано лише 03 листопада 2009 року.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 30 грудня 2009 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регламентуються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі –Закон №606-ХІV), Законом України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року №202/98-ВР, Інструкцією про проведення виконавчий дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 199 року №74/5 тощо.
Як встановлено під час судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, 04 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. вчинений виконавчий напис №1384 (далі –виконавчий напис).
Відповідно до вчиненого напису нотаріуса необхідно було звернути стягнення на транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, які зазначені в Додатку №1 до договору застави від 24 листопада 2005 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»та закритому акціонерному товариству «Банк НРБ»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»).
Зазначене у виконавчому написі майно було передано товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»в заставу закритому акціонерному товариству «Банк НРБ»з метою забезпечення виконання зобов’язань закритого акціонерного товариства «КРАФТ».
27 травня 2009 року за виконавчим написом №13845 Департаментом ДВС відкрито виконавче провадження №13010089, про що прийнято відповідну постанову.
14 серпня 2009 року відповідачем направлено позивачу лист, яким останньому запропоновано провести авансування витрат для здійснення виконавчих дій. Роз’яснено, що по завершенню виконавчих дій авансовий внесок повністю буде повернуто стягувачу, а у випадку невчинення авансування витрат виконавчого провадження, виконавчий документ на підставі пункту четвертого статті 40 Закон №606-ХІV буде повернутий без виконання.
Відповідно до статті 48 Закону з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат для покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом.
У листі ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»від 04 вересня 2009 року №4981/4/14 останній просив його повідомити, відповідно статей 5, 20, 27, 42, 62 Закону №606-ХІV, про перелік виконавчих дій, для здійснення яких необхідно провести авансування витрат. Разом з тим, позивач зазначив, що у випадку зазначення відповідачем необхідної інформації позивач розгляне питання про проведення авансування витрат. В судовому засіданні представник ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»пояснив, що позивач погоджується з проведенням авансування виконавчих дій, але їх перелік має бути узгоджений нормами чинного законодавства.
Проте, з пояснень представника відповідача вбачається, що лист №4981/4/14 до уваги останнім не прийнято та будь-якої відповідь на нього позивачу не надавалась.
05 жовтня 2009 року за виконавчим провадженням №13010089 Департаментом ДВС прийнято постанову про повернення виконавчого документу на підставі пункту 4 статті 40 Закону №606-ХІV.
Згідно з пунктом 4 статті 40 Закону №606-ХІV документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Як зазначив представник відповідача, підставою прийняття постанови від 05 жовтня 2009 року та вчинення відповідних дій державним виконавцем є наслідком невиконання позивачем листа від 15 вересня 2009 року №Н-14324-25-8, яким стягувачу був встановлений строк для заміни сторони, а не відсутність авансування виконавчих дій.
Відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону №606-ХІV у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
У статті 5 Закону №606-ХІV зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Проте, у постанові від 05 жовтня 2009 року відповідач, повертаючи виконавчий документ, послався на те, що відповідно до листа від 15 вересня 2009 року №Н-14324-25-8 стягувачу був встановлений строк для заміни сторони –боржника за виконавчим написом від 04 червня 2008 року. Але, станом на 05 жовтня 2009 року інформація щодо заміни боржника у виконавчому документі не надходила.
Однак зазначені у постанові від 05 жовтня 2009 року підстави повернення виконавчого документу суд оцінює критично, оскільки Департамент ДВС зобов’язав позивача вжити заходів щодо заміни сторони –боржника за виконавчим написом №13844, який стосується іншого виконавчого провадження, а не провадження за №13010089. Крім того, лист на який посилається відповідач у постанові від 05 жовтня 2009 року взагалі не встановлює для позивача строків заміни неналежного боржника.
Оскаржувана постанова на адресу позивача надійшла 29 жовтня 2009 року за вхідним номером 5743 (а.с. 9), а тому десятиденний строк для її оскарження, передбачений частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 46 Закону №606-ХІV, не пропущено.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві, та вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Зазначені норми передбачають, що на користь позивача також необхідно стягнути з Державного бюджету України кошти у розмірі 1грн. 70коп.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05 жовтня 2009 року про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні ВП №13010089.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»1грн. 70коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
Дата підписання постанови в повному обсязі –29 січня 2010 року.