ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.10.09Справа №2а-6939/09/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Ускової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства " Кримський ТИТАН"
до Красноперекопської об'єднанної державної податкової інспекції в АР Крим
при залученні третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю:
від позивача - представники за довіреністю Матяш С.Ф.,Гербутов О.М.,
від відповідача - представник за довіреністю Літовченко І.В.
третя особа - не з'явилась
прокурор - не з'явився
Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 14.04.2009р. № 0000562310/2 про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 8954759,17грн., в тому числі: основний платіж 4571598,16грн.; штрафні (фінансові) санкції - 4383161,01грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Красноперекопська ОДПІ під час здійснення перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, на підставі висновків якої прийняте податкове повідомлення - рішення, неправильно застосувала норми діючого законодавства, що привело до незаконного донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 півріччя 2007 року в сумі 4571598,16грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 4383161,01грн.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято відповідно до діючого законодавства України, тому підстав для його скасування немає.
В обґрунтування правової позиції відповідач посилається на те, що позивачем неправильно застосований коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів. Відповідач вважає, що для позивача такий коефіцієнт «3», тоді як позивачем застосований коефіцієнт «1», в зв’язку з чим неправильно визначена сума збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.47-48).
Третя особа у судове засідання не з’явилась, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Прокурор у судове не з’явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні 28.09.09р. прокурор проти позову заперечував, підтримавши позицію відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, за результатами якої 16.12.2008р. був складений акт №1553/23-0/32785994 (далі – акт перевірки) (а.с.12-22). У зазначеному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі, п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», уведеної Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, затвердженої спільним Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України 19.07.99 р. №162/379, зареєстрованої Мін'юстом Україні 09.08.1999р. під №544/383, що призвело до безпідставного заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 півріччя 2007 року на суму 4571598,16 грн.
На підставі акту перевірки, після оскарження позивачем рішень податкового органу в адміністративному порядку, відповідач направив на адресу позивача податкове повідомлення - рішення від 14.04.2009р. № 0000562310/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 4571598,16 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4383161,01 грн., всього 8954759,17грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Актом перевірки встановлено, що позивач 24.06.2008р. та 14.07.2008р. надав до Армянського відділення Красноперекопської ОДПІ уточнюючі розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2007 рік з урахуванням уточнюючих коефіцієнтів. В розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2007р. та жовтень, листопад 2007р. в розділі «Розміщення відходів» при розрахунку речовин, що скидалися в кислотонакопичувач застосовувався коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів -1 замість 3, в результаті сума несплаченого збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 півріччя 2007р. склала 4571598,16 грн.
Висновок відповідача про неправомірне застосування позивачем корегуючого коефіцієнту "1" при розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 півріччя 2007р. грунтується на тому, що ЗАТ «Кримський «Титан» є промисловим підприємством по випуску хімічної продукції: пігментного двоокису титана, мінеральних добрив, залізоокисних пігментів та сірчаної кислоти і в процесі виробництва продукції утворюються рідкі відходи у вигляді промислових стоків та шламопастообразних відходів. Частина цих відходів, що не утилізуються, знаходяться в спеціально організованому кислотонакопичувачі, який є місцем видалення відходів.
Кислотонакопичувач, як об’єкт видалення відходів виробництва не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря (здійснюється випаровування газів в атмосферу), а тому слід застосовувати корегуючий коефіцієнт – 3 (Таблиця 2.5 «Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища», уведеної Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303).
Суд не погоджується з таким висновком відповідача виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до частини 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XI ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
В той же час частиною 3 ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що ставки збору за забруднення навколишнього природного середовища і порядок його стягнення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, частина 3 ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суперечить частині 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», оскільки ставки збору за забруднення навколишнього природного середовища повинні встановлюватися виключно законом про оподаткування, що припускає неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків.
Постанова КМ України від 01.03.1999 № 303, якою затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору не є законом про оподаткування, а тому відповідач не мав законодавчих підстав визнавати збір за забруднення навколишнього природного середовища як податкове зобов’язання.
Згідно п. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III у разі коли норми різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Тому Позивач має право не керуватись у своїй діяльності ч. 3 ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та затвердженими на її виконання ставками збору, що визначені в Постанові КМ України від 01.03.1999 № 303.
Крім того, відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Пунктом 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору передбачено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти та розміщення відходів.
Відповідно до пункту 4 Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.
Судом встановлено, що ЗАТ «Кримський «Титан» є промисловим підприємством з випуску хімічної продукції і в процесі виробництва продукції утворюються відходи, які розміщуються позивачем у кислотонакопичувачі, що є місцем видалення відходів. Відповідно до вимог природоохоронного законодавства позивачем отримано ліміт на утворення відходів та дозвіл на розміщення відходів № 430001 від 08.08.2006р.
Згідно статті 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. № 187/98-ВР розміщення відходів – це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Спеціально відведені місця чи об'єкти – місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
У таблиці 2.5 додатку № 2 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору встановлені корегуючи коефіцієнти “1” або “3”, які застосовуються залежно від характеру місця розміщення відходів, зокрема:
- за розміщення відходів на спеціально створених місцях складування (полігонах), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення, застосовується корегуючий коефіцієнт “1”
- за розміщення відходів звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, застосовується корегуючий коефіцієнт 3.
Статтею 28 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998р. № 187/98-ВР визначено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.
Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.
Частиною 3 статті 28 Закону України «Про відходи» передбачено, що порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1216 затверджено Порядок ведення реєстру місць видалення відходів, в пункті 20 якого зазначено, що на підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ (місць видалення відходів), визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.
Отже, документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища, є виключно дані паспортів, які складаються відповідно до пункту 5 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів на кожне місце видалення відходів.
До матеріалів справи позивачем надано Паспорт місця видалення відходів, який в установленому порядку затверджений: Радою міністрів АР Крим (реєстраційний № 16, дата реєстрації 22.12.2004 р.) та Херсонською облдержадміністрацією (реєстраційний № 34, дата реєстрації 19.11.2008р.).
Згідно зазначеного паспорту та проектного завдання кислотонакопичувач є спеціально створеним і обладнаним місцем видалення відходів, призначеним для скиду промислових стоків позивача, які представляють собою сірчану і інші неорганічні кислоти, а також сульфати їх солей. В паспорті також зазначено, що до кислотонакопичувача скидаються відходи 2-го та 4-го класу небезпеки.
Разом з цим, у Паспорті не міститься жодних даних про те, що кислотонакопичувач є звалищем, яке не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів від забруднення.
Звіт про інвентарізацію викидів забруднюючих речовин на кислотонакопичувач, розроблений ВТП “СВ-2” від 25.12.05р., на який посилається в акті ДПІ, не може бути прийняти судом як належний доказ, оскільки він складений у 2005р., а податкове зобов’язання позивачу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища визначено за 2 півріччя 2007р. і до того ж даний звіт не містить даних, що кислотонакопичувач є звалищем. Будь - яких доказів, які б свідчили про те, що кислотонакопичувач позивача є звалищем, відповідачем суду не надано.
Крім того, вказаний звіт не містить висновку, про забруднення повітря від розміщення відходів в кислотонакопичувачі. Дослідження звіту свідчить про неоднозначність його висновків, оскільки він містить таки фрази: «…концентрация сероводорода, выделение которого возможно…», «…Выполнить расчет выбросов ЗВ от кислотонакопителя ЗАО «Крымский ТИТАН» по методикам, предложенным в «Сборнике методик по расчету содержания загрязнения атмосферы», ОАО «УкрНТЭК», Донецк, 2004г., стр. 33-64 не представляется возможным…», «…Образование сероводорода возможно…», «…определить качественный и количественный состав водного раствора кислотонакопителя невозможно…» (а.с.66-69).
Таким чином, ДПІ в акті перевірки зробила висновок про необхідність застосування коефіцієнту «3» на підставі звіту, який зроблений на припущеннях, а не конкретних фактах та дослідженнях.
Також суд звертає увагу на те, що згідно з паспортом килотонакопичувача він відноситься до категорії ММВ, яке захищає підземні води (п. 4.1. паспорта, а.с.28) та не призводить до газових викидів (п.4 розділ 5, а.с.31).
Посилання ДПІ на інші документи суд до уваги не приймає, оскільки вони не були підставою для висновків акту перевірки та прийняття податкового повідомлення – рішення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності визначення коефіцієнту "3" в залежності від місця розміщення відходів, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.
Крім того, ні Законами України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», ні іншим нормативно – правовим актом не визначено зміст поняття «звалище», що припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.
Згідно п. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 16.12.2008 № 1553/23-0/32785994 про порушення позивачем п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 Порядку встановлення збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99р. № 303 є необґрунтованими, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 16.10.2009р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 14.04.2009р. №0000562310/2, яким Закритому акціонерному товариству «Кримський ТИТАН» визначено податкове зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному розмірі 8954759,17 грн. (в тому числі за основним платежем 4571598,16грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4383161,01 грн.).
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, ЄДРПОУ 32785994) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Маргарітов М.В.