ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.09.09Справа №2а-7659/09/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу   

за позовом   Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Сонячна долина"          

до   Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим              

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача – представник за довіреністю Соловьова О.В.

від відповідача – не з’явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим про визнання недійсним податкового  повідомлення – рішення №0000201502/0 від 02.06.09р., яким позивачу нараховане податкове зобов’язання на загальну суму 195092,7грн., з яких 177357грн. сума основного платежу з податку на додану вартість та 17735,7грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає, що відповідачем під час здійснення перевірки з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість, на підставі висновків якої прийняте податкове повідомлення – рішення, дійшов неправильних висновків, перевірка зроблена по неповно з’ясованим обставинам, без урахування даних податкових документів позивача, в зв’язку з чим податкове повідомлення – рішення є протиправним.

У судовому засіданні 31.08.09р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволені позовних вимог відмовити. Зазначив, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано, а податкове повідомлення – рішення прийняте законно.

В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.79-82).

У судовому засіданні, яке відбулося 31.08.09р., у якості свідка була допитана громадянка ОСОБА_2, яка працює на посаді старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування юридичних осіб ДПІ в Чорноморському районі. ОСОБА_2 надала свідчення щодо проведення перевірки позивача.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Сонячна долина» зареєстроване як юридична особа Чорноморською районною державною адміністрацією 31.08.04р., перереєстроване 07.08.08р., взято на облік ДПІ в Чорноморському районі 15.07.02р. за №3615 (а.с.7).

Відповідачем відносно позивача була проведена невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем складений акт №456/15-2/31833727 від 28.05.09р. (далі - акт перевірки) (а.с.7-10).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки податкової декларації за квітень 2009р. встановлено, що платник податків занизив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 177357 грн. (а.с10).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення №0000201502/0 від 02.06.09р., яким позивачу було нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 177357 грн. за основним платежем та 17735,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.6).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009р. задекларований податковий кредит минулих періодів по 6 податковим накладним. Об’єм постачання (без ПДВ)  складає 886787,50 грн., сума ПДВ складає 177357,50грн., періоди виписки податкових накладних – червень, серпень, вересень 2007р. (а.с.8).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що під час проведення попередньої перевірки Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Сонячна долина» за період з 01.01.07р. по 31.12.07р. було зафіксовано, що на час проведення цієї перевірки бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні та надані в повному обсязі, а додаткові документи (інші) документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання за період, що перевірявся, відсутні, що підтверджується  актом №5/2301/31833727 від 17.03.08р. (оборот а.с.8).

Матеріали справи свідчать, що висновок відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 177357 грн. ґрунтується на тому, що позивач додатково подав до органів державної податкової служби відомості про нарахування податкового кредиту на підставі зазначених вище податкових накладних та включив ці відомості в період, що перевірявся, тоді як на час перевірки, яка відбулася раніше (акт перевірки №5/2301/31833727 від 17.03.08р.) такі документи позивачем не надавалися.

Допитана у якості свідка громадянка ОСОБА_2, яка працює на посаді старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування юридичних осіб ДПІ в Чорноморському районі, пояснила, що нею проводилася перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість, за результатами якої складений акт №456/15-2/31833727 від 28.05.09р.

Свідок пояснив, що на його думку позивач не мав права відносити в податковий кредит суми ПДВ по податковим накладним, виписаним в інші податкові періоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає  платників  податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування,  перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення  податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у зв’язку з чим думка ДПІ про необхідність включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у серпні, червні та вересні 2007р. (а.с.14-19).

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у квітні 2009р., що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції та книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) (а.с.189-191).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем, суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані вимоги п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень Закону в цій частині.

Згідно до положень абзаців 1,2  п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки (оборот а.с.8) відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обов’язок.

Акт перевірки  не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення Закритим акціонерним товариством «Санаторій «Сонячна долина» положень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині донарахування ПДВ в сумі 177357грн.

Відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства, свідчить про необґрунтоване застосування відповідачем фінансових санкції у сумі 17735,7грн.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу висновків викладених в акті перевірки та змісту податкового повідомлення – рішення, щодо зазначення встановленого порушення, вбачається, що відповідач посилається на положення п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п.7.7. ст.7» Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, вказаними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлений порядок, якого повинен додержуватися платник податку при формуванні податкового кредиту, а встановлений порядок проведення податковим органом перевірки відповідачем правильності заявленого бюджетного відшкодування та  наслідки невідповідності суми бюджетного відшкодування, сумі, заявленій у податковій декларації з податку на додану вартість.    

Вказане свідчить про недодержання відповідачем положень Порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.05р. за №925/11205 та Порядку направлення податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.01. за №567/5758.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість»,  Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованими, в зв’язку з чим податкове повідомлення – рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 05.10.09р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі Автономної Республіки Крим №0000201502/0 від 02.06.09р., яким Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Сонячна долина» нараховане податкове зобов’язання на загальну суму 195092,7грн., з яких 177357грн. сума основного платежу з податку на додану вартість та 17735,7грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Сонячна долина» судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                Маргарітов М.В.