ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.08.09Справа №2а-8771/09/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. ,
при секретарі Силантьєвій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії", реєстратора Трусової Наталі Миколаївни
про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій
за участю:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - не з'явились,
Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” та дій реєстратора Трусової Н.М. стосовно відмови у реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу, який було укладено і зареєстровано на Першій Євпаторійській товарній біржі за реєстраційним № 459 та зобов’язання Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” та реєстратора Трусової Н.М. провести правову реєстрацію договору купівлі-продажу № 459 від 13 червня 2008 р.
Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач - Кримське республіканське підприємство “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації в м. Євпаторії” явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та день його проведення був повідомлений належним чином, 14.08.2009 р. надіслав заперечення проти позову (а.с. 19-21).
Відповідач - реєстратор Трусова Н.М. у судове засідання не з’явилась, про час та день його проведення була повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
13 червня 2008 р. між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається в цілому: літ. "А" - кв. 76 приміщення № 4,5 - житлові кімнати, 4а - балкон, приміщення №№ 1, 1а, 2, 2а, 3 - загального користування. Загальна площа квартири - 36,1 м. кв., житлова площа - 24,0 м. кв.
Вказаний договір укладений на торгах Першої Євпаторійської товарної біржі 13.06.2008 р. та зареєстрований в реєстрі за № 459 (а.с. 13).
Позивач звернувся до Кримського Республіканського підприємства “БРТІ в м. Євпаторія” щодо реєстрації даного договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості.
Рішенням реєстратора від 01.08.2008 р. позивачу було відмовлено в реєстрації договору купівлі-продажу, укладеного на біржі, у зв’язку з тим, що даний документ не відповідає вимогам, встановленим Тимчасовим положенням “Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно” та іншим актам діючого законодавства України, а саме: ст. 203, ч. 4, ст. 209 ч. 1, ст. 657 ЦК України.
Позовні вимоги не підлягаю задоволенню з наступних підстав.
Частина 2 ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яку воно здійснює відповідно до закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав визначені в Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Зазначений Закон спрямований, зокрема, на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” даний закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Відповідно до ст. 4. Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначений у ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, який проводиться шляхом здійснення наступних дії: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення № 7/5), яким визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. У п. 1.3. Положення № 7/5 визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
У п. 3.3 Положення № 7/5 зазначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:
заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;
об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;
із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
заявлене право вже зареєстроване;
не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;
право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження;
відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
при укладені угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Договір купівлі – продажу будинку № 459 укладений на Першій Євпаторійській товарній біржі.
Особливості щодо укладення договорів купівлі – продажу на товарній біржі регулюються ст. 650, ч. 4 ст. 656 ЦК України, згідно яких особливості укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
До договору купівлі – продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі – продажу валютних цінностей, цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі – продажу або не випливає з їхньої суті.
Договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).
Вивчивши договір № 459 купівлі – продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що його форма не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України, оскільки він не посвідчений нотаріально, що є обов’язковою умовою його дійсності.
Суд не приймає до уваги аргументи позивача про те, що згідно частини 2 статті 15 Закону України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року № 1956-XII угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, оскільки мова йде про договір купівлі – продажу квартири, стосовно якого ст. 657 Цивільного кодексу України прямо передбачено нотаріальне посвідчення, то ця норма закону є обов’язковою для виконання, а угоди, зареєстровані на біржах, не прирівнюються до нотаріально засвідчених. Застосуванню у даному випадку підлягають норми саме Цивільного кодексу України, оскільки вони є як нормами, наділеними більшою юридичною силою, так і спеціальними нормами відносно норм Закону України “Про товарну біржу”, оскільки норми ЦК України передбачають регулювання саме договору купівлі – продажу нерухомості, а норми Закону України “Про товарну біржу” - стосовно всіх видів договорів.
Така позиція суду також підтверджується роз’ясненням Міністерства юстиції України “Відносно діяльності товарних бірж” № 17-12/44 від 10.04.1998 року.
В силу викладеного суд вважає, що рішення реєстратора від 01.08.2008 р. прийнято з додержанням вимог чинного законодавства, зокрема Положення №7/5, відповідачами обґрунтовано відмовлено у реєстрації зазначеного договору купівлі-продажу, в наслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Під час судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову оформлено та підписано 21.08.2009 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Маргарітов М.В.