ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.08.09Справа №2а-7791/09/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого - судді Маргарітова М.В. ,

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"          

до   Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим              

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача - представники за довіреністю Матяш С.Ф., Гербутов О.М.,

від відповідача - представники за довіреністю Петрік Д.В., Сачок О.А.,

прокурора Васьків Я.Й.

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 11.06.2009 р. № 000008234/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 4881002,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Красноперекопська ОДПІ під час здійснення перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, на підставі висновків якої прийняте податкове повідомлення – рішення, неправильно застосувала норми діючого законодавства, що привело до безпідставного висновку щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009 р. і неправомірно прийняла рішення про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2009 р.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що податкове повідомлення–рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки у зв’язку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 172-175).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Кримський ТИТАН" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 32785994) (а.с. 8).

Відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку за лютий 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 08.2007 р. по 10.2007 р., з 12.2007 р. по 02.2008 р., 01.2009 р., за результатами  якої 01.06.2009 р. було складено акт № 721/23-4/32785994/57 (далі - акт перевірки) (а.с. 16-31). У зазначеному акті зафіксовано, що перевіркою встановлені порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2., п. 7.3., п.п. 7.5.1 п. 7.5., п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон "Про ПДВ"), а саме завищення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. на суму 4881002,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення–рішення від 11.06.2009 р. № 0000082340/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 4881002,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2009 р. задекларовано податковий кредит минулих періодів по 662 податковим накладним. Об’єм постачання (без ПДВ) складає 24432472,90 грн., сума ПДВ 4881002,05 грн., періоди виписки податкових накладних – березень 2006 – грудень 2008 р., у тому числі податкові накладні отримані філією "Вільногірський ГМК" - по 536 податковим накладним, об'єм постачання (без ПДВ) складає 23412321,80 грн., сума ПДВ 4678407,96 грн., періоди виписки податкових накладних - червень 2008 р. - грудень 2008 р.; філією "Іршанський ГЗК" - по 40 податковим накладним, об'єм постачання (без ПДВ) складає 449208,99 грн., сума ПДВ 89841,78 грн., періоди виписки податкових накладних - березень 2006 р. - грудень 2008 р.; ЗАТ "Кримський ТИТАН" - по 86 податковим накладним, об'єм постачання (без ПДВ) складає 570942,11 грн., сума ПДВ 121752,31 грн., періоди виписки податкових накладних - жовтень 2008 р. - грудень 2008 р.  

Висновок відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 4881002,05 грн. ґрунтується на тому, що ЗАТ "Кримський ТИТАН" додатково подало до органів державної податкової служби відомості про нарахування податкового кредиту з ПДВ по періодам, які вже були охоплені позаплановими виїзними перевірками (акти від 30.12.2008 р. № 1626/23-4/32785994/242, від 10.02.2009 р. № 198/23-4/32785994/18, від 18.03.2009 р. № 406/23-4/32785994/39).

Також відповідачем у акті перевірки зазначено, що податкові накладні отримані філіями "Вільногірський ГМК" та "Іршанський ГЗК" у попередніх податкових періодах не можуть складати податковий кредит ЗАТ "Кримський ТИТАН" у січні 2009 р., тому що у попередніх періодах вони були відокремленими, самостійними платниками податків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у період з березня 2006 р. по грудень 2008 р.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у січні 2009 р., що підтверджується відповідними записами у книзі реєстрації отриманих податкових накладних ЗАТ "Кримський ТИТАН" (а.с. 141-164), книзі реєстрації отриманих податкових накладних філії "Вільногірський ГМК" (а.с. 73-102) та картках реєстрації отриманих податкових накладних філії "Іршанський ГЗК" (а.с. 103-140).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Згідно до положень абзаців 1,2  п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обов’язок.

Акт перевірки  не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Щодо доводів відповідача про те, що податкові накладні отримані філіями "Вільногірський ГМК" та "Іршанський ГЗК" у попередніх податкових періодах не можуть складати податковий кредит ЗАТ "Кримський ТИТАН" у січні 2009 р., тому що у попередніх періодах вони були відокремленими, самостійними платниками податків, суд зазначає наступне.

На підставі листа ДПА України від 09.04.2008 р. № 7330/7/16-1417 "Щодо контролю за правомірністю реєстрації філій в якості платників податку на додану вартість" з 01.01.2009 р. ЗАТ "Кримський ТИТАН" перейшло на консолідовану сплату ПДВ та податку на прибуток. Перехід на консолідовану сплату ПДВ не змінив права власності головного підприємства - ЗАТ "Кримський ТИТАН" на майно, закріплене за його філіями. ЗАТ "Кримський ТИТАН", як юридична особа і платник ПДВ, несе відповідальність за діяльність філій і за правильність відображення надання податкової звітності філіями.

Правомірність включення податкових накладних, які були виписані на філії і отримані ними у січні 2009 р., до консолідованої декларації з ПДВ за січень 2009 р. підтверджується роз'ясненням ДПА України від 23.02.2006 р. № 3408/7/16-1517-26, згідно з яким при переході на централізовану (зведену) сплату ПДВ компанія має право відображувати у власному податковому обліку як коригування податкових зобов'язань, так і податкового кредиту, що відбувається внаслідок відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих від постачальників за попередні податкові періоди із запізненням, розрахунків корегування кількісних і вартісних показників по податкових накладних, отриманих і виписаних філіями за період перебування зареєстрованими платниками ПДВ, але з дотриманням встановленого терміну позовної давності.

Крім того, згідно з п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд дійшов висновку, що позивач при включенні в податковий кредит за січень 2009 р. суми ПДВ по податкових накладних, виписаних на філії у той період, коли вони були самостійними платниками ПДВ, діяв відповідно до роз’яснень з цього питання, наданих ДПА України.

Крім того, правова позиція Красноперекопської ОДПІ взагалі робить неможливим одержання позивачем податкового кредиту з ПДВ, правильність та повнота сплати якого відповідачем не заперечується. Таким чином, порушується баланс інтересів держави та платників податків у відносинах зі сплати та нарахування ПДВ, оскільки у разі необґрунтованого зменшення платнику податків податкового кредиту з ПДВ у держави виникають безпідставно одержані доходи за рахунок суб’єктів підприємницької діяльності, що не відповідає смислу та меті Закону "Про ПДВ".

При розгляді справи суд з’ясував у сторін питання достовірності та правильності розрахунків, зроблених Красноперекопською ОДПІ в акті перевірки щодо зменшеної суми ПДВ, на що сторони зазначили про відсутність необхідності проведення судово-економічної експертизи, оскільки спір є суто правовим, не потребуючим оцінки первинних бухгалтерських документів.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими, в зв’язку з чим податкове повідомлення – рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 28.08.2009 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.06.2009 р. № 0000082340/0, яким Закритому акціонерному товариству "Кримський ТИТАН"  зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 4881002,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, ЄДРПОУ 32785994) судовий збір у розмірі 3,40грн.  

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                Маргарітов М.В.