ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"03" серпня 2007 р. | Справа № 26/228-07-4946А |
За позовом : Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю
„Будівельна компанія Дорсервіс”
про стягнення 9306,88 грн.
Суддя М.І.Никифорчук
за участю представників :
від прокуратури : помічник прокурора Дондов В.К. за довіреністю;
від позивача : пров.спец. Тернова Т.В. та Порубіна Ю.Д. за довіреністю;
від відповідача : Дем’яненко О.М. за довіреністю;
Суть спору : заступником прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заявлена вимога про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Дорсервіс” адміністративно –господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 р. в розмірі 9150 грн. 59 коп. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати цих санкцій в сумі 156,29 грн.
Представник позивача вимоги підтримує.
Представник відповідача вимоги не визнає, про що зазначив у запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представник сторін, суд, -
у с т а н о в и в :
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно статі 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", із змінами, (далі - Закон) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 19 вказаного Закону із змінами, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця".
Згідно з частиною 2 цієї ж статті із змінами, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом, якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону".
Згідно статті 20 цього ж Закону, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, Організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. ( далі –«Порядок сплати…») суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Згідно звіту підприємства за 2006 р., складеного по формі № 10-ПІ, Поштова-річна, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 338 середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві у 2006 р. складала 85 осіб, ( код рядка у звіті 1). З них середньооблікова чисельності штатних працівників яким відповідно до чинного законодаства встановлена інвалідність складає 5 осіб.
Відповідно до наданого розрахунку сум штрафних санкцій з 2006 звітний рік, який складений відповідно до вимог вищевказаного «Порядку сплати …»:
1. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, становить 4% від середньої чисельності штатних працівників на підприємстві, та складає 3 робочих місць (код рядка звіту 03).
2. Фактична кількість робочих місць, зайнятих інвалідами, розраховується як середньооблікова шляхом підсумку зазначеної кількості відпрацьованих інвалідами повних місяців та діленням одержаної суми на 12 місяців, та складає 2 робочих місця ( код рядка у звіті 02 ).
3. Кількість незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів визначається різницею між нормативом і фактичною кількістю робочих місць, зайнятих інвалідами, та складає 1 робочих місця, ( код рядка у звіті 02)
4. Середньорічна заробітна плата штатного працівника визначається діленням сум, нарахованих із фонду оплати парці штатних працівників на середньооблікову чисельність штатних працівників, та складає 9150,59 грн. ( код рядка у звіті 05)
5. Сума штрафних санкцій визначається як добуток середньорічної заробітної плати на кількість робочих місць, незайнятих інвалідами, та складає 9150,59 грн.
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу визначено відповідно до п.3.3.1 –3.3.3 Інструкції за статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарству, затвердженої Наказом Міністерства статистики України від 7 липня 1995 р. N 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 р. за N 287/823, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 18 лютого 1999 року N 67.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 19 від 10.01.2002 р. на виконання постанови Верховної Ради України від 14 жовтня 1994 р. N 205 "Про введення в дію Закону України "Про внесення змін до Закону Української РСР "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР" затверджено «Положення про робочі місця інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»( далі –Положення).
Згідно пункту 14 Положення, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно пункту 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно пункту 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому в даному пункті не сказано про обов*язок підприємства утворити спеціальну комісію по працевлаштуванню інвалідів.
Результатом працевлаштування є укладання трудового договору між працівником, тобто інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом, відповідно до вимог ст. 21 КЗпП України. Тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства ( об*єднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.
Таким чином з вказаного Положення випливає обов’язок підприємства по :
- створенню в межах доведеного нормативу за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- розробленню заходів щодо створення робочих місць для інвалідів;
- включенню їх до колективного договору;
- інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- атестуванню спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.
Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначає наступне.
У 2006 році на підприємстві при середньо обліковій кількості штатних працівників 85 осбі, самостійно здійснено працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу виходячи зі змісту ст. 18 вказаного Закону. На підприємстві фактично працювало 7 інвалідів, 2 інваліда розрахувалися з роботи у другому півріччі 2006 року, решта працює дотеперішнього часу.
Згідно наказу № 40 а від 20 грудня 2004 р. „Про атестацію робоичх місцт івналідів”, на підприємстві створено комісія по атестації робочих місць для інвалідів.
Актом вказаної комісії від 29 грудня 2004 р. на підприємстві проведено атестацію робочих місць інвалідів : бухгалтера, виконроба, садівника та охоронника.
Наказом № 20 від 01 червня 2006 р. на посаду садівника прийнят Макеєв Д.П.
Наказом № 30 віж 26 вересня 2006 р. на посади художника та озеленителя прийняті гр-ни Золотенко В.О. та Купченко В.І.
Наказом № 32 від 03 жотвня 2006 р. на посади бухгалтерів прийняті гр-ни Василь’єва Л.А. та Мальцева Н.І.
Наказом № 35 від 20 жовтня 2006 р. на посади оператора бетонного вузола та підсобного робочого прийняті гр-не Бєлов В.М. та Травкін Ю.В. відповідно.
Згідно звіту підприємства на 1 кв. 2006 р. на підприємстві є 4 вакантних місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно звіту підприємства на П кв. 2006 р. на на підприємстві є 3 вакантних місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно звіту підприємства на Ш кв. 2006 р. на на підприємстві є 1 вакантне місце для працевлаштування інвалідів.
Згідно звіту підприємства на ІV кв. 2006 р. на на підприємстві немає вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно звітів про наявність вакансій по формі № 3-ПН за 2006 р. на підприємстві були у наявності вищевказані вакансії.
Згідно чисельних звернень підприємства до начальника відділу праці та соціального захисту інвалідів № 05 від 16.01.2006 р., № 42 від 10 березня 2006 р. та інші (перераховані у запереченнях відповідача на позов), підприємство просило вказаний відділ направити до підприємства інвалідів на зазначені у вказаних зверненнях посади.
Листом № 3115 від 18.07.2007 р. начальник вказаного управління відповів директору підприємства, що за період 2006 року на підприємство направлявся інвілід Ш –ої групи Чечета С.М., але через деякий час змінив своє рішення та не поїхав працевлаштовуватись. Протягом 2006 року інвалідів бажаючих працювати за вказаними вакансіями на підприємстві не було.
Згідно листа № 530 від 19.07.207 р. Одеського обласного центру зайнятості на ім’я директора підприємства, з числа інвалідів, зареєстрованих у Комінтернівському РЦЗ у 2006 році не виявлено осіб, які виявили бажання працювати на підприємстві.
Аналузючи приведене, суд вважає, що відповідачем виконаний встановлений законом норматив для працевлаштування інвалідів. Отже вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись частинами 1-3 статті 160, статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, –
п о с т а н о в и в :
У позові –відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.І.Никифорчук
Суддя