ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 703/475/21 Суддя першої інстанції: Биченко І.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (далі - Відповідач, Інспекція з питань контролю за паркуванням) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №283257236 від 19.01.2021 року, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Балковим Євгеном Ігоровичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 200,00 грн. за ч. 1 ст. 152-1 КпАП України, а також закриття провадження у справі.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами не підтверджено факту користування Позивачем майданчиком для паркування більш як 10 хвилин безперервно, а також розміщення за цією адресою знаку платної стоянки та паркувального автомату. Крім того, суд підкреслив, що виїхати з місця паркування Позивач об`єктивно не мав змоги, оскільки виїзд було перекрито автомобілем інкасаторської служби.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що безперервне користування паркувальним майданчиком протягом 10 хвилин підтверджується відповідними фотознімками, які також вказують на незмінність позиції транспортного засобу по відношенню до дорожньої розмітки. Наголошує, що зона платної стоянки позначена відповідними знаками, паркувальний майданчик виокремлений суцільною блакитною лінією та на ньому розміщено паркувальні автомати. Звертає увагу, що із змісту фотознімку, зробленого о 13:25, чітко видно відсутність водія у салоні автомобіля та відсутність перешкод для виїзду.

Після усунення визначених в ухвалі від 12.05.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.06.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а мотивувальну частину судового рішення змінити в частині обґрунтування підстав задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції, а також Відповідачем не було враховано, що ОСОБА_2 зупинився на місці для безкоштовного паркування осіб з інвалідністю, а тому, оскільки останній є особою з інвалідністю, то він не був зобов`язаний сплачувати за користування паркувальним майданчиком. Наголошує, що в оскаржуваній постанові не було розкрито суть правопорушення та не визначено, хто саме винний в його вчиненні. Підкреслює на правильності висновків суду про те, що у матеріалах справи відсутні докази обладнання паркувального майданчика у відповідності до вимог чинного законодавства.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням 19.01.2021 року було прийнято постанову серії РАП №283257236 до повідомлення серії ІД №00277111 (а.с. 69; далі - оскаржувана постанова), якою до Позивача за порушення абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342, застосовано передбачене ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200,00 грн.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 09.12.2020 року о 13:24 автомобіль BMW X3, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », яким керував Позивач, здійснив користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушив абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 14-2, 152-1, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. п. 4, 5, 13, 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 (далі - Правила №1342), суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не було доведено факту порушення Позивачем правил паркування, а відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Примітка. Положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

За правилами ч. 1 ст. 14-2 КпАП України адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентують Правила №1342, пунктом 26 яких передбачено, що користувач зобов`язаний, зокрема, сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.07.2018 року №779 «Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі» (а.с. 70) та рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року №90/60 «Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» (а.с. 71), які були чинним станом на 09.12.2020 року та на 19.01.2021 року, ділянка по АДРЕСА_2 віднесена до земельних ділянок, відведених для провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, а вартість години паркування з 8:00 по 20:00 щоденно крім суботи та неділі складає 10 гривень.

Із змісту наданих Відповідачем до відзиву на позов фотографій вбачається, транспортний засіб BMW X3, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 21-20), 09.12.2020 року у період з 13:10 по 13:25 здійснив користування майданчиком для платного паркування без оплати вартості послуг паркування протягом більш як 10 хвилин безперервно, що є порушенням п. 26 Правил №1342, за що ч. 1 ст. 152-1 КпАП України передбачена відповідальність. При цьому колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що надані Відповідачем фотографії не підтверджують указані обставини, оскільки з їх змісту безпосередньо вбачається факт стоянки автомобіля без оплати вартості послуг паркування у період з 13:10 до 13:25 безперервно. До того ж, як було зазначено вище, із змісту ст. 14-2 КпАП України випливає, що фіксація відповідного порушення має здійснюватися уповноваженою особою саме таким чином.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що факт розміщення транспортного засобу саме на паркувальному майданчику підтверджується тим, що його межі окреслені суцільною блакитною лінією.

До того ж, оскільки питання щодо розміщення знаку платної стоянки та наявності паркувального автомату не були визначені Позивачем в якості підстав позову, однак враховувалися судом першої інстанції при вирішенні спору, колегія суддів з урахуванням положень ч. ч. 3, 4 ст. 308 КАС України вважає за необхідне врахувати надані Відповідачем до апеляційної скарги документи, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Так, згідно листа ТОВ «Паркт Сервіс Группе» від 21.04.2021 року №859 (а.с. 108), за адресою АДРЕСА_2 , з 01.08.2019 року облаштований паркувальний майданчик та на ньому встановлений автомат паркувальний СЕА АП100.05 №АП00000409 (а.с. 109-113, 116). Крім того, за вказаною адресою встановлені відповідні дорожні знаки (а.с. 114-115), що Позивачем не заперечувалося.

Твердження ОСОБА_1 про те, що автомобіль інкасаторської служби банку перешкоджав виїзду її автомобіля з паркувального майданчика судова колегія вважає помилковим, оскільки із змісту фотографії, зробленій о 13:25 вбачається, що такий автомобіль перешкод в русі Позивачу не створював, однак належний останньому транспортний засіб продовжував перебувати на паркувальному майданчику.

Щодо посилання Позивача на те, що автомобіль BMW X3, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належить їй на праві власності, був переданий в оренду ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» згідно договору від 01.07.2020 року (а.с. 9-11) та використовувався її чоловіком - ОСОБА_2 , юрисконсультом цього підприємства, для виробничих потреб, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що, як було зазначено вище, за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 14-2 КпАП України, що адміністративну відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Доказів, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» або ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Судом апеляційної інстанції відхиляються аргументи Позивача про те, що оскільки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, то, залишивши автомобіль на місці для безкоштовного паркування автомобілів осіб з інвалідністю, не повинен був сплачувати за користування паркувальним майданчиком, адже до відповідальності за вчинення правопорушення було притягнуто ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , що, всупереч доводів Позивача, відображено в оскаржуваній постанові. Крім того, належними і допустимими доказами не підтверджується, що автомобіль BMW X3, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », був припаркований саме на місці для безкоштовного паркування автомобілів осіб з інвалідністю, адже надана Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу фотографія відображає інші координати (48.461558, 35.042210), ніж вказані на фотографіях фіксації порушення (48.4615493, 35.0423312).

Крім іншого, відповідно до ч. 1 ст. 279-3 КпАП України відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, зверталася із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КпАП України, що було помилково залишено поза увагою судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради - задовольнити повністю.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2021 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено « 16» червня 2021 року.