Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 591/1461/19

провадження № 61-10316св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Сумський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, ОСОБА_2 , Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Конорєвим Володимиром Олексійовичем на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2020 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 травня 2020 року у складі колегії суддів Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту смерті особи.

Заява обґрунтована тим, що 25 серпня 2018 року зник без вісти її син ОСОБА_3 за обставин, що загрожували йому смертю. З відповідною заявою вона звернулася до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області та 31 серпня 2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 115 КК України «Умисне вбивство» щодо ОСОБА_3 .

Та обставина, що на день подання цієї заяви по вказаному кримінальному провадженню проводяться слідчі дії, позбавляє її можливості зареєструвати факт смерті її сина ОСОБА_3 для отримання субсидії на сплату комунальних платежів.

Посилаючись на вказані обставини, просить

встановити факт смерті ОСОБА_3 , який зник безвісти 25 серпня 2018 року в м. Суми за обставин, що загрожували йому смертю.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2020 року яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 04 червня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у справі, не зібрано доказів та не встановлено достатньо обставин, які б давали підстави вважати, що 25 серпня 2018 року, у день зникнення ОСОБА_3 , його життю безпосередньо загрожувала небезпека, внаслідок якої настала смерть останнього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, яка підписана представником Конорєвим В. О. , просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 травня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував сукупність та взаємний зв`язок оцінених доказів, що зашкодило їх об`єктивному вивченню та сприяло хибному висновку суду, проігнорував загальновідомий факт порушення кримінальної справи, проявив формальний підхід в застосуванні дискреційних повноважень суду, знехтував законами логіки. Строк 18 місяців, що сплив від дати зникнення ОСОБА_3 без вісти до дати оскаржуваного судового рішення, об`єктивно значний час відсутні відомості щодо нього за місцем його постійного проживання, що за встановлених поліцією обставин імовірного нещасного випадку та згідно із положенням частини першої статті 46 ЦК України є достатніми правовими підставами для оголошення судом померлим ОСОБА_3 .

Суди першої та апеляційної інстанцій мали розглянути справу в порядку окремого провадження. При розгляді судом не було в повній мірі додержано положень розділу IV Окреме провадження ЦПК України, статей 294, 308 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2020 року матеріали цивільної справи № 591/1461/19 надійшли до Верховного Суду та 06 листопада 2020 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року виправлено описку, допущену в ухвалі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутні правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положення статті 46 ЦК України (щодо оголошення фізичної особи померлою) до спірних правовідносин. Також, заявник посилається на пункт 3 частини 3 статті 411 ЦПК України та вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування матеріалів кримінальної і розшукової справи та про допит працівників поліції, які здійснювали слідчі та розшукові дії, а отже були джерелом інформації для скаржника щодо факту ймовірності обставин нещасного випадку, які дають підстави припускати загибель ОСОБА_3 - сина скаржника.

Фактичні обставини

Суди встановили, що за заявою ОСОБА_1 від 30 серпня 2018 року про зникнення безвісти її сина ОСОБА_3 , 31 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження № 12018200440002850 з правовою кваліфікацією частини першої статті 115 КК України.

Починаючи з 31 серпня 2018 року проводилися слідчі дії з метою встановлення безвісти зниклого ОСОБА_3 і по теперішній час здійснюються розшукові заходи.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення за зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Звертаючись до суду з даною заявою ОСОБА_1 просила встановити саме факт смерті ОСОБА_3 , який зник безвісти 25 серпня 2018 року у віці 34 роки за обставин, що загрожували йому смертю.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди встановили, що з копій матеріалів кримінального провадження неможливо встановити з достовірністю, що смерть ОСОБА_3 настала від вживання та передозування наркотичними засобами, про що вказував представник заявниці під час судового засідання.

З наданих Сумським ВП ГУНП матеріалів вбачається ймовірність вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв разом з ОСОБА_5 . Висловлювання «що робити з тілом», отримане з електронної переписки осіб, які були знайомі з ОСОБА_3 , не можна сприймати як смерть останнього, оскільки сленгове значення слова «тіло» є багатозначним, зокрема так називають особу, яка знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Також з електронної переписки вбачається, що ОСОБА_3 залишив квартиру.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відмовили у задоволенні заявлених вимог.

Посилання в касаційній скарзі на наявність підстав для визнання особи померлою відповідно до статті 46 ЦК України безпідставні, оскільки предметом заяви було саме встановлення факту смерті, а не оголошення померлим, що має різне правове обґрунтування та підстави доказування.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Вони були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального та процесуального права. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Конорєвим Володимиром Олексійовичем залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 травня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов