УХВАЛА

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 923/1106/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021

та рішення Господарського суду Херсонської області від 21.01.2021

у справі № 923/1106/20

за позовом Фізичної особи - підприємця Зюзькіна Валентина Петровича

до Приватного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат"

про стягнення 198 105, 50 грн,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 31.05.2021 надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 21.01.2021 у справі № 923/1106/20, подана 17.05.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.05.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Міщенко І.С., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 198 105 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2021 році - 227 200 грн), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

У п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Підставою касаційного оскарження заявник визначив п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, та зазначив, що ухвалами від 06.05.2020 у справі № 177/1090/18, від 07.07.2020 у справі № 922/2081/19, від 27.05.2020 у справі № 591/3864/19 Верховний Суд відкривав касаційне провадження в даній категорії справ з мотивів того, що виконання оскаржуваних рішень може призвести до скрутного фінансового становища, надмірного фінансового тягаря фізичної особи, виконання оскаржуваних судових через значні фінансові витрати фактично може вплинути на інтереси третіх осіб та виконання рішень поставлять особу у скрутне становище. Також скаржник посилається на настання негативних наслідків для Приватного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" в результаті виконання оскаржуваних рішень.

Посилання скаржника на відкриття касаційних проваджень у вище названих справах не приймаються судом, оскільки справа № 922/2081/19 не є малозначною, предметом касаційного розгляду у ній було стягнення переплати за договором № КП-0112/1 про надання клінінгових послуг від 02.01.2018 у розмірі 47 000 грн за первісним позовом та стягнення заборгованості за договором № КП-0112/1 про надання клінінгових послуг від 02.01.2018 у розмірі 903 073, 18 грн за зустрічним позовом, а тому вказана справа є справою з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; касаційне провадження у справі 177/1090/18 відкрито за правилами цивільного судочинства і предметом позову у ній є звільнення від сплати заборгованості по аліментам фізичної особи. При цьому у справі № 591/3864/19, Верховний Суд у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 27.05.2020 відмовив у відкритті касаційного провадження. Водночас у справах №177/1090/18 та № 922/2081/19 різні предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин і суди касаційної інстанції відкривали касаційні провадження з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо доводів скаржника про настання негативних наслідків для Приватного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" в результаті виконання оскаржуваних рішень, то суд зазначає наступне.

Набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Крім того відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України скаржник здійснює господарську діяльність на власний ризик, та має усвідомлювати усі можливі ризики, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності, а тому колегія зазначає, що посилання скаржника на те, що виконання оскаржуваного рішення поставить Приватне акціонерне товариство "Херсонський хлібокомбінат" у скрутне матеріальне становище не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження у даному випадку.

Крім того, Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Суд вказує на те, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Таким чином, доводи скаржника щодо підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України (справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), судом не приймаються, оскільки зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу без належного обґрунтування, недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 21.01.2021 у справі № 923/1106/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 21.01.2021 у справі № 923/1106/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Міщенко І.С.