КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-2877/09 Головуючий у 1-й інстанції: Ар сірій Р.О.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"20" травня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Мельничука В.П., при секретарі Проказін О.В., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, –
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2007 року СПД ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, в якому просила:
- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0017161704/0, № 0017171704/0 від 21 листопада 2007 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про рішення про застосування фінансових санкцій підлягають задоволенню з підстав того, що відповідач не довів факту правомірності прийнятого ним рішення а неправомірність вказаного рішення спростована доказами, наданими позивачем.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання оподаткування ФО МПД ОСОБА_2 за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2007 р.
За результатами перевірки Відповідачем складено акт №245\17-04\269570740 від 20.11.2007 р.
Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем:
- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач занизила суму зобов’язань з ПДВ за січень 2005 року в розмірі 410386,00 грн. та неправомірно включила до податкового кредиту суму в розмірі 24166,00 грн.;
- п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме позивачем не подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2005 року.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку № 045071 серія ВВК від 18.08.04 р. та акту приймання-передачі № 50 від 19.10.2004 року в жовтні 2004 року СПД ОСОБА_2. придбала приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2502,20 кв. м. у Територіальної громади Подільського району м. Києва за 2462316,00грн. в тому числі ПДВ –410386,00 грн.
Відповідно до Договору оренди, СПД ОСОБА_2 надає орендатору –ОСОБА_3, в тимчасове використання нежиле приміщення площею 15 кв. м., за адресою АДРЕСА_1, для використання його, як складського приміщення. Орендна плата складає 1,00 грн. в місяць, сплачується один раз на рік.
Разом з тим, відповідно до акту обстеження від 19.11.2007 р., вказана будівля не використовується в господарській діяльності позивача. Також вказана будівля не введена в експлуатацію.
В суді першої інстанції встановлено, що за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2007 р. у СПД ОСОБА_2 відсутні господарські операції відносно цієї споруди. Даний акт обстеження підписано довіреною особою Позивача ОСОБА_4 без зауважень та заперечень.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки приймання-передача споруди за адресою м. Київ вул. Ярославська, 8-а відбулось 19 жовтня 2004 року, про що свідчить копія акту прийняття передачі № 50 (а.с. 65), то станом на 01.10.2004 року СПД ОСОБА_2 не могла передати вказане приміщення в оренду ОСОБА_5 згідно з договору оренди № А-01/10 від 01.10.2004 р.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень відповідача, в ході проведеної перевірки було з'ясовано, що СПД ФО ОСОБА_2, згідно з наданих документів та звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку підприємницьку діяльність здійснювала в IV кварталі 2005 року та в І кварталі 2006 року.
В період з жовтня 2004 року по січень 2005 року та з березня 2006 року по вересень 2007 року СПД ФО ОСОБА_2 підприємницьку діяльність не здійснювала, доходів не отримувала.
Згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 вказаного закону, під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:
- капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;
- капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)
Як встановлено в суді першої інстанції, 18.01.2005 р. відбулось анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача.
Таким чином, платник ПДВ, в обліку яких на день виключення з реєстрації значаться товарні залишки чи інші активи, стосовно яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту в попередніх чи в поточному звітних періодах, зобов’язані зменшити суму податкового кредиту на суму ПДВ шляхом збільшення податкових зобов’язань та відобразити їх у податковій декларації з ПДВ.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що відповідачем було занижено суму зобов’язань з ПДВ за січень 2005 року в розмір 410386,00 грн.
Як зазначалось вище, СПД ФО ОСОБА_2, згідно з наданих документів та звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку підприємницьку діяльність здійснювала в IV кварталі 2005 року та в І кварталі 2006 року.
В період з жовтня 2004 року по січень 2005 року та з березня 2006 року по вересень 2007 року СПД ФО ОСОБА_2 підприємницьку діяльність не здійснювала, доходів не отримувала.
Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Відповідно до п. 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
- поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Таким чином, як зазначено в акті перевірки (а.с. 21), операції, що здійснювались позивачем не є об’єктом оподаткування.
За таких обставин, позивач неправомірно віднесла до податкового кредиту суми, які не підлягають включенню до податкового кредиту в розмірі 24166,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про законність податкових повідомлень-рішень № 0017161704/0 та № 0017171704/0 від 21 листопада 2007 року.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала складена в повному обсязі 26.05.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: О.В. Попович
Суддя: В.П. Мельничук
< Текст >