КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 761/2536/18 Головуючий у І-й інстанції - Юзькова О.Л.

апеляційне провадження № 22-ц/824/3321/2021 Доповідач Заришняк Г.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарях - Ткаченко Ю.М., Діденко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін Сергій Олександрович про розірвання спадкового договору,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус КМНО Нелін С.О. про розірвання спадкового договору.

В обґрунтуванні позову вказувала, що позивачка є інвалідом ІІ групи загального захворювання з дитинства. 13.04.2017 р. ОСОБА_2 за згодою та дозволом Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації та згідно з її розпорядженням від 10.04.2017 р. № 201 укладено спадковий договір з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Неліним С.О., зареєстровано в реєстрі за №341.

Згода Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації на укладення договору була необхідна у зв`язку із тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2016 р. позивачку визнано обмежено дієздатною.

При цьому зазначала, що даний спадковий договір було укладено за наполяганням керівника відділу опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, так як ОСОБА_3 є її знайомою чи родичкою. Позивачка раніше не була знайома з відповідачкою і мала бажання укласти договір довічного утримання або спадковий договір з іншою особою, але її змусили укласти спірний договір з ОСОБА_3 .

За умовами спадкового договору відповідачка взяла на себе зобов`язання постійно, за власні кошти забезпечувати позивачку продуктами харчування, необхідним одягом та взуттям кожного сезону, предметами щоденної необхідності та гігієнічними засобами, медикаментами, лікувальними засобами згідно рекомендацій лікарів, а також сплачувати комунальні платежі та вартість послуг за користування електроенергією та міським телефонним зв`язком.

Посилаючись на те, що зазначені в договорі від 13.04.2017 р. зобов`язання ОСОБА_3 майже не виконує, між позивачкою та відповідачкою добрих довірливих стосунків не склалось, навпаки стосунки стають все більше напруженими та неприязними. Просила суд задовольнити позов та розірвати спадковий договір, укладений між нею та ОСОБА_3 .

РішеннямШевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діюча в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У поданому відзиві представник відповідачки - адвокат Кушнарьов Є.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_2 та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представники відповідачки та третьої особи Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації заперечували проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 ,суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання з дитинства. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2009 р. ОСОБА_2 визнано недієздатною особою. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2016 р. рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2009 р. про визнання ОСОБА_2 недієздатною скасовано. Визнано ОСОБА_2 обмежено дієздатною. В задоволенні решти заяви відмовлено.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було призначено піклувальника.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування, згідно зі ст. 65 ЦК України.

Судом встановлено, що 10.04.2017 року Шевченківською районною в місті Києві державної адміністрації прийнято розпорядження № 201 «Про надання згоди та дозволу ОСОБА_2 на укладення спадкового договору з ОСОБА_3 ».

13 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О.

За умовами спірного договору ОСОБА_2 (відчужувач) передає після смерті у власність ОСОБА_3 (набувачу) квартиру АДРЕСА_1 , а набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, зазначені у цьому Договорі.

Набувач ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання постійно, за власні кошти забезпечувати відчужувача продуктами харчування, необхідним сезонним одягом (у тому числі білизною) та взуттям, предметами щоденної необхідності та гігієнічними засобами; постійно за власні кошти забезпечувати відчужувача медикаментами, лікувальними засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікувальних засобів; сплачувати у строки, зазначені у квитанціях чи будь - яких інших платіжних документах, за власні кошти комунальні платежі, що стосуються квартири, яка є предметом цього договору, а також вартість послуг за користування електроенергією та міським телефонним зв`язком.

Також відповідачка взяла на себе зобов`язання у разі смерті відчужувача поховати останню на цвинтарі.

При цьому, п.4.6 спірного договору сторони визначили, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, цей договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним обов`язків за цим договором.

Ст. 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом міністрів України (стаття 1304 ЦК України).

Згідно зі ст. 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Згідно частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 1308 ЦК України зазначено, що спадковий договір може бути розірвано судом.

Звертаючись з даним позовом позивач та її представник зазначали, що ОСОБА_3 умови спадкового договору не виконуються, вона приходить до ОСОБА_2 дуже рідко на 10-15 хв., продукти харчування приносить чоловік відповідачки та надає підписати чеки. При цьому, ОСОБА_2 також вказувала, що чоловік відповідачки постійно погрожує, забороняє спілкуватись з іншими людьми. Спілкування з ним призводить до погіршення стану здоров`я, дратування позивачки.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції представник позивачки не змогла підтвердити, які саме умови спадкового договору не виконуються відповідачкою.

Заперечуючи проти позову представник відповідачки зазначив, що ОСОБА_3 виконуються всі розпорядження ОСОБА_2 , позивачка продовжує й на даний час приймати від ОСОБА_3 виконання умов спадкового договору.

Дані доводи представника відповідачки підтвердила в суді апеляційної інстанції й представник третьої особи Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зігідно ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допитанів судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідківОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказували на те, що ОСОБА_2 скаржилась на відповідачку, що остання їй не допомагає. Позивачка також розказувала про те, що хоче розірвати угоду, оскільки спілкування з відповідачкою та її чоловіком її дратує.

Свідок ОСОБА_7 повідомила в судовому засіданні, що позивач підписала угоду внаслідок обману. Вказувала, що вона, свідок,допомагає ОСОБА_2 , возить її по лікарях, оскільки від відповідачкинемає допомоги.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що на прохання подружжя ОСОБА_3 підвозив ОСОБА_2 до санаторію, до ЖЕКу.

Свідок ОСОБА_10 також зазначав у судовому засіданні, що на прохання відповідачки допомагав ОСОБА_2 з переміщенням по місту. Бачив, як позивач та відповідач спілкуються, відчуття того, що ОСОБА_2 є пригніченою не виникало.

Свідок ОСОБА_11 , який є чоловіком відповідачки, повідомив суду, що саме ОСОБА_2 була ініціатором укладення спадкового договору. Відносини із ОСОБА_2 нормальні. Свідок на прохання позивача приносив продукти, ходив до магазину, прибирав. Також за проханням позивача її підвозили і до лікарів,і в санаторій. Умови договору виконувались в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не свідчать про невиконання відповідачкою умов спадкового договору.

Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 пояснила, що їй відомо про те, що позивачка боїться відповідачки та її чоловіка, вони погрожують їй. До ОСОБА_2 ніхто не приходить, й остання потребує допомоги в придбанні продуктів, приготування їжі.

Разом з тим, дану інформацію свідку відомо зі слів позивачки, представник якої в суді апеляційної інстанції не змогла вказати які саме умови спадкового договору не виконуються відповідачкою.

З матеріалів справи слідує і це було встановлено судом, що протягом дії договору ОСОБА_3 щомісячно сплачувались витрати за спожитий ОСОБА_2 газ, опалення, за централізоване постачання холодної води та водовідведення, інтернет послуги, за утримання будинків і прибудинкової території, централізоване постачання гарячої води, абонентська плата за телефонний зв`язок, витрати за користування електроенергією, що підтверджується копіями квитанцій, які долучені до відзиву на позов.

Також до матеріалів приєднано копії фіскальних чеків, які містять підпис позивачки про одержання нею продуктів харчування, ліків, засобів гігієни тощо.

Крім того, ОСОБА_3 здійснювався перерахунок власних коштів на рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується квитанціями ПАТ «ПриватБанк».

Судом також встановлено, що чоловік відповідачки, ОСОБА_11 , приносив продукти та ліки, чеки на їх отримання підписувались позивачкою. Здійснення передачі позивачці продуктів, ліків, та вручення їй фіскальних чеків йплатіжних квитанцій чоловіком відповідачки ОСОБА_11 не протирічить умовам спірного договору щодо забезпечення позивачки такими речами відповідно до п. 3.3.1-3.3.3 договору.

Факт виконання зобов`язань по спадковому договору був також підтверджений допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що відповідачкою не виконуються умови спадкового договору.

Як видно з доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 уникає спілкування з відповідачкою та намагається відмовитися від наданої допомоги. Разом з тим, із пояснень в судовому засіданні апеляційної інстанції представників сторін, представника Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації видно, що позивачка й на даний час продовжує приймати від ОСОБА_3 виконання умов спадкового договору.

Окрім того, відповідно до вимог ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання

Таким чином, небажання відчужувача приймати від набувача допомогу, передбачену договором, не є підставою для розірвання спадкового договору.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним у справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного спадкового договору, обґрунтовано відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_2 за його недоведеністю.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Твердження позивачки та її представника про те, що чоловік відповідачки допускав щодо неї погрози, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність наміру у позивачки на укладення спірного договору з відповідачем, не заслуговують на увагу, оскільки саме ОСОБА_2 зверталася із заявою до органу опіки і піклування про надання згоди на укладення спірного спадкового договору.

Доводи апеляційної скарги про на те, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального Закону було відхилено клопотання про допит додаткових свідків не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Як слідує з матеріалів справи, клопотання представника позивачки про допит свідків було задоволено, крім того, з протоколів судових засідань слідує, що судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи для виклику свідків з боку позивача в судове засідання, які в подальшому були допитані судом. Клопотання про допит додаткових свідків було заявлено з порушенням порядку, встановленого ст. 91 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Повний текст постанови виготовлений 08 червня 2021 року.

Головуючий

Судді: