КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-4905/09 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" травня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Попович О.В. та Мельничука В.П., при секретарі Проказін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення 16400,19 грн., –
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008 року позивач –ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, в якому просив:
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації доплату громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в розмірі 12966,11 грн. та грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва у розмірі 1067,40 грн., додаткову пенсію в розмірі 706,68 грн. та на оздоровлення 1660,00 грн., передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року позов задоволено частково:
- визнано дії відповідача неправомірними;
- стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь позивача заборгованість, передбачену ст. 37 в сумі 675,60 грн., заборгованість згідно ст. 39 в сумі 11557,11 грн. заборгованість згідно ст. 48 в сумі 2100 грн., заборгованість, передбачену ст. 50 в сумі 527,41 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду –скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про стягнення сум коштів, згідно з ст. ст. 37, 39, 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»підлягають частковому задоволенню зі стягненням 675,60 грн., 11557,11 грн., 2100 грн. та 527,41 грн. відповідно.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що необхідно скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.1998 р. по 16.09.2007 р. включно, так як позивачем було пропущено строк звернення до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом 17.09.2008 року, тому колегія суддів вважає за доцільне постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
З приводу позовних вимог про стягнення сум коштів, згідно з ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. 2 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення, є пенсіонером та проживає в м. Овруч Житомирської області, яке відповідно до постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно з ч. 1 вказаної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні гарантованого добровільного відселення –дві мінімальні заробітні плати.
Отже, позивач, відповідно до вказаного Закону має право на доплату у розмірі двох мінімальних заробітних плат та на допомогу у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Дію положень ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік»було зупинено.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п. 30 статті 71 цього Закону, яким було зупинено дію ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на допомогу та доплату в розмірі, передбаченому ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно з 9 липня 2007 року.
Також, згідно з Законом України від 15.03.2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року –440 гривень, а з 1 жовтня 2007 р. –460 грн.
Таким чином, позивач має право на вказані доплати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 440 грн. щомісячно з 9 липня 2007 року та 460 грн. –з 01 жовтня 2007 року, з урахуванням строку звернення до суду, тобто з 17 вересня 2007 року.
Окрім того, колегія суддів зазначає також, що дія ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»закінчується 31 грудня 2007 року, а тому перерахунок та виплата доплат позивачу за 2007 рік повинні здійснюватись до вказаної дати.
Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольняти з 17 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Щодо позовних вимог про стягнення коштів, передбачених ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу за 2007 рік –а саме у липні 2007 року було виплачено 100,00 грн. грошової допомоги на оздоровлення, тобто після набрання чинності рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Відповідно до ч. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року, зазначеній категорії громадян виплата вказаної допомоги передбачена у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, статтею 76 ЗУ Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року встановлено мінімальний розмір заробітної плати, який становить з 01 липня 2007 року - 440 гривень та з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на 2007 рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2007 рік (а.с. 4).
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Враховуючи вищевикладене, так як відповідачем допомога на оздоровлення за 2007 рік фактично була перерахована на рахунок позивача у липні 2007 року, про що свідчить відповідна довідка, після ухвалення Конституційним Судом рішення від 09.07.2007 року.
Згідно з ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Оскільки, у відповідності до довідки, наданої відповідачем, фактично виплата вказаної допомоги здійснювалась у липні 2007 року, колегія судів вважає за необхідне, при обрахуванні розміру виплати вказаної допомоги, виходити з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої саме на момент здійснення фактичної виплати, тобто у розмірі 440,00 грн., встановленої з 01.07.2007 р., у відповідності до статті 76 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Окрім того, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність застосування п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме зобов’язати здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, доплати та щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. ст. 37, 39 та 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації заборгованість по невиплачених коштах, передбачених ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу їх часткового задоволення та зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Також, у відповідності до пп. 6 п. 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2, управління відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Окрім того згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 27 грудня 2005 р. № 1293, Пенсійному фонду України доручено забезпечити проведення з дня набрання чинності вказаною постановою перерахунку пенсії за матеріалами пенсійної справи громадянам, що отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також особам, яким раніше призначено пенсію згідно із зазначеною статтею, які на даний час отримують пенсію відповідно до інших законів (згідно з їх заявою).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем по заявленим позовним вимогам в даній справі є відповідне управління Пенсійного фонду України в районі, місті чи районі в місті.
За таких обставин, в позовних вимогах до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення з заборгованість по невиплачених коштах, передбачених ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»слід відмовити.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови, якою позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
У зв'язку з набранням чинності 10 березня 2010 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-УІ та відповідно до статей 323, 325, 327 ЦПК України, підпункту 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України»перегляд даної справи у касаційному порядку здійснює судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, ст. ст. 319, 323, 325, 327 ЦПК України колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року –задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року –скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення 16400,19 грн. –задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування та доплати ОСОБА_2 згідно з ст. 37 та ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 40 процентів від мінімальної заробітної плати та двох мінімальних заробітних плат відповідно, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати: 440 грн. з 17 вересня 2007 року, 460 грн. з 01 жовтня 2007 року щомісячно за період з 17 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених сум.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення на користь ОСОБА_2 відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати у відповідності до статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням вже виплаченої суми допомоги на оздоровлення.
В іншій частині позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Постанова складена в повному обсязі 26.05.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: О.В. Попович
Суддя: В.П. Мельничук
< Текст >