Справа № 159/6218/20

Провадження № 2/159/239/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Спасюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковель цивільну справу за позовом справу за позовом ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),  ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ),  ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов обґрунтовано тим, що 24.05.2017 року позивач позичила ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) доларів США готівкою для особистого користування строком на 5 років, з щомісячною процентною ставкою 1,75% від загальної суми, з щомісячною виплатою по 150 (сто п`ятдесят) доларів США в рахунок погашення боргу.

В якості гарантії повернення позичених грошових коштів, у разі виникнення форс-мажорних, обставин ОСОБА_2 зобов`язалась передати позивачу у власність мікроавтобус «Опель Віваро», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , частку будинку АДРЕСА_3 . Також, в якості забезпечення виконання боргових зобов`язань ОСОБА_2 передала позивачу під заставу ювелірні вироби, а саме - кольє та 2 золотих персні загальною масою 55 грам.

Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 прийняв на себе солідарне з відповідачкою зобов`язання щодо повернення позики.

Факт отримання ОСОБА_2 від позивача грошових коштів засвідчила ОСОБА_5 та свекруха відповідачки - ОСОБА_4 . Крім цього, ОСОБА_4 взяла на себе відповідальність за повернення позики і сплату процентів за користування позиченими ОСОБА_2 коштами.

Крім цього, позивач зазначає, що у вересні 2017 року позичила ОСОБА_2 додатково 3000 (три тисячі) доларів США готівкою строком на 1 рік, що підтверджується борговою розпискою, написаною ОСОБА_2 власноручно, підписаною та датованою 01.09.2017 року.

До травня 2018 року включно ОСОБА_2 вчасно здійснювала періодичні платежі з повернення частини тіла позики та нарахованих на залишок тіла процентів. У червні 2018 року та липні 2018 року платежі не здійснювались та мало місце прострочення повернення частини тіла позики та процентів. В серпні 2018 року ОСОБА_2 сплатила позивачу 1100 доларів США, з яких 1089 доларів США - прострочені проценти, а 11 доларів США - повернення частини тіла кредиту. З вересня 2018 року по січень 2019 року включно ОСОБА_2 вчасно проводила платежі.

07.02.2019 року позивач позичила ОСОБА_2 додатково 1000 доларів США з умовою, що на вказану суму будуть нараховуватись 2% щомісяця, однак по 20 доларів США ОСОБА_2 заплатила позивачу лише тричі, а тому за лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року відповідно ОСОБА_2 здійснювала виплати по 620 доларів США. Натомість, за травень та червень 2019 року виплати не здійснювались та у вказаний період позивач нараховувала 1,75% щомісяця на загальну суму боргу 19707 доларів США.

01.07.2019 року позивач позичила ОСОБА_2 додатково 1000 доларів США під 2 % місячних з домовленістю, що 01.09.2019 року ОСОБА_2 повністю погасить усю заборгованість по виплатах за період з травня 2019 року по серпень 2019 року включно. Однак, борг у вказаний строк не було погашено а тому, нарахувавши 1,75 % щомісячно на загальну суму боргу 20707 доларів США, позивач додала їх до тіла позики. Станом на 01.09.2019 року сума загального боргу зросла до 22108 доларів США. Виплата за вересень 2019 року також не здійснювалась. Станом на 01.10.2019 року сума боргу становила 22495 доларів США.

20.10.2019 року ОСОБА_2 погодилась на збільшення суми боргу до 22500 доларів США станом на 01.10.2019 року, а саме на збільшення залишку тіла позики на суму несплачених процентів за період з травня 2019 року по вересень 2019 року включно, що підтверджується переданою борговою розпискою, написаною ОСОБА_2 власноручно, підписаною та датованою 20.10.2019 року.

З жовтня 2019 року по лютий 2020 року включно ОСОБА_2 вчасно здійснювала платежі, після чого їх припинила та 19.03.2020 року ОСОБА_2 погодилась на реструктуризацію позики, оформивши це як додаткову позику на 2427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) доларів США, що підтверджується переданою борговою розпискою.

Однак, після передачі боргової розписки від 19.03.2020 року ОСОБА_2 не здійснила жодного платежу, надалі декілька місяців поспіль багаторазово обіцяла їх відновити, а з жовтня 2020 року перестала виходити на зв`язок взагалі.

Залишок боргу, який станом на 01.12.2020 року складає 26216 (двадцять шість тисяч двісті шістнадцять) доларів США, позивачу не повернуто.

Враховуючи викладені обставини, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 26216,00 (двадцять шість тисяч двісті шістнадцять) доларів США та судові витрати.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.11.2020 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Крім цього, відповідачам визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_4 подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона позовні вимоги не визнає. Зокрема, відповідач вказує, що особисто вона не є позичальником, а відтак - не є стороною договору позики, оформленого у формі розписки. Зроблений запис про надання гарантій виконання позики позичальником ОСОБА_2 є нікчемним правочином, адже не відповідає формі та змісту правочину, який має укладатись між поручителем, як гарантом належного виконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань за розпискою у випадку їх невиконання. З доводів позовної заяви вбачається, що між сторонами укладались певні договори позики у формі розписок та збільшувалось основне зобов`язання. Про вказані події та обставини ОСОБА_4 ніхто та ніколи не повідомляв, а відтак - вона не може нести будь-якої відповідальності за дії інших осіб, не являючись при цьому стороною ні договору позики, ні договору поруки.

Враховуючи викладене, відповідач ОСОБА_4 просила в задоволенні позовних вимог до неї відмовити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 , не з`явились, однак представник позивача попередньо подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю та не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в силу вимог ст. 128 ЦПК України, на переконання суду, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явились без повідомлення поважних причин.

До такого висновку су прийшов з наступних підстав.

Так, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були неодноразово присутні в судових засіданнях в ході підготовчого судового провадження.

Відповідач ОСОБА_4 в ході підготовчого провадження подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Таким чином суд констатує, що відповідачам було відомо про судове провадження щодо них.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що сторони процесу повинні вживати заходи для того, щоб дізнатися про рух та розгляд їх справ.

Так, в пункті 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року по справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) зазначено, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

Аналогічна позиція висловлена також в пункті 27 рішення Європейського Суду з прав людини від 26 квітня 2007 року по справі "Шевченко проти України" (Заява N 8371/02).

В подальшому, відповідач ОСОБА_4 подала заяву про відкладення судового розгляду справи, який мав відбутись 21.05.2021 року, в зв`язку з її хворобою. Проте будь-яких документальних підтверджень стану свого здоров`я відповідач не подала.

Попри це, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, судовий розгляд справи було відкладено до 04.06.2021 року.

04.06.2021 року відповідачі в судове засідання не з`явились, однак відповідач ОСОБА_3 попередньо подав до суду письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я. Проте будь-яких документальних підтверджень стану свого здоров`я відповідач, знову ж таки, не подав.

Інші відповідачі, будучи ознайомленими зі своїми процесуальними правами та обов`язками, в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили.

Зважаючи на процесуальну поведінку відповідачів, яка переконливо свідчить про очевидне зловживання останніми своїми процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи є безпідставною, необґрунтованою, всіляко спрямованою на затягування строків розгляду справи, а тому до задоволення не підлягає.

За вказаних обставин суд, зі згоди представника позивача, прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач подала докази, які підтверджують існування між сторонами договірних відносин, докази невиконання умов договору позики відповідачами.

Так, з письмової розписки від 24.05.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США на термін 5 років для власного користування та по закінченню вказаного терміну зобов`язалась повернути всю суму боргу в повному обсязі.

Крім цього, згідно вказаної розписки ОСОБА_2 зобов`язувалась щомісячно виплачувати відсотки в розмірі 1,75% від загальної суми боргу та зобов`язувалась щомісячно повертати позивачу по 150 доларів США в якості погашення боргу.

В якості гарантії повернення позичених грошових коштів, у разі виникнення форс-мажорних обставин, ОСОБА_2 зобов`язалась передати позивачу у власність частку будинку АДРЕСА_3 та мікроавтобус «Опель Віваро», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_3 .

Також, в якості забезпечення виконання боргових зобов`язань, ОСОБА_2 передала позивачу під заставу ювелірні вироби, зокрема - кольє та два золотих персні загальною масою 55 гр. Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 прийняв на себе солідарне з відповідачкою зобов`язання щодо повернення позиченої суми та виплату відсотків за користування грошовими коштами.

Факт отримання ОСОБА_2 від позивача грошових коштів засвідчила ОСОБА_5 . Крім цього, з вищевказаної боргової розписки встановлено, що відповідач ОСОБА_4 підтвердила факт передачі грошових коштів та взяла на себе відповідальність за повернення та оплату відсотків за користування позиченими ОСОБА_2 коштами.

Крім цього, з письмової розписки від 01.09.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 01.09.2017 року позичила в ОСОБА_1 3000 (три тисячі) доларів терміном на один рік під 1,75 % та зобов`язувалась виплачувати щомісячно процент.

Крім цього, з письмової розписки від 20.10.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 , у зв`язку з порушенням попередніх домовленостей від 24.05.2017 року, має борг у сумі 22500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) доларів США перед ОСОБА_1 . На зазначену суму зобов`язувалась щомісячно виплачувати відсотки в розмірі 1,75 % від загальної суми боргу.

Крім цього, з письмової розписки від 19.03.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 19.03.2020 року підтвердила той факт, що 24.05.2017 року позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000 (двадцяти тисяч) доларів США та 05.03.2020 року позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) доларів США.

Згідно вказаної розписки, ОСОБА_2 зобов`язувалась повернути всю суму в розмірі 22427 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять сім) доларів США через чотири роки та зобов`язувалась щомісячно сплачувати відсотки в розмірі 1,75% від загальної суми боргу. Кожен місяць зобов`язувалась повертати по 600 (шістсот) доларів США, 1,75 % від загальної суми боргу – винагорода за користування грошима, а решту відмінусовувати від загальної суми боргу.

Як вбачається з розрахунку суми боргу, станом на 01.12.2020 року, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем становить 26216,00 (двадцять шість тисяч двісті шістнадцять) доларів США.

Розрахунок суми боргу проведений відповідно до умов боргових розписок та заперечень не викликає.

Будь-яких заперечень щодо вказаного розрахунку відповідачами не подано.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач своїх зобов`язань по даному договору позики не виконала.Причини невиконання таких зобов`язань правового значення для справи не мають.

В той же час, з боргової розписки від 24.05.2017 року встановлено, що ОСОБА_3 , який є чоловіком ОСОБА_2 , взяв на себе зобов`язання за повернення позиченої останньою у ОСОБА_1 суми коштів та виплату відсотків за користування грошима.

Згідно вимог ч.ч. 1. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Виходячи з того, що відповідач ОСОБА_3 не подав доказів того, що він звертався до суду про визнання договору позики, укладеного його дружиною ОСОБА_2 у формі боргової розписки, суд приходить до висновку про те, що як відповідач ОСОБА_2 , так і відповідач ОСОБА_3 , як подружжя, діяли при укладенні договору позики від 24.05.2017 року за взаємною згодою.

Згідно ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

За встановлених судом обставин, виходячи з суті зазначеної боргової розписки, слід прийти до висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 діяв в даному випадку як майновий поручитель за борги своєї дружини ОСОБА_2 , а тому також має відповідати за даним позовом солідарно з ОСОБА_2 .

В той же час, відповідач ОСОБА_4 , відповідно до вказаної вище боргової розписки, підтвердила факт передачі та отримання ОСОБА_2 грошових коштів та взяла на себе зобов`язання лише за повернення і виплату відсотків за користування коштами.

Проте, позивачем не надано суду доказів того, що відповідач ОСОБА_4 була обізнана про всі наступні домовленості та розписки, надані ОСОБА_2 позивачу, а тому вважати її майновим поручителем в даному випадку немає законних підстав. Крім цього, таке поручительство не оформлено у встановленому законом порядку шляхом оформлення відповідного нотаріально посвідченого договору.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог позивача до ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки остання, відповідно до боргової розписки, не брала на себе зобов`язань щодо повернення суми позики, а її зобов`язання, викладені в розписці, щодо повернення відсотків за користування грошовими коштами не оформлені належним чином.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , як позичальник, та відповідач ОСОБА_3 , як поручитель, своїх зобов`язань по договору позики від 24.05.2017 року, з подальшими змінами, належним чином не виконали. Причини невиконання таких зобов`язань, знову ж таки, правового значення для справи не мають, а тому з даних відповідачів слід стягнути в солідарному порядку в користь позивача заборгованість за договором позики.

Суд повно, всесторонньо та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за договором позики з відповідно нарахованими відсотками, передбаченими договором позики.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача понесені і документально підтверджені останньою судові витрати в сумі 7940,84 грн. в рівних долях з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 553, 554, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 65 СК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ковельським РВ УДМС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) заборгованість за договором позики в розмірі 26216 (двадцять шість тисяч двісті шістнадцять) доларів США та судові витрати по справі в сумі 7940 (сім тисяч дев`ятсот сорок) гривень 84 копійки.

В задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2021 року.

Головуючий П. Ю. Бойчук