ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2007р. | м.Київ | № 11/285-А |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» |
до | Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва |
про | визнання рішень недійсним в частині. |
Головуючий суддя Євсіков О.О.,
судді Копитова О.С.,
Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Пунейко Л.М.
Представники
від позивача | Рябчинський О.Ю. (директор); |
від відповідача | Купельський О.М. (предст. за дов.). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.07.2007 о 16 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.08.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко»(далі –ТОВ «Ферко», позивач) з ураухванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2007 звернулось до суду з позовною заявою про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач ) № 0003592308/0 від 22 травня 2007 року, а саме в частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2.980.464,37 грн., в т.ч. 1.702.447,75 грн. –основний платіж та 1.278.016,62 грн. –штрафні санкції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно в 2-му півріччі 2006 року включено до складу валових витрат підприємства витрати, пов’язані з придбанням у вітчизняних постачальників брухту чорних металів, зокрема, на суму 6.809.791,00 грн. Позивач стверджує, що на час здійснення відповідачем перевірки позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують витрати по придбанню в 3 та 4 кварталах 2006 року брухту чорних металів. Дані документи за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А тому включення позивачем всіх витрат по придбанню в 3 та 4 кварталах 2006 року брухту чорних металів до складу валових в повній мірі відповідає вимогам п.5.1 ст.5 та п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, позивач наголошує, що будь-яких збиткових операцій з брухтом чорних металів у 2-му півріччі 2006 року він не здійснював. Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто дана норма закону, на переконання позивача, визначає господарську діяльність не як діяльність з одержання доходів, а як діяльність, що направлена на отримання доходу від господарських операцій.
Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов. Перевіркою відповідача встановлено порушення з боку позивача порядку ведення податкового обліку, а саме п.5.1 ст.5 , п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 р. № 143, зареєстрованого в Мін’юсті України 08.04.93р. за № 271/7592, в частині заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств. ТОВ «Ферко», на думку відповідача, за 3 та 4 квартали 2006 р. реалізовано брухт чорних металів у кількості 54.094 т на загальну суму 55.455.335,00 грн. (без ПДВ) за ціною нижчою за ціну його первісної вартості.
Враховуючи, що первісна вартість реалізованих запасів за 3 та 4 квартали 2006 р. у кількості 54 094 т. становить 62.265.126,00 грн., а сума отриманого доходу від продажу цих запасів склала 55.455.335,00 грн., до складу валових витрат відповідних періодів, на думку ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, відноситься та частина первісної вартості запасів, що в подальшому була використана в господарській діяльності суб’єкта господарювання, направленої на отримання доходу.
В результаті перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Ферко» реалізовано брухт чорних металів за ціною нижчою за ціну його первісної вартості, тим самим здійснило збиткову операцію на суму 6.809.791,00 грн.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах. При цьому визначення господарської діяльності згідно зі статтею 142 ГК України термін «доход»ототожнюється з «прибутком».
Таким чином відповідач стверджує, що Господарський кодекс встановлює, що прибуток (доход) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб’єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
З урахуванням наведеного відповідач вказує, що ТОВ «Ферко»порушено п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення валових витрат на 6.809.791, 00 грн. (55.455.335,00 грн. –62 265 126,00 грн.), в т.ч. по періодах: 3 квартал 2006 –2 980 700,00 грн., 4 квартал 2006 - 3.829.091,00 грн.
Дане порушення, на думку відповідача, призвело до завищення валових витрат на загальну суму 6.809.791,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ :
Відповідачем 22 травня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003592308/0, відповідно до якого та згідно з підпунктами «б»підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 1144/23-8/31681342 від 15.05.2007 встановлено порушення ТОВ «Ферко»п. 5.1 ст. 5 , п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку з чим ТОВ «Ферко»визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток: за основним платежем 1.722.216,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1.287.901,00 грн., всього на суму 3.010.117,00 грн.
Позивачем до господарського суду подано адміністративний позов (з врахуванням заяви від 04.07.2007 про уточнення адміністративного позову) про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток підприємств щодо основного платежу на суму 1.702.447,75 грн. та щодо штрафних (фінансових) санкцій на суму 1.278.016,62 грн.
Підставою для прийняття зазначеного рішення стали висновки, які містяться в акті від 15.05.2007 № 1144/ 23 –8 /31681342 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко», код за ЄДРПОУ –31681342 з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 року по 31.12.06 року».
Зокрема, даним актом встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 , п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1.722.216,00 грн.
Як встановлено відповідачем в абз.2 п.п. 3.1.2 акта перевірки (стор. 18), ТОВ «Ферко»за 3 та 4 квартали 2006 року реалізовано брухт чорних металів у кількості 54 094 т. на загальну суму 55.455.335,00 грн. (без ПДВ) за ціною нижчою за ціну його первісної вартості.
Враховуючи, що первісна вартість реалізованих запасів за 3 та 4 квартали 2006 р. у кількості 54 094 т. в сумі становить 62.265.126,00 грн., а сума отриманого доходу від продажу цих запасів склала 55.455.335,00 грн., до складу валових витрат відповідних періодів відноситься та частина первісної вартості запасів, що в подальшому була використана в господарській діяльності суб’єкта господарювання, направленої на отримання доходу.
Відповідач стверджує, що ТОВ «Ферко»порушено п. 5.1 ст. 5 , п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення валових витрат на 6.809.791,00 грн. (55.455.335,00 грн. –62.265.126,00 грн.), в т.ч. по періодах: 3 квартал 2006 - 2.980.700,00 грн., 4 квартал 2006 - 3.829.091,00 грн.
Пунктом 3.1.4 акта перевірки визначено, що перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування, зокрема, з 3 квартали 2006 року у розмірі 793.707,00 грн., за 2006 рік у розмірі 1.722.216,00 грн.
За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень , встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Отже, обов’язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є їх подальше використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до довідки про включення позивача до ЄДРПОУ, одним із видів господарської діяльності позивача є оптова торгівля відходами та брухтом.
Тобто, ТОВ «Ферко»віднесено до складу валових витрат суми витрат на придбання товарів, які використовуються позивачем у власній господарській діяльності.
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Тобто, дана норма визначає господарську діяльність не як діяльність з одержання доходів, а як діяльність, що направлена на отримання доходу від господарських операцій.
Пунктом 4.1 ст. 4 цього Закону встановлено, що валовий дохід –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України , її континентальному шельфі , виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99, прибуток –це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.
Таким чином, можливий продаж товарів навіть за ціною нижчою ціни придбання є господарською діяльністю в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та діяльністю, направленою на отримання доходу.
Крім того, відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими , платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За змістом цієї норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
Судом встановлено, що на час здійснення відповідачем перевірки позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують витрати по придбанню в 3 та 4 кварталах 2006 року брухту чорних металів у вітчизняних постачальників. Дані документи за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А тому включення позивачем всіх витрат по придбанню в 3 та 4 кварталах 2006 року брухту чорних металів до складу валових в повній мірі відповідає вимогам п.5.1 ст.5 та п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пункт 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»однозначно вказує на те, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Таким чином, твердження відповідача в акті документальної перевірки про те, що до складу валових витрат відповідних періодів відноситься та частина первісної вартості запасів, що в подальшому була використана в господарській діяльності суб’єкта господарювання, направленої на отримання доходу, є безпідставним та не ґрунтується на приписах пунктів 5.1 , 5.3 , 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому висновок відповідача про те, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму 6.809.791,00 грн., є помилковим, оскільки такий розмір валових витрать підтверджується даними первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Ферко».
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що твердження позивача у позовній заяві щодо відсутності у нього збиткових операцій за наслідками здійснення господарських операцій з брухтом чорних металів у 2-му півріччі, ґрунтуються на даних первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Ферко»та наданих суду письмових доказів, з яких вбачається наступне.
На початок звітного періоду (3 квартал 2006 року) у позивача на рахунку 2.8.1 «Запаси»обліковувались, зокрема, брухт чорних металів в кількості 101,708 т на суму 226.188,98 грн., стружка сталева в кількості 1,983 т на суму 495,75 грн.
Всього запасів брухту чорних металів (включаючи стружку сталеву) у ТОВ «Ферко» станом на початок 3 кварталу 2006 року обліковувалось в кількості 214,052 т на суму 226.684,73 грн., що підтверджується випискою із «журналу-ордеру по субконто за 3 квартал 2006 р. рахунок 2.8.1 Запаси».
Крім того, в позивача також на початок даного звітного періоду в запасах рахувались колеса залізничні кількістю 1.194,053 т на суму 1.124.403,89 грн.
ТОВ «Ферко»відповідно до Реєстру приходних накладних за 2 півріччя 2006 року на протязі 3 та 4 кварталів 2006 року придбавало у відповідних постачальників брухт чорних металів. Всього було придбано даного товару: в 3 кв. 2006 р. в кількості 32.029,435 т на суму 31.967.439,58 грн. (без ПДВ); в 4 кв. 2006 р. в кількості 20.655,876 т на суму 22.524.439,93 грн. (без ПДВ).
В 4 кв. 2006 р. позивачем також були перероблені колеса залізничні в брухт чорних металів, що дало надходження в кількості 1.196,036 т (витрати по придбанню даних коліс позивачем було включено до складу валових витрат у минулі періоди, що відповідачем не заперечується).
Всього за 3 та 4 квартали 2006 року позивачем було оприбутковано брухту чорних металів в кількості 53.881,347 т на загальну суму 54.491.879,51 грн. (без ПДВ).
На протязі 3 та 4 кварталів 2006 року ТОВ «Ферко»реалізувало своїм замовникам (покупцям) брухт чорних металів в кількості 54.095,399 т на загальну суму 59.351.912,33 грн. (без ПДВ), що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а також Реєстром видаткових накладних за 2 півріччя 2006 р (копії в справі).
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Ферко»внаслідок здійснення операцій з брухтом чорних металів в 3 та 4 кварталах 2006 року отримало прибуток в розмірі 4.633.348,09 грн. (59.351.912,33 грн. –(54.491.879,51 грн. + 226.684,73 грн.), що спростовує висновки відповідача, викладені ним в акті перевірки.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 426.793,00 грн. Оскільки, відповідачем безпідставно нараховано позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1.702.447,75 грн., то розмір штрафних санкцій повинен бути змінений (зменшений) з врахуванням дійсного розміру заниження податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток за перевіряємий період, який становить 19.768,75 грн. і не заперечується позивачем.
Суд приходить до висновку, що розмір штрафних (фінансових) санкцій згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»повинен бути визначений в розмірі 9.884,38 грн., тобто на рівні 50 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання). Нарахування ж позивачеві іншої суми штрафних (фінансових) санкцій згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 416.908,62 грн. (426.793 грн. –9.884,38 грн.) є неправомірним.
Відповідно до оскаржуваного у відповідній частині податкового повідомлення-рішення позивачу відповідачем також нараховано штрафні (фінансові ) санкції в розмірі 861.108,00 грн. на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Підпунктом 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
Відповідно до Примітки до ст. 212 КК України під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При кваліфікації такого злочину необхідно виходити з того, що сума неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян згідно з п. 22.5 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 того ж Закону.
Розмір соціальної пільги в 2006 році становив 175 грн. Отже великим розміром заниження податкового зобов’язання слід визнати суму, яка становить 525.000 грн. (3000 х 175). Оскільки заниження позивачем податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток становить суму 19.768,75 грн., яка менше суми 525.000 грн., то застосування до ТОВ «Ферко» штрафної (фінансової) санкції в розмірі 861.108,00 грн. на підставі пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є таким, що не відповідає вимогам Закону.
Відтак, суд приходить до висновку, що нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1.278.016,62 грн. (416.908,62 грн. + 861.108,00 грн.) відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0003592308/0 є неправомірним.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що відповідач неправомірно визначив позивачу суму податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток підприємств: щодо основного платежу на суму 1.702.447,75 грн., щодо штрафних (фінансових) санкцій на суму 1.278.016,62 грн.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення в оспорюваній частині з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні 30.07.2007 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0003592308/0 від 22 травня 2007 року недійсним в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферко»суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2.980.464,37 грн., в т.ч. 1.702.447,75 грн. –основний платіж та 1.278.016,62 грн. –штрафні санкції.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя судді | О.О. Євсіков О.С. Копитова І.В. Усатенко |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –06.08.2007.