ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Справа№ 910/15194/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

За участю секретаря судового засідання Брунько А.І.

та представників сторін:

від АТ "Універсал Банк": Стовбун О.Й. - довіреність №109-ЮД від 17.05.2021;

від ОСОБА_1: Деяк Я.М. - ордер Серія СЕ №1017121 від 15.06.2021;

від ОСОБА_2: Деяк Я.М. - ордер Серія СЕ №1017122 від 15.06.2021;

Ганчук Г.В. (особисто) - паспорт НОМЕР_1 від 26.08.2016.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021

у справі №910/15194/20 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15194/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" (далі - ТОВ "Орізон").

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від від 20.01.2021 у справі №910/15194/20 визнано кредитором по відношенню до боржника:

- ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 27 601 704,00 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 22 078 000,00 грн - вимоги четвертої черги, 5 519 500,00 грн - вимоги шостої черги;

- ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 2 001 454,00 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 1 597 800,00 грн -вимоги четвертої черги, 399 450,00 грн - вимоги шостої черги;

- Акціонерне товариство "Універсал Банк" з грошовими вимогами на суму 26 547 635,04 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 20 467 431,04 грн - вимоги четвертої черги, 6 076 000,00 грн - вимоги забезпечені заставою боржника.

Відмовлено Акціонерному товариству "Універсал Банк" у визнанні кредитором на суму 4 841 188,93 грн, вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №2391-юд від 18.02.2021, згідно якої просить суд скасувати пункт 1 ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20 та ухвалити нове рішення, яким:

"Визнати кредитором у справі №910/15194/20 по відношенню до боржника Акціонерне товариство "Універсал Банк" з грошовими вимогами на суму 26 547 635,04 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 16 697 831,04 грн - вимоги четвертої черги, 9 845 600,00 грн - вимоги забезпечені заставою боржника.

Відмовити ОСОБА_1 у визнанні кредитором на суму 27 601 704,00 грн.

Відмовити ОСОБА_2 у визнанні кредитором на суму 2 001 454,00 грн".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги апелянт стверджує, що розмір вимог забезпечених кредиторів не може обмежуватись договірною вартістю предмета застави/іпотеки та дорівнює розміру заборгованості основного зобов`язання. В підтвердження своєї позиції посилається на постанову ВП ВС від 15.05.2018 у справі №902/492/17.

Крім того скаржник відмічає, що станом на час звернення з апеляційною скаргою загальна вартість предмету іпотеки складає 9 845 600,00 грн (згідно висновку ТОВ Агенство нежалежної оцінки «Ваш експерт» про вартість майна від 15.02.2021), а відтак вимоги АТ "Універсал Банк", які забезпечені заставою майна боржника, мають бути включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі.

Також АТ "Універсал Банк" заперечує проти визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які виникли на підставі позики, оскільки вказана позика не відображена у фінансовій звітності боржника.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 10.03.2021 апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" у справі №910/15194/20 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Гарнкик Л.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.05.2021.

23.04.2021 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Орізон" надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк", згідно якого боржник просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Боржник зауважує, що заява АТ "Універсал Банк" з грошовими вимогами до боржника не містила інформації та доказів, що дозволяли б розподілити вимоги на ті, що забезпечені та ті, для задоволення яких вартості майна недостатньо, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно визнав забезпеченими вимоги Банку у розмірі вартості предмета застави, який визначений сторонами у договорі.

Щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 то боржник відмічає, що наявність заборгованості перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджена судовими рішеннями, а тому дані обставини не потребують доказування.

05.05.2021 до суду апеляційної інстанції від АТ "Універсал Банк" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, згідно якого скаржник просить суд долучити до матеріалів справи:

- ухвалу Київського апеляційного суду від 19.03.2021 у справі №753/9175/20, відповідно до якої відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Універсал Банк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20 та зупинено дію вказаного рішення (рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20 були визнані вимоги ОСОБА_1 в межах справи про банкрутство ТОВ "Орізон");

- ухвалу Київського апеляційного суду від 02.03.2021 у справі №939/936/20, згідно якої відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Універсал Банк" на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2020 у справі №939/936/20 (рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2020 у справі №939/936/20 були визнані вимоги ОСОБА_2 в межах справи про банкрутство ТОВ "Орізон").

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Верховця А.А. у відпустці 30.04.2021, з 05.05.2021 по 07.05.2021; з 11.05.2021 по 14.05.2021, розгляд апеляційної скарги АТ "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20 призначено на 01.06.2021 (згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2021).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги АТ "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20; у розгляді справи оголошено перерву до 15.06.2021.

В судовому засіданні 15.06.2021 представники сторін надали пояснення по суті спору.

Представвник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 в оскаржуваній частині.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Ганчук Г.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні 15.06.2021, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Керуючись положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України, зважаючи на вимоги апеляційної скарги, з метою недопущення порушення прав інших учасників щодо можливості оскарження ухвали місцевого господарського суду від 20.01.2021, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали (в оскаржуваній частині) норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги АТ "Універсал Банк" не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Орізон" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової,13-В, ідентифікаційний номер 22919904). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Орізон", розпорядником майна призначено Севостьянова Євгена Вікторовича . Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Орізон" за номером 65455 від 11.11.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

11.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 27 597 500,00 грн.

В обґрунтування зазначених грошових вимог ОСОБА_1 посилається на укладений між нею та боржником договір позики від 25.12.2007 та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20, згідно якого з ТОВ "Орізон" стягнуто на користь ОСОБА_1 27 597 500,00 грн.

Господарський суд міста Києва дослідивши зазначену заяву ОСОБА_1 визнав її кредитором по відношенню до боржника на суму 27 601 704,00 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 22 078 000,00 грн - вимоги четвертої черги, 5 519 500,00 грн - вимоги шостої черги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 , надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.12.2007 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ "Орізон" (позичальник) було укладено договір позики на суму 830 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 15.01.2019.

Пунктом 3 договору позики сторони погодили, що у випадку невиконання зобов`язання, позичальник, крім суми боргу за цим договором, зобов`язується сплатити позикодавцю штраф у сумі 25 % від неповернутої частини боргу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст.1049 ЦК).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1662цс17, в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 740/2904/17-ц).

Оскільки позичальник у встановлений договором позики від 25.12.2007 строк грошові кошти не повернув, ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про стягнення боргу за вказаним договором.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Орізон" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Орізон" на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 27 597 500,00 грн, з яких: 22 078 000,00 грн - сума основного боргу, 5 519 500,00 грн - штраф.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, враховуючи, що грошові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Орізон" підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, зважаючи на положення ст. 133 КУзПБ, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про визнання ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 27 601 704,00 грн, з яких: 22 078 000,00 грн. - вимоги четвертої черги, 5 519 500,00 грн. - вимоги шостої черги.

До того ж, слід звернути увагу скаржника, що в межах провадження у справі про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому порядку його недійсним.

Разом з тим суд апеляціної інстанції зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС КГС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За наведеного, посилання скаржника на те, що грошові кошти за договором позики не були передаті боржнику не приймаються судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 надала суду копію договору позики та рішення суду про стягнення грошових коштів за вказаним договором, що є більш вірогідним доказом у порівнянні з припущеннями скаржника, що не підтверджені жодними належними та достовірними доказами.

Крім того колегія суддів відмічає, що в разі скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20 скаржник не позбавлений можливості звернутись до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд ухвали від 20.01.2021 (в частині кредиторських вимог ОСОБА_1 ) за нововиявленими обставинами.

Стосовно кредиторських вимог ОСОБА_2 , суд відмічає наступне.

11.12.2020 до Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 1 997 250 грн.

В обґрунтування зазначених грошових вимог ОСОБА_2 посилається на укладений між ним та боржником договір позики від 10.01.2012 та рішення Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2020 у справі №939/936/20, відповідно до якого з ТОВ "Орізон" стягнуто на користь ОСОБА_2 стягнуто 1 997 250,00 грн.

Господарський суд міста Києва дослідивши зазначену заяву ОСОБА_2 визнав його кредитором по відношенню до боржника на суму 2 001 454,00 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 1 597 800,00 грн -вимоги четвертої черги, 399 450,00 грн - вимоги шостої черги;

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 10.01.2012 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ТОВ "Орізон" (позичальник) було укладено договір позики на суму 60 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 15.01.2013.

Пунктом 3 договору позики сторони погодили, що у випадку невиконання зобов`язання, позичальник, крім суми боргу за цим договором, зобов`язується сплатити позикодавцю штраф у сумі 25 % від неповернутої частини боргу.

Зважаючи на те, що позичальник у встановлений договором позики від 10.01.2012 строк грошові кошти не повернув, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за вказаним договором.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2020 у справі №939/936/20 позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Орізон" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Орізон" на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 997 250,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на викладені вище норми права та враховуючи, що грошові вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Орізон" підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про визнання ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 2 001 454,00 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 1 597 800,00 грн -вимоги четвертої черги, 399 450,00 грн - вимоги шостої черги;

Щодо кредиторських вимог АТ "Універсал Банк", суд відмічає наступне.

14.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява АТ "Універсал Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 31 384 619,97 грн, які кредитор просив внести до реєстру в наступній черговості: 31 177 919,97 грн - забезпечені заставою майна боржника, 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 206 700,00 - вимоги четвертої черги.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги АТ "Універсал Банк" обґрунтовано наявністю заборгованості ТОВ "Орізон", яка виникла на підставі генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 (далі - генеральний договір), вимоги за яким забезпечені договорами іпотеки нерухомого майна від 27.12.2007.

За твердженнями заявника Банк належним чином виконав свої зобов`язання за договором та надав боржнику кредитні кошти у передбаченому розмірі, проте ТОВ "Орізон" порушив строки повернення кредиту та процентів, що стало підставою для звернення Банку до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення заборгованості та процентів за генеральним договором та додатковою угодою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Орізон" на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість по кредиту в розмірі 781 812 дол. США 34 центів, заборгованість по відсоткам в розмірі 78 246 дол. США 22 центів, заборгованість по підвищеним відсоткам в розмірі 2 130 дол. США 03 центів та судовий збір в розмірі 206 700,00 грн (дане рішення залишено без змін Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020).

Таким чином Банк стверджує, що у ТОВ "Орізон" наявна заборгованість перед Банком станом на 11.12.2020 у розмірі 31 388 823,97 грн, з яких:

- 24 205 944,66 грн заборгованість по кредиту (еквівалентно 862 188,59 дол. США);

- 2 130 786,38 грн 3% річних за період з 05.12.2017 по 09.11.2020 (еквівалентно 75 896,22 дол. США);

- 4 841 188,93 грн інфляційні втрати за період з грудня 2017 року по жовтень 2020 року;

- 206 700,00 грн судовий збір за подання позовної заяви у справі №910/2983/16 та 4 204,00 грн судові витрати кредитора в межах даної справи.

Господарський суд міста Києва розглянувши заяву АТ "Універсал Банк" з грошовими вимогами визнав Банк кредитором по відношенню до боржника на суму 26 547 635,04 грн, з яких 4 204,00 грн - вимоги першої черги, 20 467 431,04 грн - вимоги четвертої черги, 6 076 000,00 грн - вимоги забезпечені заставою боржника. Відмовив АТ "Універсал Банк" у визнанні кредитором на суму 4 841 188,93 грн, що складають інфляційні втрати на суму боргу, з огляду на те, що за умовами генерального договору від 26.12.2007 №BL742 з додатковою угодою кредитні кошти (кредит) надавався в доларах США та стягнення боргу за вказаним договором у судовому рішенні виражено також у доларах США, що виключає можливість нарахування інфляційних втрат на суму такого боргу в доларах США.

АТ "Універсал Банк" не погоджується з вказаним рішенням Господарського суду міста Києва в частині розміру вимог, які забезпечені заставою майна боржника та вважає, що вимоги забезпечені заставою боржника мають бути визначені у розмірі загальної вартості предмету іпотеки - 9 845 600,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд дослідивши заяву АТ "Універсал Банк" з кредиторськими вимогами до боржника, враховуючи норми матеріального права, погоджується з місцевим господарським судом щодо визнання Банку забезпеченим кредитором в розмірі 6 076 000,00 грн, з огляду на наступне.

Так, з наявних матеріалів справи слідує, що 26.12.2007 між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк" та ТОВ "Орізон" (позичальник) було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №BL742.

26.12.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду №BL742-К/1 до генерального договору, відповідно до п.1 якої банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 900 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.

У забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором з додатковою угодою, 27.12.2007 між Банком та ТОВ "Орізон" укладено договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., та зареєстрований за №8828, згідно п. 1 якого в іпотеку передано нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №11) літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ТОВ "Орізон".

Пунктом 1.2 договору іпотеки визначено, що заставна вартість предмету іпотеки згідно зі звіту незалежного суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" від 26.11.2007, становить 2 470 800,00 грн.

Крім того, 26.12.2007 між Банком та ТОВ "Орізон" укладено договір іпотеки нерухомого майна - квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., та зареєстрований у реєстрі за №8105, згідно п. 1 якого в іпотеку передано квартиру, що складається з трьох кімнат, загальною площею 92,50 кв.м., житловою площею 59,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належать ТОВ "Орізон".

Станом на дату укладення цього договору заставна вартість предмету іпотеки згідно зі звіту незалежного суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" від 26.11.2007, становить 3 605 200,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд відмічає, що визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватись з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань (зокрема, ст.ст. 572, 575, 589 ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку») та з урахуванням КУзПБ.

Так, відповідно до cт. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Аналогічні положення також передбачено ч.ч. 5, 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", в яких зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Згідно ч. 2 ст. 45 КУзПБ, забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.

З урахуванням наведених норм права, оскільки вартість предметів іпотеки, як вірно встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що визначена між АТ "Універсал Банк" та ТОВ "Орізон" у наведених вище договорах іпотеки становить 6 076 000,00 грн (за договором іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 27.12.2007 на суму 2 470 800,00 грн, за договором іпотеки нерухомого майна - квартири від 26.12.2007 на суму 3 605 200,00 грн), в той час коли вимоги АТ "Універсал Банк" за генеральним договором про надання кредитних послуг від 26.12.2007 становлять 26 543 431,04 грн, отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 КУзПБ, висновок Господарського суду міста Києва про те, що вимоги АТ "Укрексімбанк" є забезпеченими лише в частині вартості предмета іпотеки, а залишок вимог вважається незабезпеченим, є правильним та узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові ВС від 17.06.2020 у справі №905/2028/18.

При цьому, такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності КУзПБ (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

Разом з тим посилання скаржника, в підтвердження своїх доводів, на постанову ВП ВС від 15.05.2018 у справі №902/492/17 є безпідставним, оскільки правовідносини у справі №902/492/17 та у справі, що розглядається не є подібними, оскільки у справі №902/492/17 грошові вимоги забезпеченого кредитора були заявлені до боржника майнового поручителя, який не є боржником за основним зобов`язанням, тоді як у справі, що розглядається - такі вимоги були заявлені до особи, яка є одночасно боржником за основним зобов`язанням та майновим поручителем.

Щодо посилань скаржника (в обґрунтування необхідності визнання Банку забезпеченим кредитором боржника на суму 9 845 600,00 грн) на висновки ТОВ Агенство нежалежної оцінки «Ваш експерт» про вартість заставного майна від 15.02.2021, то слід відмітити, що вказані докази не приймаються судом до уваги, оскільки висновки нежалежної оцінки не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а Банк не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів до місцевого господарського суду. До того ж, слід звернути увагу, що звертаючись з заявою про визнання кредитором Банк просив визнати його забезпеченим кредитором боржника на суму 31 177 919,97 грн, тоді як у апеляційній скарзі просить суд визнати забезпеченим кредитором на суму 9 845 600,00 грн. Тобто, вказана вимога Банку не була предметом розгляду в суді першої інстанції, що унеможливлює її розгляд судом апеляційної інстанції.

За наведеного, зважаючи на вартість предметів іпотеки, яка визначена сторонами у договорах іпотек, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що відповідні вимоги за генеральним договором №BL742 від 26.12.2007 з додатковою угодою є забезпеченими на загальну суму 6 076 000,00 грн, а саме: за договором іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 27.12.2007 на суму 2 470 800,00 грн, за договором іпотеки нерухомого майна - квартири від 26.12.2007 на суму 3 605 200,00 грн.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги Господарським судом міста Києва при винесенні оскаржуваної ухвали були дотримані, з чого слідує відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 в оскаржуваній частині.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги АТ "Універсал Банк" судом не вбачається.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 (в оскаржуваній частині) у справі №910/15194/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15194/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.06.2021.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник