ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

УХВАЛА

15 червня 2021 року                                                Справа № 915/178/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

розглянувши заяву ліквідатора від 11.06.2021 № 02-01/66/63 про забезпечення позову

ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївське підприємство “Ера” Сашина Олександра Андрійовича (а/с 194, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача 1: ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

до відповідача 2: ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );

до відповідача 3: ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 );

до відповідача 4: ОСОБА_4 (ідент. номер НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 );

до відповідача 5:    ОСОБА_5 (ідент. номер НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 );

про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута – заінтересованих осіб та керівника банкрута

у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївське підприємство “Ера”, у якій

кредитори:

1) Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001);

2) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області (пр. Центральний, 93, м. Миколаїв, 54017);

3) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020);

банкрут: Товариство з додатковою відповідальністю “Миколаївське підприємство “Ера” (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030);

ліквідатор: арбітражний керуючий Сашин О.А. (а/с №194, м. Миколаїв, 54001)

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/178/18 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) “Миколаївське підприємство “Ера”; постановою від 23.07.2018 визнано товариство банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сашина О.А.

Ліквідатор ТДВ “Миколаївське підприємство “Ера” арбітражний керуючий Сашин О.А. 09.09.2021 звернувся до господарського суду Миколаївської області із заявою від 07.06.2021 вих. № 02-01/65/59 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута - заінтересованих осіб та керівника банкрута у зв`язку з доведенням до банкрутства ТДВ “Миколаївське підприємство “Ера” та просить стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти   у сумі 4459772,80 грн.

14.06.2021 ліквідатором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, грошові кошти, які належать відповідачам – фізичним особам: ОСОБА_1 (член наглядової ради банкрута); Зарецькому Валерію Федоровичу (член наглядової ради банкрута);  Прудкому Сергію Васильовичу (член наглядової ради банкрута); Солов`ю Петру Феофановичу (член наглядової ради банкрута); Бурцеву Олександру Володимировичу (директору банкрута).

У цій же заяві ліквідатор клопоче про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про вжиття запобіжних заходів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, суд дійшов висновку про її повернення заявнику з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 139 ГПК України визначено вимоги до заяви про вжиття запобіжних заходів.

Проте, вказана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим ст. 139 ГПК України.

Зокрема, у відповідності до ч. 5 ст. 139 ГПК України, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, відповідно до ч.1 вказаної норми, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, як визначено ч.1 вказаної норми.

У відповідності до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2021 рік встановлено у розмірі 2270,00грн.

Таким чином, заява про забезпечення позову, подана у 2021 році, має бути оплачена судовим збором у розмірі 1135,00 грн.

Проте, доказів сплати судового збору у розмірі 1135,00 грн., до заяви заявник не додає. Натомість у заві заявник клопоче про звільнення від сплати судового збору.

Статтею 8 Закону України “Про судовий збір” визначено що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім?ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров?ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством передбачене право суду звільнити позивача/заявника від сплати судового збору за наявності певних передбачених законодавством обставин.

За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до прийняття постанови у справі (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27 березня 2014 року по справі № 913/740/13-г).

Так, звертаючись з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, останнє позивачем не обґрунтовано взагалі.

Суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає відхиленню, у зв`язку з необґрунтованістю та з урахуванням принципу рівності сторін.

Таким чином, заявником не дотримано вимог ст. 139 ГПК.

Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд повертає заяву про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 139, 140,234 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову разом з додатками повернути заявникові без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена ( ст. ст. 235, 255 ГПК України).

                    Суддя                                                                                   Т.М. Давченко