ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 р. Справа № 94335/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді                                                                                             Онишкевича Т.В.

Суддів                                                                                                                  Попка Я.С. ,  Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання                                                                   Крот О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Ми і Ко» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року про відмову у забезпеченні його позову до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України про скасування наказів,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2009 року ПП «Ми і Ко» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог (а.с. 3-6, 18) просило скасувати як протиправні накази Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України № 154 від 15.07.2008 року та № 17 від 10.02.2009 року про анулювання ліцензії АВ № 383548 від 14.11.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу.  

Під час судового розгляду справи представник ПП «Ми і Ко» у порядку ст. 117 КАС України заявив клопотання про забезпечення заявленого підприємством адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних наказів відповідача.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що територіальне управління Головавтотрансінспекції у Львівській області чинить безпідставний тиск на ПП «Ми і Ко», вчиняє щодо нього неправомірні дії із залученням фіскальних органів, погрожує його водіям з мотивів нелегітимної діяльності, вилучає автомашини, складає акти, протоколи та розповсюджує неправдиву інформацію, що у сукупності впливає на авторитет підприємства,  загрожує припиненню його господарської діяльності і може спричинити невиплату заробітної плати значному штату працівників. Вважає, що зупинення дії оскаржуваних наказів відповідача жодним чином не впливає на вирішення справи по суті і така позиція суду є помилковою. Просить врахувати, що справу розглянуто суддею одноособово, тобто неповноважним складом суду, і що при вирішенні заявленого ним клопотання про забезпечення адміністративного позову не було дотримано передбаченого законом строку його розгляду.   

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання  апеляційного суду не з’явилися, що згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ПП «Ми і Ко» про забезпечення його адміністративного позову, суд виходив із того, що вказані для цього підстави відсутні, а вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки у такому випадку фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам процесуального права та є правильними.

Встановлено, що предметом порушеного у даній справі публічно-правового спору є перевірка законності прийняття відповідачем наказів за № 154 від 15.07.2008 року та № 17 від 10.02.2009 року про анулювання ліцензії ПП «Ми і Ко» серії АВ № 383548 від 14.11.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу, а заявлені позовні вимоги передбачають їх скасування.

За правилами ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зупинення судом у порядку забезпечення адміністративного позову дії оспорюваних правових актів індивідуальної дії дозволить подальше, всупереч офіційної позиції контролюючого органу державного управління у сфері автомобільного транспорту, здійснення позивачем ліцензійного виду господарської діяльності та фактично передбачатиме ухвалення рішення без розгляду справи по суті.    

Покликання апелянта на розгляд справи неповноважним складом суду колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з огляду на положення норм Указу Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» № 1572 від 15.12.1999 року Головна державна інспекція на автомобільному транспорті України не належить до центральних органів виконавчої влади, що виключає необхідність розгляду і вирішення даної справи окружним адміністративним судом колегією у складі трьох суддів згідно із вимогами ч.1 ст. 24 КАС України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої ухвали не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі, правильно встанови фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак  подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Ми і Ко» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у справі № 2-а-1995/09/1370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.           

Головуючий суддя                                                                                            Онишкевич Т.В.

Судді                                                                                                                 Попко Я.С. ,  Сапіга В.П.

Ухвала у повному обсязі складена 31 березня 2010 року.