П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  120/8450/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач -  Граб Л.С.   

09 червня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Граб Л.С.

суддів:  Сторчака В. Ю.  Іваненко Т.В. ,

за участю: секретаря судового засідання:  Шпикуляка Ю.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Паворознюка Б.М.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, в якому просив:

-зобов`язати Війтівецьку сільську раду Хміль ницького району Вінницької області надати йому попередню роботу (посаду), яку він обіймав до обрання в 2010 році Качанівським сільським головою Хмільниць кого району Вінницької області, а за її відсутності-іншу рівноцінну роботу (посаду) у Війтівецькій сільській раді Хмільницького району Вінницької області, або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації;

- зобов`язати Війтівецьку сільську раду Хмільницького району Вінницької області у період з 26.11.2020 до його працевлаштування, але не більше шести місяців, нарахувати та виплатити   із місцевого бюджету середню заробітну плату, яку він одержував на посаді виконуючого обов`язки старости Качанівського старостинського округу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.  

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання уповноваженого представника не направив.

У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно розпорядження сільського голови Качанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 16.06.2006 ОСОБА_1 призначений на посаду спеціаліста землевпорядника Качанівської сіліської ради за результатами конкурсу.

В 2010 році позивача обрано Качанівським сільським головою, до виконання обов`язків якого, останній приступив згідно з рішенням 1 сесії 6 скликання Качанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 22.11.2010.

В 2015 році на чергових виборах ОСОБА_1 повторно обрано Качанівським сільським головою та рішенням 1 першої сесії 7 скликання від 05.11.2015 призначено на посаду.

Рішенням № 167 Жданівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області 9 сесії 7 скликання від 22.09.2016 "Про добровільне об`єднання тери торіальних громад" на підставі статей 2, 4, 6, 7 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад"  територіальними грома дами сіл Війтівці, Дібрівка, Ольгине Жданівської сільської ради та сіл Качанівка, Семки Качанівської сільської ради вирішено об`єднатися в Жданівську сільську об`єднану територіальну громаду з центром у селі Війтівці Хмільницького району Вінницької області.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач пояснив, а представник відповідача не заперечив, що 29.12.2016 відбулась перша сесія першого скликання Жданівської сільської ради ОТГ Хмільницького району Вінницької області, внаслідок чого у відповід ності до   ч.2 ст.8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіа льних громад" припинено його повноваження як голови Качанівського сільського голови з одночасним покладенням на останнього обов`язків старости сіл Качанівки та Семки Хмільницького району Вінницької області, оскільки до об`єднання територіальних громад він здійсню вав повноваження Качанівського сільського голови.

Рішенням 6 сесії Жданівської сільської ради 1 скликання від 30.05.2017 № 110 назву Жданівська сільська рада ОТГ змінено на Жданівська сільська рада.

Рішенням 40 сесії 7 скликання Жданівської сільської ради Хмільницького ра йону Вінницької області від 24.06.2019 за № 594 ОСОБА_1 переведено з посади виконуючого обов`язки старости села Качанівка та Семки на посаду ви конуючого обов`язки старости Качанівського старостинського округу.

Рішенням 51 сесії 7 скликання Жданівської сільської ради Хмільницького ра йону Вінницької області від 01.07.2020 року Жданівську сільську раду Хмі льницького району Вінницької області перейменовано у Війтівецьку сільську раду Хмільницького району Вінницької області.

На підставі рішення 1 сесії 8 скликання Війтівецької сільської ради Хмільни цького району Вінницької області від 25.11.2020 за № 16 та розпорядження сіль ського голови ОСОБА_2 від 25.11.2020 за № 57/07-03 "Про звільнення ОСОБА_3 " позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки старости Качанівського старостинського округу з 25.11.2020 у зв`язку із закінченням строку повнова жень виконавчого комітету сільської ради, ч. 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування".

В зв`язку із звільненням з займаної посади, позивач 07.12.2020 звернувся до Війтівецької сільської ради з заявою про надання йому попередньої роботи (посаду), яку він обіймав до обрання сільським головою, а за її відсутності надати іншу рівно  цінну роботу (посаду). Окрім того, на період  працевлаштування останній просив відповідача нарахувати та виплатити середню заробітну плату, яку одержував на посаді виконую чого обов`язки старости Качанівського старостинського округу.

Однак, відповідачем не вчинено дій щодо поновлення ОСОБА_1  на попередній посаді,  або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації, а також не  забезпечено виплату середнього заробітку на період його працевлаштування.

Вищезазначене слугувало підставою для  звернення позивачем до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на день звільнення позивача з посади старости Качанівського старостинського округу для старост не передбачені законодавчі гарантії охорони їх трудових та інших прав як депутатів місцевих рад,  надання ОСОБА_1 попередньої чи рівнозначної їй роботи (посади) не є законодавчо передбаченим обов`язком Війтівецької сільської ради.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

За змістом ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовані Законом України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

За визначенням, що міститься у ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради визначено Законом України "Про статус депутатів місцевих рад".

Частиною другою статті 33 вищевказаного Закону передбачено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" унормовано, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Ст. 14-1 Закону України  "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції чинній на момент призначення позивача виконуючим обов`язки старости,  визначено, що у селах, селищах, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", за винятком її адміністративного центру, обирається староста на строк повноважень місцевої ради. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу старости села, селища" від 09.02.2017 № 1848-VIII, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" доповнено статтею 54-1 за змістом частини четвертої якої на старост поширюються гарантії діяльності депутатів місцевих рад, передбачені  Законом України  "Про статус депутатів місцевих рад", якщо інше не встановлено законом.

Статтею 118 КЗпП України передбачено гарантії для працівників, обраних на виборні посади, відповідно до якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, орган.

Під рівноцінною роботою (посадою) слід розуміти роботу (посаду), не нижче за кваліфікацією чи посадою, за якою особа працювала до обрання на виборну посаду (відповідного голови/секретаря).

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на час призначення   ОСОБА_1 на посаду старости, така посада була виборною посадою органів місцевого самоврядування, а відтак на останнього поширювалися гарантії діяльності депутатів місцевих рад, передбачені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад", якщо інше не встановлено законом, зокрема, в частині збереження робочого місця або середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не  більше  шести  місяців, у разі неможливості надання відповідної  роботи  (посади) такій особі. Однак, на момент звільнення позивача, у зв`язку із внесеними змінами до законодавства, посада старости втратила статус виборної і відповідно на старост вже не розповсюджувались вказані гарантії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ОСОБА_1 на момент звільнення 25 листопада 2020 року, в силу дії приписів Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства" від 16.07.2020 №805-ІХ, не мав статусу ні сільського голови, ні депутата сільської ради, ні особи до них прирівняної. Отже на нього не могли поширювалися вимоги ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та ст.118 КЗпП України.

Крім того, як слідує зі змісту оскаржуваного судового рішення, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача пояснила, що  поновлення позивача на посаді, яка є рівноцінна тій, яку він обіймав на попередній роботі, а саме-спеціаліста землевпорядника Качанівської сільської ради, є неможливим, адже всі вакантні посади в Війтівецькій сільській раді, які відповідають вимогам ОСОБА_1 , передбачають наявність вищої освіти, якої ОСОБА_1 немає.

В свою чергу, позивач підтвердив, що дійсно не має вищої освіти, проте пояснив, що у 2004 році закінчив Верхівський сільськогосподарський технікум Вінницького державного аграрного університету за спеціальністю "Землевпорядкування" та здобув кваліфікацію техніка землевпорядника. Наведене знайшло своє підтвердження наявною в матеріалах справи копією диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 .

При цьому, згідно наданого представником відповідача на вимогу суду інформаційного листа за №86 від 05.02.2021, всі посади, на які в листопаді 2020 року Війтівецькою сільською радою оголошувалися конкурси на заміщення вакантних посад (8 конкурсів),  передбачали, окрім іншого, наявність в кандидата вищої освіти.

Відповідні вимоги до кандидатів на посади були розроблені відповідно до Наказу Національного агентства України з питань державної служби від 07.11.2019 за №203-19 "Про затвердження Типових професійно кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування", а відтак, не можуть бути змінені відповідачем з метою працевлаштування позивача.

Вищезазначене свідчить, що відповідач об`єктивно не мав змоги запропонувати ОСОБА_1 попередню роботу (посаду), або будь-яку іншу рівноцінну роботу (посаду), адже на час звільнення позивача з посади старости, змінились вимоги щодо осіб які мають право обіймати посади які є рівноцінними його попередній посаді (наявність вищої освіти).  

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі   15 червня 2021 року.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Сторчак В. Ю.  Іваненко Т.В.