ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 р. Справа № 63352/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді                                                                                             Стародуба О.П.

Суддів                                                                                                                  Пліша М.А. ,  Довгополова О.М.

при секретарі судового засідання                                                                   Поворозник Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на  постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов’язання вчинити дії,-

                                                                              ВСТАНОВИЛА:

Позивачі в квітні 2009 року звернулися до суду із адміністративними позовамим, якими просили зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити в їх користь не виплачене як дітям війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2008 роки.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано головне управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. включно та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і в межах передбачених ним видатків, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено частково, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1,3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Оскільки, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі відповідачем по справі не заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятого рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-

                                                                                     УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 квітня 2009 року по справі №2а-475/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                                            Стародуб О.П.

Судді                                                                                                                 Пліш М.А. ,  Довгополов О.М.

< Текст >