Ухвала

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 263/3328/19

провадження № 61-9339ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Д`яконової Кристини Ігорівни на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк терміном один місяць для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її діда ОСОБА_3 .

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її діда ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Її батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до смерті спадкодавця ОСОБА_3 , тому вона є спадкоємцем ОСОБА_3 за правом представлення. Після смерті батька вона проживала з матір`ю та не підтримувала відносин з родиною батька. Про смерть діда ОСОБА_3 вона дізналася від родичів тільки в січні 2019 року. Крім того, на момент смерті діда їй було 16 років, тобто вона була неповнолітньою. Враховуючи наведене, її необізнаність про смерть спадкодавця та відкриття спадщини, а також її неповнолітній вік на час смерті діда є поважними причинами пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущено позивачем з причин, які не можуть бути визнані поважними в розумінні статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали їй у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою.

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Д`яконової К. І. задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову з інших підстав.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і була фактично прийнята його спадкоємцями до введення в дію ЦК України 2004 року. Тому до спірних відносин необхідно застосовувати Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР). Нормами ЦК УРСР не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, тому підстав для задоволення позову немає.

31 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Д`яконова К. І. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у позивача існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини в межах передбаченого законодавством шестимісячного строку. На час смерті діда позивач була неповнолітньою, а тому не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності для вчинення необхідних дій для прийняття спадщини. Апеляційним суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ЦК УРСР, так як спадкоємці ОСОБА_3 зверталися до нотаріальної контори з відповідними заявами у 2005 році, коли вже діяв ЦК України. Заявою від 26 березня 2005 року відповідач ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Отже, суди повинні керуватися законом, який діяв на час звернення сторін до нотаріальної контори. Оскаржувані судові рішення буди постановлені без урахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 751/8489/18.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є онукою померлого ОСОБА_3 . Батько ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , який є сином спадкодавця ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадщину у вигляді 63 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «АЗОВ» прийняла його дружина ОСОБА_6 , яка на час смерті чоловіка постійно мешкала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

25 березня 2005 року в Першій маріупольській державній нотаріальній конторі ОСОБА_6 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 березня 2005 року на зазначене майно.

Відповідач ОСОБА_2 , яка є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , 26 березня 2005 року подала до Першої маріупольської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, яка відкрилася після смерті батька.

21 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що частинами першою, третьою статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За змістом пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР. Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Таким чином, за змістом вказаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР. Встановивши, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і була фактично прийнята його спадкоємцями до введення в дію ЦК України, суд першої інстанції без урахування положень пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, безпідставно застосував до спірних правовідносин норми статей ЦК України, які не підлягали застосуванню, і не застосував норми ЦК УРСР, які підлягали застосуванню. Оскільки нормами ЦК УРСР не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, підстав для задоволення позову немає.

Наведені висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2018 року у справі № 556/1354/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 650/1329/16-ц.

Враховуючи наведене, посилання заявника на постанови Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 751/8489/18 щодо визначення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є неспроможними, оскільки у наведених заявником справах встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Д`яконової Кристини Ігорівни на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко