Ухвала

14 червня 2021 року

м. Київ

справа № 520/5452/19

провадження № 61-6338 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павенський Борис Володимирович,нарішення Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Hyundai Sonata», 2011 року випуску від 05 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнати за ним право власності на вказаний автомобіль та витребувати його з незаконного володіння ОСОБА_1 посилаючись на те, що належний йому на праві власності спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_3 від його імені без його на те згоди, тому він вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 березня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «Hyundai Sonata», 2011 року випуску, укладений 05 лютого 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Визнано право власності ОСОБА_2 на вказаний транспортний засіб та витребувано його у ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 не здійснював відчуження належного йому автомобіля марки«Hyundai Sonata», 2011 року випуску, а вибув він із його володіння не з його волі, а іншим шляхом.

До Верховного Суду 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У травні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та додані до неї матеріали, з якої вбачається, що ціна позову на день його подання становила 316 500,00 грн, що підтверджується копією позовної заяви, тому виходячи із цієї ціни позову сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 1 та 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом п`ятим частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування його з чужого незаконного володіння та визнання права власностіна вказаний автомобіль, вартість якого на день подання позову становила 316 500,00 грн.

Отже, ціна позову станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250=567 500 грн).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

При застосуванні критерію малозначності у цій справі Верховний Суд також врахував, що справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями процесуального закону могли вимагати касаційного розгляду справи, хоча в ухвалі Верховного Суду від 11 травня 2021 року заявнику вказано за необхідність врахування положень пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз`яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павенський Борис Володимирович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара