Справа№22-6961     Головуючий в 1 інстанції Сазонова М. Г.

Категорія - 21     Доповідач - Шевченко В.Ю.

УХВАЛА

 іменем     України

27 серпня 2009 року

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Маширо О.П.,  суддів Шевченко В.Ю., Олєйникової Л.С. ,  при секретарі Лєдовській О.М. ,  з   участю      відповідача   ОСОБА_1,  представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Старобешівського районного суду 19 червня 2009р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_4,  треті особи: Старобешівська державна нотаріальна контора,  Державне комунальне підприємство «Старобешівське бюро технічної інвентаризації» про визнання договорів дарування нерухомого майна удаваними,  визнання їх договорами купівлі-продажу,  визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Старобешівського районного суду 19 червня 2009р.,  яким було відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_1,  ОСОБА_4 про визнання договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки,  укладених 04 вересня 2004р.,  удаваними угодами,  визнання їх договорами купівлі-продажу,  визнання права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції,  ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  неповне з»ясування обставин,  що мають значення для справи,  недоведеність обставин,  які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того,  що суд необгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог,  оскільки під час розгляду справи було доведено,  що 04 вересня 2004р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договори купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки,  у зв»язку з чим договори дарування цього майна є удаваними угодами і вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

В засіданні апеляційного суду представники позивачки підтримали доводи апеляційної скарги,  просили рішення суду скасувати,  позов задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги,  просили рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлені наступні обставини.

04 вересня 2004р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки,  що знаходиться у смт. Старобешеве на території Старобешівської міської ради площею 0, 0566га. У цей же день між тими ж сторонами укладено договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1. Обидва договори посвідчені державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори. Право власності на це майно пройшло державну реєстрацію. Рішенням від 07 липня 2008р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Враховуючи встановлені по справі обставини та надані сторонами докази,  суд дійшов до висновку про недоведеність вимог позивачки про визнання вказаних договорів дарування удаваними угодами та визнання їх договорами купівлі-продажу,  у зв»язку з чим підстав для визнання зазначеного нерухомого майна спільної сумісної власністю подружжя Черкез та поділ його не має.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення осіб,  які приймали участь у розгляді справи,  дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Відповідно до  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,  яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог  ст. 235 ЦК України удаваним є правочин,  який вчинено сторонами для приховання іншого правочину,  який вони насправді вчинили.

Судом встановлено,  що договір дарування був укладений між відповідачами,  а не з позивачем,  який просив визнати цей договір удаваним.

Для визнання правочину удаваним суду слід установити,  що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі,  їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладання удаваної угоди недостатньо.

Відмовляючи у задоволенні позову,  суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того,  що,  укладаючи договір дарування ОСОБА_1 та ОСОБА_5,  мали повну уяву не тільки про предмет цього правочину,  а й досягли згоди щодо усіх істотних його умов. При укладанні договору дарування були виконані усі загальні вимоги,  додержання яких згідно зі  ст. 203 ЦК України є необхідним для чинності правочину.

Розглядаючи справу,  суд першої інстанції повно,  всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини,  з"ясував доводи і заперечення сторін,  встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про те,  що правових підстав для визнання договору дарування удаваним правочином не має.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу,  оскільки вони були досліджені судом першої інстанції та їм надана належна правова оцінка.

Доводи апелянта висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати,  що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права,  що призвели або могли призвести до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.  ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України,  апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 19 червня 2009р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.