ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/6737/20                                         Головуючий суддя І інстанції Божко В. В.

Провадження № 22-ц/818/3074/21                                Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року                                     м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів:                 - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зубкова Антона Євгеновича на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 22 лютого 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Божко В.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє від себе особисто та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей по Київському району м. Харкова про скасування рішення про зняття з реєстрації,

встановив:

13 листопада 2020 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє від себе особисто та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей по Київському району м. Харкова, про скасування рішення про зняття з реєстрації.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України цивільну справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України справу передано за підсудністю на розгляд до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

В апеляційній скарзі адвокат Зубков А.Є. просить ухвалу скасувати, та ухвалити нову, якою справу направити для продовження розгляду до Київського районного суду м.Харкова.

Зазначив, що відповідно до ч.2 ст.32 ЦПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються, тому Київський районний суд м. Харкова повинен був прийняти справу до свого провадження.

Отже, Київський районний суд м. Харкова порушив норми процесуального законодавства, ст.32 ЦПК України, що відповідно до ст.379 ЦПК України є підставою для її скасування.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що  цей спір має розглядатися за загальним правилом територіальної підсудності – за місцем місцезнаходження відповідача, ч. 2 ст. 27 ЦПК України, а не за виключною підсудністю – за місцезнаходження нерухомого майна, оскільки спір виник у зв`язку зі зняттям позивача з реєстрації місця проживання, ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду.

Визначаючи територіальну підсудність розгляду цієї справи за загальним правилом, передбаченим ч. 2 ст. 27 ЦПК України, суд першої інстанції всупереч вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості не звернув увагу, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України цивільну справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова (а.с. 52).

Передаючи справу на розгляд Київського районному суду м.Харкова, за адресою спірного місця реєстрації у кв. АДРЕСА_1 , яка перебуває в межах територіальної підсудності Київського районного суду м. Харкова, Червонозаводський районний суд дійшов висновку про те, що цей житловий спір має розглядатися згідно з правилами виключної підсудності відповідно до вимог статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням вказаного нерухомого майна, а не за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи, - тобто у Київському районному суді м.Харкова

Відповідно до частини третьої статті 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Наведені з цього приводу аргументи апеляційної скарги є обґрунтованими і колегія суддів з ними погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання протиправним та скасування відповідного рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації ОСОБА_1 за адресою кв. АДРЕСА_1 і такі вимоги є похідними від права користування згаданою квартирою, тобто майнового права, що входить у предмет доказування по справі..

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

 За змістом вказаної норми виключна підсудність встановлена для позовів про будь-які права з приводу нерухомого майна.

За загальним правилом, встановленим ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, а позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

 Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статі 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У пункті другому постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України в п.2 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 було роз`яснено судам, що спори, пов`язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу (в попередній редакції) позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність). До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 296/1657/17 від 24 жовтня 2018 року за наслідками розгляду питання про територіальну підсудність спору про визнання недійсним електронних торгів з реалізації нерухомого майна та скасування реєстрації права власності було зроблено наступний правовий висновок щодо змісту ст. 30 ЦПК України.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки суд першої інстанції з порушенням вказаної норми ст. 32 ЦПК України у даному випадку допустив спір про підсудність, колегія суддів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України скасовує оскаржену увалу та направляє справу для продовження розгляду до Київського районного суду м.Харкова.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зубкова Антона Євгеновича - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 22 лютого 2021 року- скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 14 червня 2021 року.

Головуючий                                                                                        В.Б. Яцина.

Судді                                                                                        І.В.Бурлака.

                                                                               О.М.Хорошевський.