Справа № 22ц-1816 Головуючий у суді першої інстанції Гансецька І.А.
Категорія 51 Доповідач Косигіна Л.М.
УХВАЛА
Іменем України
22 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Котік Т.С.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління", третіх осіб - прокуратури Корольовського району м. Житомира, Житомирського обкому профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за апеляційною скаргою представника позивачки - ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2009 року, -
встановила:
В січні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 96410 грн. 82 коп. матеріальної шкоди та 7300 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що 10.12.2003 року з нею стався нещасний випадок на виробництві. В 2006 році встановлена 1 група інвалідності. 29.03.2007 року відповідач незаконно звільнив її з роботи, при цьому не провів повного розрахунку за період з липня 2004 року по березень 2007 року. За даний період заробітна плата їй взагалі не нараховувалась. В зв'язку з цим, просила стягнути з відповідача матеріальну шкод, виходячи з мінімального заробітку з урахуванням інфляції, за період з липня 2004 року по березень 2007 року.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 36420 грн. компенсації середньої заробітної плати \з врахуванням інфляції та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок непроведения з нею розрахунку.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та вирішити справу по суті. Зокрема зазначила, що внаслідок отриманої виробничої травми позивачка не могла працювати, вимушена була знаходитися у відпустці за власний рахунок, а тому відповідач повинен виплатити ОСОБА_2 середній заробіток для даної категорії працівників з врахуванням інфляції. Крім того, суду не було надано документ, який би підтверджував виплату позивачці вихідної допомоги в сумі 582 грн. 13 коп.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 працювала кондуктором в КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" \надалі ЖТТУ з 21.08.1998 року \а.с. 88, 89 том 1\.
16.03.2001 року їй вперше встановлена 3 група інвалідності у зв'язку з загальним захворюванням \а.с. 68, 105 т. 1\, яка підтверджена під час повторного огляду 20.04.2002 року.
10.12.2003 року ОСОБА_2 отримала травму у вигляді забою правого плечового суглобу та хребта, струсу головного мозку, з приводу чого звернулась за медичною допомогою та перебувала на лікарняному з 11.12 по 29.12.2003 року \а.с. 105 т. 1\.
На підставі поданої заяви від 15.05.2004 року, наказом № 14-к від 27.05.2004 року, позивачка переведена на посаду мийниці-прибиральниці депо № 1 з 15.05.2004 року \а.с. 90, 92 т. 1\.
Частина 2 ст. 170 КЗпП України передбачає збереження за працівниками, переведеними на легшу нижчеоплачувану роботу відповідно до медичного висновку, попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня переведення, якщо інше не передбачено спеціальними правилами.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" \надалі Закон \ за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК або МСЕК. Висновок про необхідність тимчасового переведення працівника на легшу роботу видає ЛКК, на іншу легшу постійну роботу - МСЕК.
Збереження заробітної плати здійснюється шляхом виплати заробітної плати за виконану роботу та доплати за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
До заяви про переведення на іншу посаду ОСОБА_2 додала висновок ЛКК № 1541 \22 від 14.05.2004 року про те, що їй "протипоказана робота в рухаючому транспорті". Діагноз: гипертонічна хвороба кризовий перебіг, дисциркуляторна енцефалопатія \а.с. 91 том 1\. Висновку про необхідність переведення позивачки на легшу роботу \постійно або тимчасово в зв'язку з погіршенням стану здоров'я даний документ не містить, тому ОСОБА_2 не має право на збереження середнього заробітку відповідно до ст. 170 КЗпП України та ст. 31 Закону.
03.06.2004 року \майже через півроку позивачка звернулась до ЖТТУ із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, що стався з нею у грудні 2003 року \а.с. 188 т. 1\.
Рішенням комісії по розслідуванню обставин нещасного випадку визнано, що травма, отримана ОСОБА_2 не пов'язана з виробництвом, в зв'язку з чим
05.08.2004 року складено акт форми НТ № 74 \а.с. 183, 184 т. 1\.
10.08.2004 року позивачці встановлена 2 група інвалідності \загальне захворювання \, яка підтверджена під час проходження повторного огляду
14.09.2005 року \а.с. а.с. 68, 105 т. 1\.
На підставі припису № 1\12 Держпромгірнагляд по Житомирській області від 21.12.2005 року та акту спеціального розслідування форми Н-5, 26.12.2005 року складено акт № 11 форми Н-1, яким встановлено, що нещасний випадок, який стався із позивачкою 10.12.2003 року, пов'язаний з виробництвом. \а.с. 21-22, 23-24 т. 1\.
24.03.2006 року ВВД Фонду соціального страхування звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсними актів форми Н-1 та Н-5 від 26.12.2005 року \а.с. 63-65 том 1\. Постановою господарського суду від 20.09.2007 року в задоволенні позову відмовлено, оскільки Фонд не має права оскаржувати вказані акти \а.с. 69-71 т. 1\.
Висновком МСЕК від 18.09.2006 року позивачці встановлено 1 групу інвалідності з 13.09.2006 року, причина інвалідності - трудове каліцтво, ступінь втрати професійної працездатності - 80% \а.с. 34, 97, 98 том 1\, а з 17.11.2008 року - встановлена безстроково \а.с. 4 том 2\.
Наказом № 27-к від 29.03.2007 року ОСОБА_2 звільнена з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я \а.с. 33, 96, 96, 97-98, 194 том 1\.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка протягом 2004-2005 років 8 разів перебувала у відпустках за власний рахунока.с. 102 том 1\: 26.01 - 04.02.04 року \нак. № 9-к від 03.02.04 року, 30.08-30.09.04 року \нак. № 72-к від 30.08.04 року, 11.11-25.11.04 року \нак. № 92-к від 15.11.04 року, 24.02-24.03.05 року \нак. № 18-к від 01.03.05 року, 25.03. - 08.04.05 року \нак.№ 30-к від 31.03.05 року, 17.05- 30.05.05 року \нак.№ 42-к від 19.05.05 року, 01.06. - 01.07.05 року \нак. № 45-к від 01.06.05 року, 26.07.- 08.08.05 року \нак. № 63-к від 28.07.05 року. Названі накази винесені на підставі заяв ОСОБА_2, є чинними і ніким не оскаржені.
Протягом цього ж періоду позивачка перебувала на лікарняному лікуванні: з 05.02. по 27.02.04 року, з 05.04. по 09.0404 року, з 10.05 по 14.05.04 року, з 09.06. по 18.06.04 року, з 06.07. по 06.08. 04 року, з 13.08. по 26.08.04 року, з 05.10 по 29.10.04 року, з 01.11. по 10.11.04 року, з 01.12.04 року по 17.01.05 року, з 24.06. по 25.07.05 року \а.с. 197 т. 1\. В подальшому листки непрацездатності ОСОБА_2 не видавались, що підтверджується листом управління охорони здоров'я від 30.06.2005 року № 3598\02 \а.с. 178 том 1\.
З довідки про доходи ОСОБА_2 \а.с. 101 том 1\ вбачається, що позивачка з грудня 2003 року по липень 2005 року отримувала заробітну плату з врахуванням відпрацьованого часу, перебування на лікарняному та у відпустках за власний рахунок. Наведене підтверджується копіями платіжних відомостей, табелем обліку робочого часу \а.с. 74-85, 86, 93, 99, 105, 106, 111-150, 197 том 1\. В подальшому позивачка на роботу не виходила, у відпустках без збереження заробітної плати чи на лікарняному не перебувала.
Позивачкою не надано суду доказів, які б свідчили про факти невиплати їй заробітної плати, завдання матеріальної та моральної шкоди.
Є безпідставними доводи представника позивачки про те, що в справі відсутні докази про виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги в сумі 582 грн. 13 коп., оскільки вони спростовуються вищенаведеними матеріалами справи. Під час апеляційного розгляду ЖТТУ надано розрахунковий лист про виплату позивачці вихідної допомоги. Інші бухгалтерські документи, що підтверджують факт виплати даної допомоги, були вилучені 09.04.2009 року працівниками ГВПМ ДШ та долучені до матеріалів кримінальної справи, що підтверджується протоколом виїмки.
З 01.04.2001 року введено в дію Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". З цього часу обов'язок виплати працівникам грошових сум в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві та професійним захворюванням перейшов до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
З листа Фонду від 13.03.2008 року № 05-220 \а.с. 30 том 2\ вбачається, що ОСОБА_2 виплачена одноразова допомога в сумі 19840 грн. та видана санаторно-курортна путівка із супроводом вартістю 3885 грн. Крім того їй щомісячно виплачується страхова виплата, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, відшкодування пенсії внаслідок трудового каліцтва, кошти за постійний догляд. Вимог до Фонду щодо неправильного нарахування призначених їй сум ОСОБА_2 не заявляла.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову та правильно відмовив у його задоволенні. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.