П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021року м. Київ

Справа № 757/52606/17-ц

Провадження № 22-ц/824/6838/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Матійчук Г.О. 22 січня 2021 року усправі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення суми банківського вкладу,-

В С Т А Н О В И В:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просив стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 5000 доларів США.

Свої вимоги мотивував тим, що 28.12.2011 року він уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» (яке 14.06.2018 року змінило свою організаційно-правову форму з «Публічного акціонерного товариства» на «Акціонерне товариство») договір № SAMDN01000722509445 (вклад «Стандарт на 6 міс.) за умовами якого він передав відповідачу 5000 доларів США для розміщення на депозитному вкладі.

Відповідно до довідки № 3989872 від 29.01.2015 р., виданої відповідачем на рахунку «СТАНДАРТ» НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» були розміщені грошові кошти в сумі 5035,37 долари США. На суму вкладу нараховувались відсотки із розрахунку 7,5 % річних.

У 2012-2016 роках строк вкладу автоматично продовжувався.

29.01.2015 року банк повідомив про зміну типу рахунку по вкладу з НОМЕР_2 на НОМЕР_3 , повідомив про дату чергової пролонгації - 29.12.2012 року та про залишок коштів на рахунку - 5035,37 доларів США.

03.07.2017 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення вкладу та процентів, однак така вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 5000 доларів США.

Ухвалою від 14.09.2017 року суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 для розгляду справи визначено суддю Матійчук Г.О.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29.10.2018 року та встановлено строк для отримання ухвали суду та направлення: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» стягнення суми вкладу та штрафних санкцій - задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄРДПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму вкладу по договору від 28.12.2011 року № SAMDN01000722509445 в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄРДПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь держави судовий збір в сумі 1327,55 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконуються зобов`язання щодо повернення банківського вкладу позивачеві.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

07 березня 2021 року АТ «КБ «ПриватБанк» через засоби поштового зв?язку подано до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що банком було надано суду докази про переведення коштів позивача на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» за договором про переведення боргу, яке є новим боржником перед позивачем і саме воно є належним відповідачем у цій справі. Судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц щодо необхідності здійснення перевірки судами при розгляді справ належності відповідача та обґрунтованості позову та заявлених вимог щодо відповідача, якого визнав позивач, подаючи такий позов до суду.

Рух апеляційної скарги та матеріалів справи

24 березня 2021 року матеріали цивільної справи № 757/52606/17-ц надійшли до Київського апеляційного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 24 березня 2021 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року задоволено клопотання представника АТ «КБ «ПриватБанк» адвоката Кобзар Ю.Б. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м.Києва від 20 січня 2021 року тавідкрито апеляційне провадження у цій справі.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить: 138650 грн. (5000 доларів США х 27,73 офіційний курс долара США НБУ станом на 06 травня 2021 року), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227000,00 грн).

А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Доводи інших учасників справи

13 квітня 2021 року авдокатом Левченко Ю.В. , який є представником ОСОБА_1 , через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Позиція Київського апеляційного суду

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що що 28 грудня 2011 року між сторонами укладено договір банківського вкладу (вклад «Стандарт на 6 міс.) № SAMDN01000722509445 за умовами якого він передав відповідачу 5000 доларів США для розміщення на депозитному вкладі (т.1 а.с. 7-8).

24 червня 2017 року позивач звернувся до банку вимогою про повернення вкладу (т.1 а.с. 9).

Відповідно матеріалів справи, факт укладення депозитного договору та перебування грошей на рахунку позивача, підтверджується довідками (т.1 а.с. 99-100) відповідно до яких відповідачем неодноразово були нараховані та виплачені позивачу відсотки за вказаним депозитом.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зібрані у матеріалах справи докази свідчать, що факт виникнення між сторонами договірних правовідносин підтверджений належними доказами, ці обставини не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

При цьому припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов`язань банку відповідно до чинного цивільного законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 653/4275/16-ц (провадження № 61-17956св19) та від 09 вересня 2020 року у справі № 522/25941/16-ц (провадження № 61-11212св19).

Відповідно до п.5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Ураховуючи наведене, Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем укладено договір з ПАТ КБ «ПриватБанк», тому зобов`язання за таким договором повинен виконувати саме банк як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій/відділень або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банківську установу від виконання обов`язків по укладених і дійсних договорах. При цьому, враховуючи, що сторони визначили валюту, яка була прийнята і зберігалась банком на рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 , суд правомірно стягнув з відповідача грошові кошти в іноземній валюті.

Доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, з посиланням на те, що 17 листопада 2014 року товариство уклало договір з ТОВ ФК «Фінілон», відповідно до якого останнє стало боржником за спірними договорами банківських вкладів, є безпідставними, оскільки банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника ОСОБА_1 , що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Посилання заявника на те, що зміна боржника у зобов`язанні відбулася належним чином, оскільки від ОСОБА_1 жодних письмових заперечень на адресу банку не надходило, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать статті 520 ЦК України, відповідно до якої боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Доводи апеляційної скарги про застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц (провадження № 61-43404св18), є необґрунтованими, оскільки в наведених справах висновки викладені з урахуванням подання позову до неналежних відповідачів, у той час, як у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду до належного відповідача - АТ КБ «ПриватБанк».

Аналогічний висновок щодо належного відповідача, а саме АТ КБ «ПриватБанк» у подібних правовідносинах, зроблено Верховним Судом у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження № 61-14093св20).

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

24 червня 2017 року позивач звернувся до банку вимогою про повернення вкладу (т.1 а. с. 9), яка була отримана відповідачем 07 липня 2017 року (т.1 а.с.10), однак дане звернення залишилося без відповіді.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції» зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Відмовляючись повернути кошти, які знаходяться на банківському рахунку, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному: у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, апеляційний суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від від 20 січня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року -залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна