Справа №22ц-1986 Головуючий у суді 1-ї інст.:Колупаєв В.В.

Категорія 51 Доповідач. Старовойт Г.С.

РІШЕННЯ

іменем України

ЗО вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

у складі: головуючого    Старовойта Г.С.

суддів    Худякова A.M.

Омельчука М.І.

з участю:    секретаря судового

засідання Назаренко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2009 року,

встановила:

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом і просив, збільшивши позовні вимоги, стягнути з відповідача на його користь 25207 грн. 38 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що з 21 листопада 2001 року він працював у відповідача на посаді маляра, з якої 12 березня 2008 року звільнений за власним бажанням. Однак належні йому при звільненні суми у встановлені законом строки відповідачем не виплачено, а остаточний розрахунок проведено лише 5 лютого 2009 року.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» на користь ОСОБА_5 16490, 81 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та судові витрати по справі. В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати це рішення суду і ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача середній заробіток за період з 12.03.2008 року по 31.03.2008 року, тобто за період з часу звільнення позивача і до дня направлення йому повідомлення про необхідність отримати розрахунок. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивач в день звільнення не працював, що підтверджується табелем обліку робочого часу, а вимоги про розрахунок в подальшому не пред'являв, що виключає відповідальність відповідача, передбачену ст. 117 КЗпП України. Проте, погоджується на виплату позивачу середнього заробітку за період з 12 по 31 березня 2008 року, тобто з дня звільнення по день направлення йому повідомлення щодо отримання розрахунку.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах , ' доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 21 листопада 2001 року на посаді маляра. 12 березня 2008 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням, а 13 березня 2008 року він працевлаштувався на іншу роботу, де і працює по даний час. Станом на 12 березня 2008 року заборгованість відповідача по виплаті позивачу розрахункових коштів становила 453 грн. 99 коп., які виплачені позивачу 4 лютого 2009 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на день звільнення позивача (12 березня 2008 року) мав перед ним заборгованість з виплати заробітної плати, яку погасив лише 4 лютого 2009 року, а тому відповідно до ст. 117 КЗпП України зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Однак , такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки, за таких обставин, суд повинен був з'ясувати, чи працював позивач в день звільнення, а якщо ні, то коли він пред'явив вимогу про проведення розрахунку, однак на порушення закону суд цього не зробив.

Таким чином, беручи до уваги, що позивач в день звільнення відповідно до табеля обліку робочого часу та відомостей про нарахування заробітної плати не працював, і що до 4 лютого 2009 року (дня остаточного розрахунку) вимоги про розрахунок не пред'явив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, оскільки, непред 'явлення у даному випадку вимоги про розрахунок виключає вину роботодавця у невиплаті належних позивачу сум і відповідно застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За таких обставин, з урахуванням доводів апеляційної скарги і часткового визнання відповідачем позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за період з 12 по 31 березня 2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та судового збору слід змінити, а саме : зменшити розмір стягнутого середнього заробітку до його суми за вищезазначений період. Заробіток ОСОБА_5 за останні два місяці роботи (за 37 робочих днів) становить 4711 грн. 67 коп. (а.с. 20), відповідно середньоденний заробіток становить 127 грн. 34 коп. Таким чином сума середнього заробітку за період з 12 по 31 березня 2008 року ( 14 робочих днів ) складає 127, 34 х 14 = 1782 грн. 76 коп., які підлягають стягненню з відповідача. Розмір судового збору слід зменшити до 51 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та судового збору змінити. Зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» на користь ОСОБА_5, з 16490 грн. 81 коп. до 1782 грн. 76 коп. та розмір судового збору на користь держави зі 164 грн. 90 коп. до 51 грн..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.