Справа-22ц-21774\09 Головуючий у першій інстанції-Бондарчук Г.Д.
Категорія-21\1\ Доповідач-Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді- Митрофанової Л.В. суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Узловій Н.П.
За участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4
та його представника ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, визнання права власності на 1\2 частину домоволодіння, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, визнання права власності на 1\2 частину домоволодіння, посилаючись на ті обставини, що проживав з ОСОБА_8 однією сім*єю як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, з червня 1980 року по 16.08.2007 року. 22.08.1991 року ОСОБА_8 отримала на своє ім*я свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Він вкладав свої кошти в ремонт будинку та добудував господарські споруди та інше.
23.03.2006 року ОСОБА_8 подарувала вищевказане домоволодіння своєму сину, відповідачу по справі ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.
Позивач вважає, що вищевказаний договір дарування спірного домоволодіння є недійсним, оскільки був укладений без його згоди, право власності на будинок ОСОБА_4 отримала в період проживання з ним однією сім*єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Тому, просив суд визнати за ним право власності на 1\2 частину спірного домоволодіння
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, визнання права власності на 1\2 частину домоволодіння відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки суд при ухваленні рішення взяв до уваги докази, які не свідчать про ті обставини, що ОСОБА_8 у 1956 році придбала саме будинок, який є предметом спору, суд не дав оцінку тим обставинам, що в період з 1991 року по 28.02.2006року було побудоване спільне майно.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено в суді першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали однією сім*єю, як чоловік та жінка без реєстрації
шлюбу з червня 1980 року по 16 серпня 2007 року. Спірними виникли ті обставини, що вищевказане домоволодіння було придбано та добудовано ОСОБА_2, за роки спільного проживання з ОСОБА_8, та ОСОБА_8 в порушення його прав подарувала їх спільне домоволодіння відповідачу ОСОБА_4
Однак, на думку колегії суддів, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст..74 СК України та ст..ст. 10, 60 ЦПК України та дійшов висновку, що позивачем не надано доказів про те, що в період проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_8 однією сім*єю, без реєстрації шлюбу, вони сумісно набули будь-яке майно, а також яке саме майно набуте ними під час проживання однією сім*єю з ОСОБА_8, його правове положення.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо придбання спірного домоволодіння ОСОБА_8 у 1956 році, згідно договору купівлі-продажу від 13.08.1956 року \а.с.49\. Ті обставини, що свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння ОСОБА_8 отримала лише 22.08.1991 року, не може бути підставою для визнання цього домоволодіння спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відповідно до ст..74 СК України.
Згідно ст..317 ЦК України ОСОБА_8 правомірно розпорядилась власністю -домоволодінням АДРЕСА_1, подарувавши його ОСОБА_4
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи справу в досить повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
Доводи представника позивача-ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що судом не було об*єктивно встановлено яке домоволодіння ОСОБА_8 придбала у 1956 році, які споруди прибудовано позивачем за час спільного проживання з ОСОБА_8, є безпідставними та спростовуються висновками суду.
Згідно ч.3 ст. 10ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. встановлених цим Кодексом.
Відповідно, суду першої інстанції відповідач надав докази щодо придбання ОСОБА_8 спірного домоволодіння у 1956 році, згідно договору купівлі-продажу віді3.08.1956 року \а.с.49\. Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_8 було видано 22.08.1991 року у зв’язку з тим, що лише 27.11.1987 року виконавчим комітетом Криворізької районної ради народних депутатів Дніпропетровської області було прийнято рішення №309 «Про проведення інвентаризаційних і реєстраційних робіт по оформленню документації на житлові будинки державних підприємств, організацій та громадян \а, с.17\, що було підставою для належного оформлення права власності на спірне домоволодіння.
Доказів придбання ОСОБА_8 іншого домоволодіння, крім будинку АДРЕСА_1, позивач суду не надав.
Згідно рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2008 року встановлено, що ОСОБА_2 проживав однією сім*єю з ОСОБА_8, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з червня 1980 року по 16 серпня 2007 року, такий факт свідчить про те, що спірне домоволодіння придбане ОСОБА_8 у 1956 році не може бути об*єктом права спільної сумісної власності.
Доказів тих обставин, що позивач з ОСОБА_8 спільно придбав спірне домоволодіння, або яким чином придбане спірне володіння є спільною сумісною власністю, ОСОБА_2 як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції не надав.
Посилання в скарзі на ті обставини, що суд при ухваленні рішення не дав належної оцінки тим обставинам, що позивач має право власності на 1\2 частину спірного домоволодіння, оскільки побудував веранду, літню кухню, сарай, погріб та інші споруди, спростовується висновками суду.
Як убачається з матеріалів справи позивач не надав суду доказів яким чином та в який період ОСОБА_2 придбав будівельні матеріали на будівництво споруд домоволодіння та коли вони були побудовані.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції по справі ухвалено законне та вмотивоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.