Справа № 22ц-8242/2009 Головуючий 1 -ї інстанції -Кулик Т.Е.

Категорія - 44 Доповідач - Кондратьєва О.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 жовтня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої- Кондратьєвої О.М.,  суддів - Могутової Н.Г., Бабенко П.М., при секретарі - Петрушенко А.О., за участю - сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки. Донецької області від 8 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах нєпоенолітньої ОСОБА_3, та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні жилою площею та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, та ОСОБА_2, 3-і особи - Орган опіки та піклування Макіївської міської ради, КП «Жилсервіс-5» Червоногвардійського району м. Макіївки, про визнання такими, що втратили право на жилу площу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Червоногвардійського райсуду м. Макіївки від 8 січня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені та визнано ОСОБА_2, ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилою площею у квартирі АДРЕСА_1. В позовних вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просили скасувати зазначене рішення і постановити нове, посилаючись на порушення норм матеріального права. Так, судом не враховано, що рішення про втрату права користування житлом було постановлено судом щодо неповнолітньої дитини без письмового висновку відділу опіки та піклування. До того ж, до участі в справі не були залучені органи прокуратури, які повинні захищати в суді інтереси дитини.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_7, виходив з того, що ОСОБА_1 не мешкають в спірній квартирі більше 20 років, оскільки ОСОБА_1 створила нову сім»ю з ОСОБА_8 і переїхала з донькою ОСОБА_2 до нього в будинок АДРЕСА_2. В 1993 році в них народилась дочка ОСОБА_3 і до теперішнього часу всі разом вони продовжують проживати за вказаною адресою, а тому втратили право на спірну жилу площу. Відповідно, суд не знайшов підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, де мешкає родина ОСОБА_7.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що наймачем квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_9 (мати ОСОБА_1 та ОСОБА_4), яка померла в 2005 році. Сторони по справі були зареєстровані у вказаній квартирі в різний період часу.

Звертаючись до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 такими, що втратили право користування вказаною квартирою, ОСОБА_7 спочатку посилались на вимоги ст.71 ЖК України, оскільки ОСОБА_1 не мешкали в квартирі більше 20 років без поважної причини.

В судовому засіданні 1-ї інстанції ОСОБА_7 змінили позовні вимоги і просили визнати ОСОБА_1 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2. такими, що втратили право на жилу площу на підставі ст. 107 ЖК України в зв»язку з вибуттям в 1993 році на постійне проживання в інше жиле приміщення, і а саме за адресою: АДРЕСА_2, де вони мешкають до теперішнього часу разом з ОСОБА_8, з якимОСОБА_1 перебуває у фактичних шлюбних відносинах.

У відповідності з ст.107 ЖК України і роз»ясень, даних Пленумом Верховного Суду України у п.П постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»j наймач жилого приміщення або член його сім»ї, що вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред»явлення позову про це. На підтвердження висновку про вибуття з квартири суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, що свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (переадресування кореспонденції, утворення сім»ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт).

Як свідчать обставини справи, в 1993 року ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 пішла зі спірної квартири до ОСОБА_8, з яким співмешкала за адресою: АДРЕСА_2. В 1993 році від ОСОБА_8 вона народила дитину - ОСОБА_3 До теперішнього часу разом з дочками вона проживає у будинку померлих батьків ОСОБА_8

Вказаних обставин не заперечувала в судовому засіданні ОСОБА_1

Вони також підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили, що після знайомства з ОСОБА_8 ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 переїхала до останнього у будинок АДРЕСА_2, де мешкали разом з батьками ОСОБА_8. При цьому, ОСОБА_1 забрала зі спірної квартири меблі та речі. В 1993 році в них народилась донька ОСОБА_3. Після смерті батьків ОСОБА_8, в цьому будинку продовжують проживати однією сім»єю ОСОБА_1 з дітьми та ОСОБА_8

Згідно довідок Макіївської загальноосвітньої школи № 64(а.с.75-76), ОСОБА_2 навчалась у вказаній школі в період з 1996 до 1999 року і мешкала за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_3 є учнем 9-го класу вказаної школи станом на травень 2008 року і проживає за згаданою адресою.

З акту від 26.05.2008 року (а.с.23) вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не мешкають з 1992 року.

Витрати по оплаті квартплати та комунальних послуг по спірній квартирі несуть ОСОБА_7 (а.с.71-74).

З урахуванням викладеного, суд 1-ї інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 разом з дочками з 1993 року мешкають однією сім»єю та ведуть спільне господарство з ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, вказаний будинок є їх постійним місцем проживання, а тому вони втратили право на жилу площу в квартирі АДРЕСА_1 з дня вибуття. На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилою площею в спірній квартирі не підлягали задоволенню.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути прийнятими до уваги* оскільки не ґрунтуються на законі. Наявність письмового висновку органу опіки і піклування можлива по справах, передбачених в ч.4 ст. 19 СК України, до того ж він носить рекомендаційний характер.

Згідно з вимогами ст.45 ЦПК України, прокурор може звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах. Але ж, по даній справі така заява прокурора відсутня, не було також і клопотання про допуск його до участі в справі.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 8 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.