апеляційний суд черкаської області
Справа № 11-550/09 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. 286 ч. 1 ЧЕПУРНИЙ В.П.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
СУХОДОЛЬСЬКИЙ М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27"жовтня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.
суддів ШВИДКОГО Д.М., ЄЛЬЦОВА В.О.
за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
другий учасник ДТП ОСОБА_3
адвокат ОСОБА_4
виправдувального ОСОБА_5
розглянувши кримінальну справу за апеляцією заступника прокурора області Вегери В.М. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2009 року, яким
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, -
виправдано за ст. 286 ч. 1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_5 органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення в тому, що 07 вересня 2006 року близько 12 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Шевроле-Еванда», д/н НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Хіміків зі сторони вул. 30 років Перемоги в напрямку вул. Громова в м. Черкаси, зупинився на регульованому світлофором перехресті проспекту Хіміків та вул. Громова на червоний сигнал світлофора для виконання повороту ліворуч на вул. Громова, порушивши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, не переконався при рухові на зелений сигнал світлофора в безпеці руху, в порушення вимог п. 16.6 ПДР України не надав дорогу транспортному засобу, що рухався назустріч прямо, чим допустив зіткнення з автомобілем «Опель-Вектра», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3. Внаслідок ДТП, пасажир автомобіля «Шевроле-Еванда» ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з множинними переломами ребер справа, перелому обох ключиць, що відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості із-за тривалого розладу здоров'я та травм голови зі струсом головного мозку, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Прокурором, що затвердив обвинувальний висновок, подана апеляція, в якій він просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд,
посилаючись на те, що суд необ'єктивно, однобічно розглянув справу, свій виправдальний висновок побудував на своїй власній суб'єктивній думці, невірно визначив позицію прокурора, який підтримував обвинувачення, перебрав на себе функції експерта, зазначивши швидкість руху автомобіля «Опель», безпідставно необгрунтовано визнав протокол та схему ДТП до нього незаконними.
На апеляцію прокурора виправданим ОСОБА_5 подано заперечення, в якому він просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, посилаючись на те, що як органи досудового слідства так і органи прокуратури упереджено ставилися до нього під час розслідування справи, тому незаконно пред'явили йому обвинувачення. Прокурор в судовому засіданні, виконуючи на його думку чийсь наказ, підтримував незаконне обвинувачення. Він вважає, що справа проти нього сфабрикована, суд належним чином розібрався і виправдав його, тому просить апеляцію прокурора відхилити.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення ОСОБА_3 в підтримку апеляції прокурора, пояснення виправданого та його захисника, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Суд оцінює докази по своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При постановленні вироку суд зазначених вимог закону не дотримався.
Перевірені матеріали справи свідчать про те, що суд, досліджуючи зібрані в справі докази безпідставно перекрутив їх значення, не мотивуючи, більшу частину їх відхилив, навів свої особисті висновки, які взаємо виключають одне одного і суперечать обставинам справи.
Встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася на перехресті доріг -проспект Хіміків - Громова. Вказане перехрестя регулюється двостороннім світлофором, який на момент ДТП працював.
З однієї сторони, якщо горить зелене світло світлофора, то дозволяється рух по проспекту Хіміків в прямому і зустрічному напрямах з поворотами ліворуч і праворуч на вул. Громова, а якщо з іншої сторони горить зелене світло світлофора то дозволено рух по вул. Громова в прямому і зустрічному напрямах з поворотами ліворуч і праворуч на проспект Хіміків.
Протокол огляду місця події зі схемою і фото таблицями до нього свідчать, що місце зіткнення транспортних засобів зафіксовано на відстані 6.4 метра від краю правої проїзної частини проспекту Хіміків в напрямку вул. 30 років Перемоги на перехресті проспекту Хіміків і вул. Громова.
Вказані документи складені відповідно до закону, підписані всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди і ніким не оспорювалися.
Це підтверджує показання іншого учасника ДТП ОСОБА_3 про те, що він рухався по середній полосі дороги і суперечить не мотивованому, безпідставному висновку суду про те, що ОСОБА_3 рухався по крайній правій полосі дороги.
Виправдовуючи ОСОБА_5, суд в мотивувальній частині вироку вказав, що ОСОБА_5, повертаючи на вул. Громова з проспекту Хіміків, їхав на зелений миготливий сигнал світлофора, побачивши, що автомобілі, які рухалися назустріч, зупинилися. В той же час, відхиляючи показання іншого учасника ДТП ОСОБА_3 суд вказує, що останній їхав на змінений сигнал світлофора з жовтого на червоний. Звідки взяте останнє твердження суду невідомо. Таких даних про зміну сигналу світлофора з жовтого на червоний в справі немає і ніхто із учасників ДТП цього не пояснював.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до підпункту «в» п. 8.7.3. ПДР України, зелений миготливий сигнал світлофора дозволяє рух в обох напрямах, інформуючи лише про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, тому у відповідності до п. 16.6 ПДР України, повертаючи ліворуч з проспекту Хіміків на вул. Громова, ОСОБА_53обов'язаний був дати дорогу водію ОСОБА_3, що рухався в зустрічному напрямку, оскільки в нього також був миготливий сигнал світлофора зеленого кольору, що дозволяв йому рух.
Обґрунтовуючи виправдальний вирок, суд в порушення вимог ст. 323 КПК України вказав, що покладається на докази, які здобуті в судовому засіданні, однак не навів, які ж саме докази він здобув. У вироку суд поставив сам собі запитання, яке нічим не спростував. Такі дії суду взагалі неприпустимі за законом при постановленні вироку чи іншого рішення в справі.
Якщо в суду є сумніви в об'єктивності, однобічності досудового слідства, то справа повинна бути скерована на додаткове розслідування. Суд не має права розслідувати і перебирати функції органів слідства на себе. Якщо в судовому засіданні встановлено інші докази, які суперечать зібраним у справі доказам, то справа підлягає направленню на додаткове розслідування з метою ретельного їх дослідження в сукупності з іншими матеріалами справи, з'ясуванням позиції кожного учасника події з дотриманням їх права на захист.
Матеріали справи свідчать про те, що суд не здобув будь-яких інших доказів, які б суттєво вплинули на хід досудового слідства, а просто вільно, безпідставно витлумачив свою позицію, спираючись на показання однієї сторони.
Крім цього, суд при призначенні судово-автотехнічної експертизи, в постанові від 12 грудня 2008 року не надав достатніх вихідних даних, які необхідні експертам для з'ясування поставлених судом питань, що привело до необгрунтованого висновку експертів та неможливості дати відповідь на поставлені питання.
Разом з тим, суд відхилив попередні експертизи нічим не мотивуючи, а за основу взяв і поклав в обґрунтування вироку частину висновку експертів від 10.06.2009 року, де зазначена швидкість руху автомобіля «Опель-Вектра» не менше 75.1 км/год. перед зіткненням.
Така позиція суду є неприпустимою, оскільки, якщо висновки експерта не беруться до уваги, то це належним чином повинно бути мотивовано, а якщо висновки експерта іншої експертизи беруться до уваги, то вони беруться в цілому, а не частиною і обґрунтовується чому суд бере їх до уваги.
Слід зазначити, що у висновках експертів від 10 червня 2009 року, частину з яких суд поклав в обґрунтування вироку, даючи відповідь на питання суду 2, 3, 4, експерти зазначили: дані про рух автомобіля «Опель-Вектра» по правій смузі проїзної частини(як це зазначено судом у якості вихідних даних для проведення експертизи), інформація про взаємне розташування транспортних засобів перед ДТП, показані водієм ОСОБА_5, а так само свідком ОСОБА_9 з технічної точки зору, не спроможні. Експертне дослідження на підставі цих даних неможливе.
Лише з цих підстав неможливо постановлювати виправдальний вирок стосовно ОСОБА_5, оскільки суд не отримав належної відповіді на поставлені питання перед експертами, а висновки суду про невинність ОСОБА_5, суперечать висновку експертів.
Неприпустимою є мотивація суду про визнання винним у вчиненні даної події іншого учасника ДТП ОСОБА_3, оскільки йому обвинувачення не пред'являлось.
Колегія суддів не може взяти до уваги відклик ОСОБА_5 на апеляцію прокурора, оскільки за його змістом вбачається, що ОСОБА_5 оскаржує дії слідчого та прокурора, що за законом не входить в компетенцію суду апеляційної інстанції при розгляді апеляції на вирок місцевого суду з інших підстав.
Судом також допущена описка у визначенні дати вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що потягло помилкове зазначення дати вчинення ДТП від інших учасників процесу.
Таким чином, оскільки виправдальний вирок щодо ОСОБА_5 постановлено з грубим порушенням норм КПК України, тому такий вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366, 369 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора задоволити.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2009 року, яким ОСОБА_5 виправданий за ст. 286 ч. 1 КК України - скасувати.
Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі.