АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2002/2009 рік.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія 5     Паленний В.С.

Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року     м.Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.

суддів:   Сіренка Ю.В.., Скіця М.О.

при секретарі:     Шульга Я.В.

адвоката     ОСОБА_4

позивача     ОСОБА_5

відповідачів     ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про припинення права власності на частку у спільному майні, -

встановила:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про припинення права власності на частку у спільному майні, посилаючись на те, що він є власником будинковолодіння АДРЕСА_1. 15 квітня 2002 року він подарував 7/100 частин даного будинковолодіння ОСОБА_6, який являється сином його бувшої дружини ОСОБА_8 від першого шлюбу. Реально дана частка в будинку ОСОБА_6 не виділялась, тому він користується всім будинком. Між ними стали виникати суперечки. Так як частка ОСОБА_6 в спільному майні є незначною та не може бути виділена в натурі, то просив суд припинити право власності ОСОБА_6 на частку розміром 7/100 частин в будинковолодінні АДРЕСА_1.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5  просить рішення Черкаського

 районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, та постановити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про припинення права власності на частку в спільному майні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що частка в спільному майні не може бути виділена в натурі та таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, а тому в суду відсутні підстави для припинення права на частку у спільному майні за вимогою позивача.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1.   1)     частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2.   2)     річ є неподільною;

3.   3)     спільне володіння і користування майном є неможливим;

4.   4)     таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до матеріалів справи 15 квітня 2002 року ОСОБА_5 подарував 7/100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на користь неповнолітнього сина дружини від першого шлюбу, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний договір дарування частини будинковолодіння на неповнолітнього ОСОБА_6 був викликаний відчуженням приватизованої квартири в м. Черкаси, де був зареєстрований та мав право власності на 1/2 частини квартири і ОСОБА_6, так як орган опіки і піклування не давав дозволу на відчуження квартири до забезпечення неповнолітнього ОСОБА_6

 іншим житлом. ОСОБА_6 виріс в даному будинковолодінні, досягнув повноліття і продовжує в ньому проживати, так як іншого житла не має. Припинення права власності на його частку в спільному майні при таких обставинах завдасть істотної шкоди відповідачу ОСОБА_6, так як позбавить його права власності та права на проживання.

Крім того, ОСОБА_5 не надав суду першої інстанції доказів того, що частка відповідача є незначною та не може бути виділена в натурі із спільного майна. При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В наданих позивачем суду першої інстанції доказам відсутні дані неможливість виділення в натурі частки відповідача із спільної власності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час судового розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Додане до апеляційної скарги експертне дослідження було замовлене та виготовлено 11 вересня 2009 року, вже після постановления судом першої інстанції рішення по даній справі. Тому суд апеляційної інстанції враховуючи заперечення відповідачів, не знайшов за можливе дослідити дане експертне дослідження в якості доказу по справі, так як воно було замовлене та виготовлене вже після вирішення спору по суті в суді першої інстанції'. Позивачем в суді апеляційної інстанції не заявлялось клопотання про призначення експертизи, в суді першої інстанції таке клопотання про призначення експертизи було віддано на розсуд суду, поважних причин для замовлення експертного дослідження не етапі підготовки матеріалів до суду та проведення попереднього розгляду справи в суді в позивача відсутні.

Тому вирішуючи питання про дослідження цього нового доказу, який без поважних причин не було подано до суду першої інстанції, дослідження проводилось без врахування інтересів відповідачів, а тому апеляційний суд враховує вимоги частини третьої ст. 27 ЦПК України про зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки та виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи, відмовивши в дослідженні експертного висновку в якості нового доказу.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи не відповідають дійсності. Рішення суду першої інстанції

 відповідає встановленим обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам та наданим сторонами доказам. Доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не обгрунтовані на законі, не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. При таких обставинах апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року відхилити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції' набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції' на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.