РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2021

м. Одеса

Справа № 492/1784/20

Провадження № 2/522/5930/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Кріль Х.С.,

секретаря судового засідання – Насарая А.В.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 до Арцизького районного суду Одеської області надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 .

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.03.2013 у розмірі 5 385,26 грн.

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 12.03.2013. При підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений  із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500 грн., для користування яким вона отримала кредитну картку. Отримавши кредитні кошти, не виконувала зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 26.10.2020 становить 13 876,79 грн.

05.05.2021 відповідач подала відзив. Зазначає, що підписувала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Проте зазначена анкета-заява не містить даних, якою послугою мала намір скористатись відповідач та яку картку просила оформити. Паспорт кредитування містить неоднозначну інформацію, що вводить в оману про умови кредитування. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому відповідно до постанови Верховного Суду від 03.07.2019 № 342/180/17, не може розцінюватись як частина кредитного договору. Відсотки нараховані на підставі Витягу не підлягають стягненню з відповідача. Розрахунок, наданий позивачем, містить численні суперечності, щодо руху коштів, дати руху коштів із датами витрат кредитних коштів. Таким чином, позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 13 876,79 грн.

01.06.2021 позивач надав відповідь на відзив. Вважає, що підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. Таким чином, анкета-заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Відповідач 12.03.2013 пройшла ідентифікацію. 22.09.2017 отримала картку. 09.01.2018 встановлено кредитний ліміт, а з 10.01.2018 відповідач почала користуватися кредитною карткою. Розрахунок заборгованості є не первинним, а інформаційним документом, що відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Проте банківська виписка, яка є первинним документом, надана.

04.06.2021 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.03.2013 у розмірі 5 385,26 грн. (4 262,09 грн. - тіло кредиту, 1 123,17 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦПК України).

Позивач та відповідач просили справу розглядати за їхньої відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 12.03.2013 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою отримала кредитний ліміт на кредитну карту.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку.

09.01.2018 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту.

З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/), Про актуалізацію Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що такі ОСОБА_1 не підписувала.

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку від 22.09.2017 .

09.01.2018 встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн. Надалі розмір кредитного ліміту поступово збільшувався: 13.04.2018 - 50 грн.; 04.09.2018- 5 000 грн.; 23.11.2018 - 6 000 грн.; 25.11.2018 - 10 000 грн..; 25.11.2018 - 7 000 грн.; 26.112018 - 12 000 грн.; 02.12.2018 - 13 000 грн.; 12.01.2019 - 15 000 грн.; 12.01.2019 - 14 000 грн.; 12.01.2019 - 15 000 грн., після чого зменшився та 19.12.2019 становив 0,00 грн.

Згідно з довідкою АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , термін діїз 22.09.2018 до 09/2021 року.

Згідно з розрахунком АТ КБ «Приватбанк» заборгованість станом на 13.05.2021 перед банком становить 5 385,26 грн., з яких:

- 4 262,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 4 262,09 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 1 123,17 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

У виписці АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н станом на 27.10.2020 відображено рух коштів по картковим рахункам, остання операція 02.10.2020, залишок після операції становив -13 876,79 грн.

У розрахунку від 13.05.2021за договором б/н від 12.03.2013 загальна заборгованість за наданим кредитом становить 5 385,26 грн.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 оформила Заяву про надання їй АТ КБ «Приватбанк» кредитної карти з кредитним лімітом.

В Заяві, підписаній сторонами, не зазначено розмір відсотків за користування кредитом, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк заявляє, що заборгованість становить 5 385,26 грн., що включає заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) – 4 262,09 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України – 1 123,17 грн. Обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, банк посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua (згідно з якими обслуговується відповідач), як невід`ємну частину спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/), що наявні в матеріалах справи, визначені у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), розміру і порядку їх нарахування.

Крім цього, роздруківка із сайту позивача, на переконання суду, не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Відтак у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З огляду на те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, і, таким чином, не містить належного підтвердження повідомлення відповідача (позичальника) про умови кредитного договору, тому такий витяг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, і позичальнику належним чином повідомлено про умови кредитування.

Висновки суду повністю узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Отже, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачені ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Паспорт споживчого кредиту, підписаний 09.01.2018 не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції, оскільки зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 09.01.2018 до 24.01.2018.

Крім того, зі змісту паспорту слідує, що: умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

Також даний паспорт видано щодо типу кредитного продукту "Універсальна", "Універсальна ГОЛД", а з матеріалів справи не вбачається, що один з цих типів картки видано споживачу. Проте з анкети-заяви вбачається, що споживач виявила бажання оформити кредит на свою пенсійну картку.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи позивача про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору.

У той же час із наданого розрахунку заборгованості та виписки руху коштів по картковому рахунку вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, здійснюючи повернення кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.

При цьому кредитор має довести існування заборгованості, а відповідач у разі не згоди з розміром заборгованості, про стягнення якої заявив кредитор, - спростувати її повністю або частково.

Доведення заявлених вимог є процесуальним обов`язком позивача, а заперечень на позов - відповідача.

Відповідно до виписки за договором № б/н станом на 27.10.2020 та згідно з розрахунком від 13.05.2021 судом перевірено та з`ясовано, що відповідачем у період з 09.01.2018 по 13.05.2021 витрачено кредитні кошти в розмірі 17 467,19 грн. (468+25+400+50+40+300+1040+624+3016+9,01+10+2+1045,23+1185,85+1985,93+856,04+107,44+500+300+9,14+46,86+300+313,7+174+96,7+100+200+803,25+40+36,59+10,44+124,97+136,54+256,30+52,7+107+424+100+1456+40+50+400+40+180).

Водночас за той самий період відповідач внесла на свій рахунок 26 676,64 грн., що перевищує розмір отриманих кредитних коштів.

З копії виписки АТ КБ "ПриватБанк" за договором вбачається здійснення автоматичного списання нарахованих відсотків та комісій позивачем шляхом збільшення суми боргу та віднесення її до тіла кредиту.

Банк, пред`являючи вимоги про сплату заборгованості, просить, у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, до якого ним включено також самостійно обраховані та списані відсотки та інші платежі, стягнути з відповідача й інші самостійно розраховані ним суми.

Суд вважає, що позивач безпідставно включив до суми заборгованості за простроченим тілом кредиту, окрім сум витрачених коштів, ще й відсотки за користування кредитом та вирішив назвати це тілом кредиту.

Суд встановив, що кошти витрачені на власні потреби відповідач добровільно внесла на картку у повному обсязі, навіть з перебільшенням суми.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України – 1 123,17 грн., суд вважає, що підстав для їх стягнення не має з огляду на таке.

Статтею 625 ЦПК України передбачено нарахування кредитором процентів в якості відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання, які можуть нараховуватися в розмірі 3% річних, або у відповідності до умов договору чи закону.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Судом з`ясовано, що підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту немає, оскільки зобов`язання виконано. Отже, нарахування банком процентів у відповідності до статті 625 ЦК України за умовами договору не відповідає встановленим обставинам справи, а тому є неправомірним.

Крім цього, нарахування банком таких процентів за невиконання боржником грошового зобов`язання, у зв`язку з їх прострочкою, не підтверджена відповідними доказами, так як проценти за ст. 625 ЦК України нараховані банком станом на 01.03.2020 (виписка за договором від 27.10.2020), а термін дії картки до вересня 2021 року. Тобто, відсотки нараховано в межах строку дії платіжної картки, з якими пов`язані строки виконання зобов`язань щодо повернення позичених коштів. Такі строки настануть лише після закінчення терміну дії картки. В даному випадку прострочка виконання боржником цього зобов`язання не встановлена.

Зазначене узгоджується із висновками, які зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року під час розгляду справи № 912/1120/16 провадження № 12-142гс19.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст. 144 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 200, 258, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.06.2021.

                       Суддя                                                        Х.С. Кріль